Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/43237/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/43237/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ВЧ НОМЕР_1 , КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня», у якому з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати постанову військово-лікарської комісії при КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» від 2.10.2025р. відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби;

- визнати протиправним, та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення його для військової служби до військової частини;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2008 році позивач був визнаний військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 непридатним до служби у мирний час та обмежено придатним у військовий час за ст. 77 в (сколіоз, деформація грудної клітини, артроз хребта, та інші захворювання, які є віддаленими наслідками компресійного перелому хребта грудного відділу ( перелом 7 та 8 хребця ).

1.10.2025р. співробітниками ТЦК та СП був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у АДРЕСА_1 та взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_5 2.10.2025р..

Позивач вказав, що повідомив працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 що вже більше 5 років здійснює догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка має психічне та онкологічне захворювання, тому вона потребує постійного догляду, не може залишатись одна вдома, та потребує проведення термінової операції, факт захворювань підтверджений відповідними документами (Форма №080-4/о, висновок ЛКК №1639), але це звернення не було зафіксоване та не надано можливості підтвердити факт потреби в догляді та отримати відстрочку від призову на підставі п.9 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позивач не отримував військовий квиток, мобілізаційного розпорядження, повісток під підпис, не ознайомлювався з наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов на військову службу та йому не надали витяг з наказу.

Ввечері 2 жовтня позивача відвезли у навчальний центр військової частин ЗСУ, де позивач доповів комісії яка оформлює документи мобілізованих, що його призов відбувся з порушеннями, однак не дивлячись на скарги позивача залишили у навчальному центрі для проходження БЗВП.

Позивач вважає, що призов на військову службу під час мобілізації був протиправним та проведений з порушенням закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з порушенням п.3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008р. №402, з порушенням п.28,29, 40,41,47,52, 54, 88 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( Постанова Кабінету Міністрів №560 ). Права і свобода які гарантуються ст. 29 Конституції України були обмежені без законних підстав, а працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 були перевищені службові повноваження. Зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 є похідним від наказу керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 який був виданий з численними порушеннями чинного законодавства, а отже такі дії порушили права позивача.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення та зміни рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

При цьому, суд вказав, що недотримання позивачем вимог Положення №402 та Порядку №560 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду є підставою для відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасувати постанови військово-лікарської комісії при КНП «Біляївська багатопрофільна лікарня» від 2.10.2025р. відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано придатним до військової служби.

Що стосується наказу про призов, то суд зазначив, що оскільки на момент мобілізації позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних, відповідно начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 правомірне видано наказ №686 від 2.10.2025р. «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» в частині призову позивача на військову службу, у зв`язку з мобілізацією та направлення для проходження військової служби до ВЧ НОМЕР_1 .

Крім того, суд зазначив, що підставою для видання наказу командиром військової частини про зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу військової частини є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу.

При цьому, на час призову на військову службу ОСОБА_1 перебував у статусі військовозобов`язаного та був зобов`язаний виконувати вимоги нормативно-правових актів, що стосуються оборони та мобілізації.

За таких обставин суд вважав, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини по справі, надані докази, у зв`язку із чим не надав оцінку позовним вимогам щодо скасування наказу про призов на військову службу.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неповного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду змінює, шляхом доповнення його мотивувальної частини, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до інформації з військово-облікового документу «Резерв+» від 11.12.2025р. військовослужбовець; ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_7 ; звання: солдат; ВОС: 300652; постанова ВЛК: придатний; дата ВЛК: 02.10.2025; дата уточнення даних: 1.11.2025р. (а.с.12).

Згідно із довідкою ВЛК №2025-1002-1447-1701-7 від 2.10.2025р. ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби (а.с.89).

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) №686 від 2.10.2025р. «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» відповідно до поіменного списку №5/10/2273/5 від 2.10.2025р., наказано призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до ВЧ НОМЕР_1 : солдата ОСОБА_1 , 1989р.н., військово облікова спеціальність та код згідно з обліком: 300652; РНОКПП НОМЕР_2 .

Згідно обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_3 від 2.10.2025р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; найменування ВОС: рульовий кораблеводіння, №ВОС 300; код: 652А; військове звання: солдат присвоєно ІНФОРМАЦІЯ_8 16.02.2008р. наказ №4; призваний ІНФОРМАЦІЯ_5 ; 02.10.2025 медичною комісією при ІІ від. ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний придатним до в/служби за гр. ІІ розкладу хвороб (наказ МОУ 2008 року №402) підлягає повторному огляду 2.10.2030р.; згідно наказу ВЧ НОМЕР_1 №291 від 3.10.2025р. призначений на посаду курсанта.

3.10.2025р. наказом командира ВЧ НОМЕР_1 , наказано солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , курсант навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, ВОС-100221А, 3264515317, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_9 вважати такими, що ''03'' жовтня 2025 року прибув для подальшого проходження служби, з ''03'' жовтня 2025 року зарахувати їх на всі види забезпечення, на котлове забезпечення зарахувати зі сніданку ''04'' жовтня 2025 року та призначити на посади курсантів до навчальних батальйонів школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 , вважати такими, що справи та посаду прийняли і приступили до виконання службових обов`язків, військове звання за штатом ''солдат'', встановити посадовий оклад 2470 гривень на місяць.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 3.11.2025р. №323 на підставі рапорту майора ОСОБА_3 №21199 від 3.11.2025р., солдата за призовом по мобілізації ОСОБА_1 , курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_4 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, з ''02'' листопада 2025 року виключено з усіх видів забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням лікувального закладу.

Не погодившись діями відповідачів щодо прийняття постанови ВЛК та наказів ІНФОРМАЦІЯ_2 та ВЧ НОМЕР_1 про призов та зарахування до списків особового складу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність дій відповідачів, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із ч.2 ст.1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на дату прийняття рішення у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. Ці строки неодноразово продовжувалися та тривають на дату прийняття рішення у справі.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. за №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу (надалі - ВЛЕ) в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008р. за №1109/15800 (далі - Положення №402, Положення про ВЛЕ).

Згідно п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

- встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до п.2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Приписами п.2.2 глави 2 розділу 1 Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (надалі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016р. за №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Згідно пп.2.3.1 п.2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

Положеннями пп.2.5.1 п.2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України (абзац 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402).

У відповідності до пп.2.4.4 п.2.4 глави 2 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

За правилами пп.2.4.10 п.2.4 глави 2 розділу І Положення №402, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Разом з тим, згідно із п.3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016р. №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_12 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Положеннями п.1.1 глави 1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю.

Відповідно до п.1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Згідно з п.1.4 глави 1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд громадян, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення та допризовників, проводиться в порядку, визначеному таблицею.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 2.10.2025р. медичний огляд ОСОБА_1 проведений саме позаштатною військово-лікарською комісією, результати якого оформлені постановою у формі довідки із висновками про придатність позивача до військової служби, підпорядкованою ВЛК регіону, що узгоджується з приписами пп.2.5.1 п.2.5 глави 2 розділу І Положення №402 (а.с.87-89).

Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 чітко визначено порядок оскарження постанов ВЛК районних (міських) ТЦК СП.

Зокрема, у разі наявності сумніву щодо правильності висновку даної комісії щодо придатності до військової служби, позивач мав право звернутись за підпорядкованістю до ВЛК обласної ТЦК СП, дії яких в свою чергу оскаржуються в штатних ВЛК.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

В межах проведення даного оскарження, та перевірки рішень ВЛК ТЦК СП штатною комісією може бути здійснено направлення на контрольне медичне обстеження за наявності для цього підстав.

Крім того, Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку.

При цьому, позивач своїм правом на звернення зі скаргою до ВЛК вищого рівня, як визначено Положенням №402, не скористався.

Водночас, доводи позивача про недотримання комісією процедури проведення медичного огляду судом відхиляються, оскільки перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК, не приймали, а отже суд доходить висновку про недотримання позивачем вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що в свою чергу є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у позивача наявне право надати лікарям ВЛК свої медичні документи, що свідчать про наявність у нього певних захворювань, оскаржувати прийняте рішення до ВЛК вищого рішення та клопотати про проведення його медичного огляду лікарями іншої ВЛК, оскільки, як вже зазначено вище, ВЛК вищого рівня наділені правом перегляду рішень ВЛК нижчого рівня, а Центральна ВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК.

Аналогічна позиція щодо порядку оскарження рішень позаштатної ВЛК викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020р. у справі за №810/5009/18.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Що стосується вимог про скасування наказу про призов під час мобілізації та наказу про зарахування до списків особового складу частини, то судова колегія виходить з наступного.

Пункт 19 ч.1 ст.4 КАС визначає, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 п.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997р. у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначені Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частина 3 ст.24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

За приписами пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

З наведеного вбачається, що оскаржуваний наказ ВЧ є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.

Тобто, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачене звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов.

Щодо питання скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності. Зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 у справі №816/228/17.

У контексті встановлених обставин справи, колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, в якій Суд виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Отже, скасування висновку ВЛК, призначення проведення нового медичного огляду особи військово-лікарською комісією в порядку, визначеному Положенням №402, не впливає на відновлення порушених прав позивача з урахування його призову на військову службу, відміни якої, зокрема, намагається досягти останній за наслідком вирішення спору, в тому числі шляхом скасування наказу в частині призову його на військову службу або наказу ВЧ щодо зарахування до списків особового складу, із подальшим прийняттям рішення про звільнення від проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 1.10.2024р. у справі №200/4189/22 вказав, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

З метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади. Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду.

Подібний висновок Верховний Суд виклав також у постанові від 18.01.2024р. у справі №280/6033/22.

Так, однією із підстав для звернення до суду з цим позовом, позивач зазначає те, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а відповідач, здійснюючи призов по мобілізації, діяв з порушенням п.2 ч.3 ст.23 Закону №3543-XII.

Однак, позивач не виконав зазначені вимоги та не скористався своїм правом подання заяви до РТЦК про надання відстрочки, тобто не реалізував своє право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, що відповідно вказує на відсутність порушень з боку працівників РТЦК, під час його мобілізації.

Апеляційний суд наголошує, що отримати відстрочку від призову на підставі ст.23 Закону №3543-XII можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.

В межах розгляду цієї справи судова колегія вважає за необхідне застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 5.02.2025р. у справі №160/2592/23, згідно яких, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» №2232-ХІІ не передбачено такої підстави для звільнення з військової служби як незаконна мобілізація.

Після видання наказу про зарахування до особового складу в/ч, виникли правовідносини щодо проходження військової служби, особливості якої визначаються Законом №2232-ХІІ та «Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008.

Цими актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби у зв`язку з визнанням незаконним рішення щодо призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим вважає за необхідне змінити рішення суду, шляхом доповнення його мотивувальної частини висновками, викладеними у цій постанові, в іншій частині судове рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317,325,328 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026р. змінити шляхом доповнення мотивувальної частини висновками наведеними у цій постанові.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук