Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/26386/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26386/25

Категорія 106000000Головуючий у суді І інстанції: Стефанов С. О. час і місце ухвалення: письмове провадження, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідачаСеменюк Г.В.

суддів: Федусик А.Г.

Шляхтицький О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою адвокатки Друмової Валерії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченого грошового забезпечення,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_2

в с т а н о в и В:

У серпні 2025 року адвокатка Друмова В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність, що виразилась у незастосуванні у період з 29.01.2020 по 20.05.2023 чинної редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 , а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення;

- стягнути суму недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

06 листопада 2025 року адвокатка Друмова В. В. звернулась до суду першої інстанції із заявою про уточнення позовних вимог (а.с.79-86).

Фактично у цій заяві вона просила стягнути суму недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 не з ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому, адвокатка залишила ІНФОРМАЦІЯ_3 єдиним відповідачем по справі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року позов було задоволено наступним чином.

Так, суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, без врахування розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року.

Також зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року.

За апеляційною скаргою адвокатки Друмової В. В., П`ятий апеляційний адміністративний суд 03 березня 2026 року ухвалив постанову, якою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01.01.2023 року – скасував.

Суд апеляційної інстанції ухвалив в цій частині постанову, якою стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 269 278,31 грн недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року залишено без змін.

19 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у даній справі.

25 травня 2026 року адвокатка Друмова В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», звернулась до суду першої інстанції із заявою про зміну порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/26386/25, шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 у розмірі 269 278,31 грн.

Тобто, адвокатка просить змінити порядок виконання судового рішення, на підставі вимог абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, шляхом стягнення коштів саме з ІНФОРМАЦІЯ_6 , замість, визначеного судовим рішенням – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Мотиви даної заяви полягають у тому, що наявні обставини, які роблять неможливим виконання судового рішення.

Пояснюючи такі обставини адвокатка зазначає, що на виконанні у Головному управлінні Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі – ГУ ДКСУ у Херсонській області) перебуває виконавчий лист Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року у справі №420/26386/25 щодо стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 у розмірі 269 278,31 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні не перебуває та не має відкритих рахунків.

Проте, в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні перебуває ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

У зв`язку із зазначеним, ГУ ДКСУ у Херсонській області листом від 07.04.2026 №04-22/10-10/2184 звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у справі №420/26386/25. Листом від 08.04.2026 № 913/2337/13/2/271 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив наступне:

« ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснює фінансове забезпечення (утримання) районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі ІНФОРМАЦІЯ_6 на поточний рік. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_5 не був учасником справи в суді та не являється боржником за вище зазначеним виконавчим документом».

З урахуванням отриманої відповіді, 14.04.2026 ГУ ДКСУ у Херсонській області направило на електронну адресу ОСОБА_1 лист №04-22/10-10/2337, у відповідності до якого повідомлено про необхідність стягувача ( ОСОБА_1 ) звернення до суду, який видав виконавчий лист, із заявою в порядку статті 378 КАС України щодо зміни порядку і способу виконання вищевказаного виконавчого листа.

При цьому, як зазначено ГУ ДКСУ у Херсонській області, у листі від 08.04.2026 №913/2337/13/2/271 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив про те, що: «За інформацією, наданою ІНФОРМАЦІЯ_5 , централізована бухгалтерія в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26.01.2011 №59, у зазначеній установі не утворювалась».

Так, для виконання зазначеного виконавчого документу, ГУ ДКСУ у Херсонський області запропоновувало звернутися до суду для зміни порядку виконання судового рішення або заміни боржника у виконавчому листі, виданого Одеським окружним адміністративним судом по справі №420/26386/25 на ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), який має рахунки, та з яких можливе таке стягнення.

Таким чином, адвокатка вважає, що для повного та фактичного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду необхідно змінити порядок виконання рішення суду у межах даної справи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в задоволенні даної заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції указав, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (стаття 378 КАС України).

У той же час, на думку суду першої інстанції, належних доказів, які б підтверджували наявність визначених вказаною нормою обставин, заявником не надано.

Суд першої інстанції відзначив, що спосіб та порядок виконання судового рішення є заходами його реалізації, а тому в порядку застосування статті 378 КАС України суд не уповноважений приймати додаткове рішення за вимогами, що не були предметом спору.

Суд першої інстанції констатував, що заявлені ОСОБА_1 вимоги фактично спрямовані на зміну боржника у судовому рішенні та покладення обов`язку щодо його виконання на іншу юридичну особу – ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка не була стороною у даній справі та щодо якої судом не ухвалювалося рішення по суті спору.

При цьому, суд відзначив, що перебування ІНФОРМАЦІЯ_4 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_6 саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 КАС України та не є виключною обставиною, яка б унеможливлювала його виконання у спосіб, визначений судом.

Суд також звернув увагу на те, що питання внутрішньої організації фінансового забезпечення військових частин, відсутності власних рахунків чи здійснення фінансування через іншу військову частину є особливостями бюджетного та фінансового забезпечення відповідача і не можуть бути підставою для зміни суті судового рішення або визначення нового суб`єкта його виконання.

Крім того, на думку суду, заявником не надано належних та допустимих доказів вжиття заходів щодо виконання судового рішення, а також доказів того, що виконання рішення у визначений судом спосіб є об`єктивно неможливим.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокатка Друмова В. В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про зміну порядку виконання судового рішення.

Обґрунтування вимог апеляційної скарги складається з такого.

По-перше, адвокатка указує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

По-друге, під час розгляду справи №420/26386/25 апеляційний суд уже встановив право позивача на отримання грошового забезпечення та визначив точний розмір (суму), яка підлягає стягненню. Тобто, матеріальна вимога була повністю досліджена під час розгляду справи по суті.

По-третє, ІНФОРМАЦІЯ_3 не є самостійною юридичною особою з власним балансом, а діє як відокремлений підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому примусове списання коштів саме з нього є технічно та юридично неможливим.

По-четверте, суд першої інстанції проігнорував те, що відсутність відкритих рахунків у конкретного державного органу, у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання, установленого судовим рішенням у справі №420/26378/25. Тобто, внутрішні організаційні чи фінансові проблеми держави не можуть нівелювати право людини на виконання судового рішення.

По-п`яте, на переконання скаржника, відсутність рахунків у безпосереднього боржника є винятковою обставиною у розумінні абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, яка робить виконання судового рішення неможливим.

По-шосте, заміна боржника – філії ІНФОРМАЦІЯ_7 на боржника – юридичну особу ІНФОРМАЦІЯ_5 , на фінансовому забезпеченні якого перебуває такий районний ТЦК, не змінює суті рішення, оскільки незмінними залишаються як сума стягнення так і правова природа виплати.

По-сьоме, адвокатка указує, що своїми діями ІНФОРМАЦІЯ_5 відмовляється виконувати судове рішення у цій справі, боржником якого є його структурний підрозділ.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 та третя особа – ІНФОРМАЦІЯ_5 не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями частини 2 статті 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1, 3 статті 378 КАС України (у редакції указаного вище Закону №4094-IX, який діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, аналіз викладених норм свідчить, що у разі наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою стягувача, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення, у відповідності до положень частин першої, третьої статті 378 КАС України.

Як слідує зі змісту постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, за наслідками розгляду справи, судом апеляційної інстанції вирішено стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 у розмірі 269 278,31 грн.

Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції встановив право ОСОБА_1 на отримання грошового забезпечення та визначив конкретну суму, яка підлягає стягненню.

При цьому, слід звернути увагу, що відповідна сума грошового забезпечення була визначена саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатом витребування доказів, який був учасником спірних правовідносин та приймав участь у справі в якості третьої особи.

Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час розгляду даної справи по суті, приймав активну участь у її розгляді, надавав докази та письмові пояснення.

У той же час, відповідачем у даній справі був ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому саме з нього було стягнено відповідне грошове забезпечення, оскільки у цьому органі ОСОБА_1 проходив військову службу та саме він нараховував позивачу грошове забезпечення, а ІНФОРМАЦІЯ_5 таке грошове забезпечення виплачував.

Досліджуючи можливість зміни порядку виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, шляхом стягнення коштів саме з ІНФОРМАЦІЯ_6 , замість, визначеного судовим рішенням – ІНФОРМАЦІЯ_4 , колегія суддів виходить з наступного.

За правилами абзацу 3 пункту 3 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154 (далі – Положення №154), районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки як структурні підрозділи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя підпорядковуються відповідному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, на території відповідальності якого вони перебувають згідно із адміністративно-територіальним устроєм України.

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства (абзацу 1 п. 7 Положення № 154).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Положення про районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються керівниками відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя. Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки має печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Аналіз наведених приписів Положення №154 свідчить, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №522/22225/21 (провадження № К/990/20744/22) та у постанові від 27 березня 2024 року у справі №344/6751/22.

Як слідує зі змісту листа ГУ ДКСУ в Херсонській області № 04-22/10-10/2337 від 14.04.2026, ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) в Головному управлінні Казначейства на обслуговуванні не перебуває та не має відкритих рахунків.

Наведене свідчить, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є самостійною юридичною особою з власним балансом, а діє як відокремлений підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_6 , а тому примусове списання коштів саме з нього є технічно та юридично неможливим.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що відсутність відкритих рахунків у конкретного державного органу, у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 не є підставою для звільнення від виконання зобов`язання, установленого судовим рішенням у даній справі №420/26378/25.

Тобто, внутрішні організаційні фінансові питання державних органів не можуть нівелювати право людини на виконання судового рішення.

Отже, на переконання колегії суддів, відсутність рахунків у безпосереднього боржника є винятковою обставиною у розумінні абзацу 1 частини 3 статті 378 КАС України, яка робить виконання судового рішення неможливим.

Водночас, в ГУ ДКСУ у Херсонській області на обслуговуванні перебуває ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Приписи Положення №154 та матеріали справи свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснює фінансове забезпечення (утримання) районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі ІНФОРМАЦІЯ_6 на поточний рік.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (частини перша, друга статті 80 Цивільного кодексу України).

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва (частина 3 статті 95 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд вже вказував, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а відтак не мають статусу юридичних осіб (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2024 року по справі № 344/6751/22).

Наведені обставини вказують, що правовий статус органу – боржника ІНФОРМАЦІЯ_4 не дозволяє йому самостійно виконати грошове зобов`язання саме через відсутність відкритих рахунків у органах Казначейства, а тому виконання має бути покладено на орган, який здійснює його матеріально фінансове забезпечення, тобто – ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення є зміною суті судового рішення та визначення нового суб`єкта його виконання.

Так, є правильними доводи скаржника, що заміна боржника – філії ІНФОРМАЦІЯ_4 на боржника – юридичну особу ІНФОРМАЦІЯ_5 , на фінансовому забезпеченні якого перебуває такий районний ТЦК, не змінює суті рішення, оскільки сума стягнення залишається незмінною, як і правова природа виплати.

Змінюється лише процесуальний механізм (порядок) списання коштів для забезпечення реального виконання рішення суду.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи та з наданих до суду листів ГУ ДКСУ в Херсонській області та Державної казначейської служби України, за наслідками вжиття органами Казначейства відповідних заходів з виконання судового рішення у даній справі, ІНФОРМАЦІЯ_5 , без відповідної зміни порядку виконання рішення суду, не надає згоди на списання коштів з його рахунків.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення, зазначив, що перебування ІНФОРМАЦІЯ_4 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_6 саме по собі не свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 КАС України та не є виключною обставиною, яка б унеможливлювала його виконання у спосіб, визначений судом.

Разом з цим, суд першої інстанції проігнорував, що, у межах даної справи, судовим рішенням визначено саме стягнення коштів з суб`єкта владних повноважень, а не зобов`язання нарахувати та виплатити.

Відсутність відкритих рахунків у боржника ІНФОРМАЦІЯ_4 чи його специфічний статус несамостійного підрозділу без прав юридичної особи є тією обставиною, яка унеможливлює виконання судового рішення у спосіб, визначений судом.

На думку колегії суддів, відмова в задоволенні заяви про зміну порядку виконання судового рішення створює умови для подальших спорів у межах даної справи, оскільки бажаний результат, визначений постановою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили ще 03 березня 2026 року, позивач до теперішнього часу так і не отримав.

Крім того, відмова в задоволенні такої заяви може створити ситуацію нового звернення до суду з позовом, а ухвалене в цьому спорі рішення залишиться невиконаним, що прямо суперечить концепції статті 129-1 Конституції України.

Слід також звернутися до правової позиції Верховного Суду у справі №160/19656/21, викладеної у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, де суд касаційної інстанції підтвердив необхідність зміни способу та порядку виконання судового рішення і зазначив про неправомірність будь-якого формалістичного підходу до тлумачення статті 378 КАС України, який дозволяє суб`єкту владних повноважень зловживати процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення, особливо у випадках, коли такий підхід нівелює реальне поновлення прав заявника.

У рішенні від 25 квітня 2012 року у справі №12-рп/2012 Конституційний суд України зазначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови убачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

Частина 2 статті 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях підкреслює, що держави зобов`язані забезпечити ефективне виконання судових рішень, зокрема шляхом вжиття необхідних заходів для забезпечення виконання рішень, що стосуються майна.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово підкреслював, що держави мають позитивне зобов`язання забезпечити ефективне виконання судових рішень. Зокрема, у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що «держава повинна організувати систему виконання судових рішень, яка є ефективною як за законом, так і на практиці».

Це зобов`язання включає в себе не лише організацію ефективної системи виконання, але й забезпечення того, щоб державні органи діяли своєчасно та у повному обсязі для виконання судових рішень. У разі невиконання рішення, держава повинна вжити необхідних заходів для забезпечення його виконання, зокрема шляхом зміни способу і порядку виконання.

ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує на важливості виконання судових рішень державними органами. У справі «Васильєв проти України» ЄСПЛ встановив, що «необґрунтоване затягування виконання судового рішення державними органами є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

У рішенні по справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) та «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ вказав, що Держорган не може посилатися на відсутність коштів, відсутність рахунків, реорганізацію чи брак асигнувань як на причину невиконання судового рішення. Держава відповідає за своїми зобов`язаннями єдиним бюджетом.

Також, у рішенні від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зауважив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень є складовою права на справедливий судовий захист.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Крім того, доречно зазначити, що Верховний Суд у справі №160/19656/21 сформулював наступний правовий висновок:

«Виконавчий комітет Дніпровської міської ради (як окремо зареєстрована юридична особа, що у відповідності до Закону № 280/97-ВР та БК України є розпорядником бюджетних коштів) самостійно відповідає за свої зобов`язання, зокрема щодо виконання судових рішень в частині стягнення за рахунок відповідних бюджетних асигнувань документально підтверджених судових витрат; виконання таких зобов`язань згідно з положеннями Порядку №845, може здійснювати, зокрема за відповідною Бюджетною програмою Виконання судових рішень та виконавчих документів Дніпровською міською радою та її виконавчими органами на 2022-2026 роки, затвердженою рішенням Дніпровської міської ради від 24 листопада 2021 року №19/12.

Щодо доводів касаційної скарги стосовно неможливості виконання додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року, у зв`язку з відсутністю, за твердженням скаржників, у Виконавчого комітету Дніпровської МР відкритих рахунків та асигнувань, суд касаційної інстанції зазначив, що розділом ІV КАС України та Законом України «Про виконавче провадження» врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, та передбачено, зокрема, можливість встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення, шляхом подання відповідної заяви у окремому провадженні в межах відповідної справи.».

За таких умов, колегія суддів вважає, оскільки належний відповідач у справі ІНФОРМАЦІЯ_3 не має статусу юридичної особи та не є розпорядником бюджетних коштів і учасником бюджетного процесу, не має відкритих рахунків в органах державного Казначейства, водночас є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_6 та перебуває на його фінансовому забезпеченні, зміна порядку виконання рішення суду шляхом безспірного списання коштів з рахунків розпорядника бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 є єдиним належним, пропорційним та ефективним способом захисту прав стягувача.

З огляду на вищевикладене, а також те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснює фінансове забезпечення (утримання) районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі ІНФОРМАЦІЯ_6 на поточний рік, у даному випадку наявні підстави для зміни порядку виконання судового рішення у справі № 420/26386/25.

Пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні заяви адвокатки Друмової В. В. про зміну порядку виконання судового рішення, що призвело до порушення норм процесуального права, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції.

Водночас, колегія суддів вважає, що адвокатка Друмова В. В. у прохальній частині заяви помилково просила змінити порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/26386/25, оскільки відповідне рішення про стягнення коштів ухвалено П`ятим апеляційним адміністративним судом (постанова від 03 березня 2026 року).

За таких обставин, враховуючи невиконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 269 278,31 грн недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для зміни порядку виконання указаної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року, шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 у розмірі 269 278,31 грн.

Частина 2 статті 328 КАС України передбачає, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення у цьому переліку відсутня, дана постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Друмової Валерії Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення – скасувати.

Прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 про зміну порядку виконання судового рішення – задовольнити частково.

Змінити порядок виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2026 року у справі №420/26386/25, шляхом стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 269 278 (двісті шістдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят вісім) грн 31 коп. недоплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023.

У задоволенні іншої частини заяви – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач Г.В. Семенюк

Судді О.І. Шляхтицький А.Г. Федусик