Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №521/21073/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/21073/25

Категорія: 113080000Головуючий у суді І інстанції: Маркарова С. В. час і місце ухвалення: спрощене провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюка Г.В.

суддів: Федусика А.Г.

Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвокатки Мельниченко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року у справі за позовом адвокатки Мельниченко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и В:

У грудні 2025 року адвокатка Мельниченко В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якому просила:

- скасувати постанову від 24.11.2025 №R217328 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі–КУпАП) та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Також адвокатка просила закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю в діях її довірителя відповідного складу.

Обґрунтовуючи позов, адвокатка пояснила, що суб`єкт владних повноважень безпідставно притягнув до адміністративної відповідальності її довірителя за частиною 3 статті 210 КУпАП, з формулюванням «не став на військовий облік за новою адресою», оскільки останній правил військового обліку не порушував. Крім того, указує на те, що ОСОБА_1 вчасно оновив військово-облікові дані, а тому наявні підстави для скасування спірної постанови.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокатка Мельниченко В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Адвокатка продовжує наполягати на тому, що в діях її довірителя відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки правил військового обліку ОСОБА_1 не порушував.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 12.11.1996 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки військово-лікарської комісії від 11.01.2023 №17/226 при ІНФОРМАЦІЯ_4 , позивач пройшов ВЛК та визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військової служби (а.с.20-21).

24.11.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 прийняв постанову №R217328 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. За змістом вказаної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виконання ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2026 року про витребування доказів, надав заяву в якій зазначив, що 24.11.2025, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. В результаті отримання цієї заяви в автоматичному режимі була сформована постанова №R217328 від 24.11.2025, яка надійшла в електронний кабінет позивача. Протокол при цьому не складався.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна постанова прийнята ІНФОРМАЦІЯ_2 у межах своєї компетенції, а повідомлення особою про довідку ВЛК, про зміну місця проживання в умовах війни як обов`язок громадян дозволяє мати точні дані про людський потенціал країни та забезпечити його ефективне використання, коли весь механізм держави має працювати на перемогу України у війні.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку -

тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -

тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 210-1 КУпАП).

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

В Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 інкримінують порушення вимог військового законодавства за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме: не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Згідно з частиною 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведений зміст положень КУпАП слід констатувати, що особа може бути піддана адміністративному стягненню за вчинення певних дій за яке передбачена відповідальність відповідною статтею. При розгляді справи посадова особа має встановити обставини вчинення правопорушення, тобто час, місце, спосіб та суть порушення.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, яка була витребувана судом апеляційної інстанції, вона не містить посилання на будь-які документи, на підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП: первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку немає, як і інших доказів того, що позивач не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП та не виконує правила військового обліку.

Постанова не містить інформації з якого часу позивач змінив місце проживання та до якого територіального органу мав стати на облік.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проігнорував факт того, що матеріалами справи не підтверджено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог статей 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності із законом.

Щодо доводів представника ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному статтею 279-9 КУпАП, тобто коли особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, колегія суддів указує таке.

Відповідно до частини другої статті 279-9 КУпАП керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Тобто, уповноважена посадова особа зобов`язана з`ясувати, серед іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, у разі наявності підстав для закриття провадження у справі – застосувати ці підстави та винести постанову про закриття провадження у справі.

Отже, колегія суддів вважає, що надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності не може бути підставою для автоматичного прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП.

Також слід зазначити, що колегія суддів не надає оцінку доводу позивача щодо строків накладення адміністративного стягнення, оскільки наявні інші підстави для скасування спірної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 317 КАС України рішення суду має бути скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

За правилами пункту 3 частини 1 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування постанови від 24.11.2025 №R217328 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Щодо розподілу судових витрат, слід указати таке.

Частина 1 статті 139 КАС України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать обставини справи, позивачем за подання позову та апеляційної скарги сплачено судовий збір на загальну суму 3028 грн (1211,20 грн – 1 інстанція та 1816,80 грн – 2 інстанція).

Разом з цим, позивач оскаржує постанову у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому сума судового збору, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки апеляція подана в електронній формі, повинна становити 1332,32 грн (605,60 грн – 1 інстанція та 726,72 – 2 інстанція).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 слід стягнути суму судового збору на користь позивача за подання позову та апеляційної скарги в сумі 1332,32 грн.

Що стосується переплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1695,68 грн, слід указати таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Ураховуючи, що позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, колегія суддів вважає необхідним повернути його позивачу з Державного бюджету України в сумі 1695,68 грн.

Стаття 272 КАС України встановлює особливості апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в окремих категоріях адміністративних справ, частина 3 якої передбачає, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 243, 250, 272, 286, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Мельниченко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року – скасувати.

Ухвалити у справі за позовом постанову, якою позов адвокатки Мельниченко Вікторії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.11.2025 №R217328 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) грн 32 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України переплачений судовий збір у сумі 1695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн 68 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик