Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/449/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/449/26

Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.,

повний текст судового рішення

складено 16.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі №420/449/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

07 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просила:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком №121630011336 від 23.05.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.05.2025 року та здійснювати виплату пенсії на банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ "А - БАНК", з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог законодавства України пенсійним органом не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її навчання та роботи, зазначені в трудовій книжці. Як наслідок, відсутність необхідного стажу слугувало підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 16 лютого 2026 року прийнято судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №154950005225 від 22.03.2024 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.05.2025 року та зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи вказані у трудовій книжці позивача від 01.04.1970 року, а також період навчання вказаний у дипломі № НОМЕР_2 від 28.02.1970 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійним органом протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її навчання та роботи згідно із записами в трудовій книжці від 01.04.1970 року. Як зазначено окружним адміністративним судом, 06.03.1970 року ОСОБА_1 одружилась та змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на ОСОБА_3 ». У зв`язку з цим, на титульній сторінці трудової книжки від 01.04.1970 року роботодавцем внесено відповідний напис про зміну прізвища із посиланням на паспорт серії НОМЕР_3 та свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , в підтвердження чого проставлено печатку підприємства.

За наведених обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком є протиправним.

Не погоджуючись з означеним рішенням суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – скаржник, Головне управління, пенсійний орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просило апеляційний суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, пенсійним органом правомірно не зараховано до страхового стажу періоди її навчання та роботи, відповідно до записів трудової книжки від 01.04.1970 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки зазначено інше прізвище. Разом з цим, як вказано ГУ ПФУ, документи, що підтверджують зміну прізвища позивачки (свідоцтво про шлюб або інший офіційний документ), до пенсійного органу не надано.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 спростовує доводи апеляційної скарги пенсійного органу, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при установленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом.

16.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального підрозділу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Враховуючи принцип екстериторіальності, вказана заява передана на розгляд Головному управлінню ПФУ в Одеській області.

23.05.2025 року за результатами розгляду поданої заяви Головним управлінням ПФУ в Одеській області прийнято рішення №121630011336 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Згідно із інформацією, викладеною у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121630011336 від 23.05.2025 року, пенсійним органом вказано про те, що відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком становить 15 років.

У свою чергу, за результатами розгляду документів, доданих до заяви, пенсійним органом не зараховано періоди, а саме:

- навчання з 01.09.1967 року по 19.02.1970 року згідно до диплому від 28.02.1970 року серії НОМЕР_5 , оскільки відсутній документ про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

- роботи згідно до трудової книжки від 01.04.1970 року, оскільки відсутній документ про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Враховуючи те, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 не достатньо страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, відповідачем відмовлено позивачці з цієї підстави у призначенні пенсії, про що зазначено у спірному рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, межі дій суб`єкта владних повноважень - органу пенсійного фонду чітко визначені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

За змістом частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Приписами частини першою статті 56 Закону №1788-XII установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно до положень пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637, у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.

Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому, підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Зміст наведених вище правових норм свідчить, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених суб`єктом владних повноважень в основу рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, судова колегія зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви ОСОБА_1 , до страхового стажу пенсійним органом не зараховано періоди:

- навчання з 01.09.1967 року по 19.02.1970 року згідно до диплому від 28.02.1970 року серії НОМЕР_5 , оскільки відсутній документ про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 »;

- роботи згідно до трудової книжки від 01.04.1970 року, оскільки відсутній документ про зміну прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

У свою чергу, як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, згідно до титульного аркуша трудової книжки від 01.04.1970 року на ньому напроти прізвища « ОСОБА_2 » міститься допис прізвища « ОСОБА_3 ». Такий допис зроблений роботодавцем на підставі паспорта серії НОМЕР_3 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , в підтвердження чого проставлено печатку відповідного підприємства.

Так, апеляційний суд вказує, що відповідно до п. 2.13. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 року № 58, зареєстрованим в Мінюсті 17.08.1993 року за № 110, зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) із посиланням на номер і дату цих документів.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Під уповноваженим органом слід розуміти відділ кадрів або інший підрозділ установи, який здійснює оформлення, приймання та звільнення працівників, або відповідальну особу установи, на яку покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників (посадовою інструкцією).

Як з`ясовано апеляційним судом, в даному випадку підставою для такого виправлення є паспорт серії НОМЕР_3 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , а тому такий запис проведено у відповідності із діючим законодавством України.

При цьому, як свідчать матеріали справи, додатково на адресу пенсійного органу направлено копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 .

За таких обставин, доводи ГУ ПФУ про відсутність документа, що підтверджує зміну прізвища позивачки є безпідставними, та не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів навчання та трудової діяльності при обчисленні страхового стажу роботи ОСОБА_1 .

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками окружного адміністративного суду, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком №121630011336 від 23.05.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу, що судом попередньої інстанції в резолютивній частині судового рішення зазначено неправильний номер оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Відтак, для усунення можливих труднощів у виконанні рішення суду попередньої інстанції щодо визнання та скасування спірного рішення пенсійного органу, у даному випадку наявні підстави для зміни резолютивної частини судового рішення із зазначенням правильного номеру оскаржуваного рішення, а саме «№121630011336 від 23.05.2025 року».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно із ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення в резолютивній частині зазначено неправильний номер оскаржуваного рішення пенсійного органу, судова колегія уважає за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини судового рішення зазначивши правильний номер спірного рішення - «№121630011336 від 23.05.2025 року».

Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року у справі №420/449/2 – змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:

«Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком №121630011336 від 23.05.2025 року.».

В інший частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №420/449/26 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький