Вирок від 15 липня 2026 р. у справі №185/11029/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/11029/26

Провадження № 1-кп/185/1601/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у період воєнного стану в залі суду в м.Павлоград Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046400000053 від 24 травня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Іванків Бориспільського району Київської області, громадянина України, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, головного сержанта десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта, раніше судимого: 22.09.2025 року Доброславським районним судом Одеської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, штраф сплачений, який зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, -

за участю прокурора ОСОБА_4 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_3 , -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період, проходячи її на посаді головного сержанта десантно-штурмової роти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17 травня 2026 року приблизно о 15:00 годині, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , діючи з корисливих мотивів, реалізуючи свій прямий протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, не маючи наміру повертати майно власнику, попросив у раніше не знайомого потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Хіаоmі Note 14 Ocean Blue 108 МР A1 camera 6GB/128GB» під приводом тимчасового користування для надання послуг та вирішенні конфліктної ситуації, ввівши потерпілого в оману щодо своїх справжніх намірів та отримавши за добровільною згодою потерпілого ОСОБА_6 вказаний мобільний телефон, розпорядився вказаним майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 4895.40 гривень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального проступку визнав, суду пояснив, що 17 травня 2026 року разом знайомими вирішили допомогти потерпілому у вирішенні його проблеми з особою, яка оформила на потерпілого кредит. Потерпілий ОСОБА_6 передав йому свій мобільний телефон марки ««Хіаоmі Note 14», показав графічний ключ для розблокування. В цьому мобільному телефоні були фотографії особи, яка оформила кредит на потерпілого. Для цього ОСОБА_6 передав йому свій мобільний телефон. Він взяв телефон та направився в напрямку м.Тернівки. В подальшому він заклав цей телефон в ломбард, отримав за це 2000 гривень. У скоєному щиро розкаюється, жалкує про вчинене. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч.3 ст.349 КПК України, оскільки фактичні обставини ним не оспорюються, викладені обставини в обвинувальному акті відповідають подіям кримінального правопорушення, що йому інкримінується. Мобільний телефон був повернутий потерпілому.

Потерпілий ОСОБА_6 надав письмову заяву про розгляд провадження без його участі, претензій до обвинуваченого він не має, покладається на розсуд суду при призначенні покарання обвинуваченому.

Крім повного визнання своєї провини і свідчень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, у відповідності з ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені наявними у провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України – доведена повністю та підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності з вимогами ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесення його до категорії кримінальних проступків, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, за місцем проживання та несення служби характеризується посередньо, є військовослужбовцем, на обліку в психіатричному диспансері та у лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття.

Обставиною, відповідно вимог ст.66 КК України, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

За сукупністю обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеня тяжкості, відсутності претензій з боку потерпілого, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, є військовослужбовцем, наявності пом`якшуючих покарання обставин, відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України у вигляді пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, визначений в ч.2 ст.59-1 КК України, що буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Під час проведення досудового розслідування проводилась судова товарознавча експертиза, вартість якої складає 1925.44 гривень. Зазначені витрати у відповідності до вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1925.44 гривень.

Доля речових доказів повинна бути вирішена у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначити покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч.2 ст. 59-1 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Пробаційний нагляд відраховувати з дня постановки ОСОБА_3 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1925.44 гривень.

Речовий доказ:

- копію паспорта громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я « ОСОБА_6 », копію чека на придбання мобільного телефону марки «Хіаоmі Note 14», виписку по банківському рахунку НОМЕР_3 , копію договору залогу №1.1709 від 17.05.2026 року, копію паспорта громадянина України № НОМЕР_4 на ім`я « ОСОБА_3 », які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- коробку з під мобільного телефону марки «Хіаоmі Note 14», яка передана на збереження потерпілому ОСОБА_6 , - після набрання вироком законної сили залишити останньому по приналежності;

- мобільний телефон марки «Хіаоmі Note 14», який переданий на збереження до ВП№1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, - після набрання вироком законної сили повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1