Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №400/6414/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6414/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року (суддя Малих О.В., м. Миколаїв, повний текст рішення складений 11.12.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

20.06.2025 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Миколаївській області, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в Національній поліції України;

- зобов`язати Головне управління здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди з 26.07.2010 року по 27.07.2011 року – час проходження служби в секторі дільничних інспекторів міліції з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби, з 17.04.2015 року по 17.05.2015 року, з 17.08.2015 року по 17.09.2015 року – час проходження служби в АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей у складі сил та засобів з метою виконання службових завдань, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України які дають право проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ГУНП про те, що періоди проходження служби в ОВС на вищевказаних посадах, як вказано в довідці, зараховуються на пільгових умовах до вислуги років тільки для призначення пенсії. Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше ніж 22 роки 6 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для її призначення, тому позивачеві правомірно відмовлено в перерахунку вислуги років із зарахуванням пільгової вислуги в календарну.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 26.07.2010 по 06.11.2015 та з 07.11.2015 по 21.12.2015 в Національній поліції України.

Відповідно до довідки ГУНП в Миколаївській області від 05.06.2025 №100627-2025 під час проходження служби позивач перебував на посадах:

- з 26.07.2010 по 01.09.2011 – дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМІЗС України в Миколаївській області;

- з 01.09.2011 по 25.06.2013 – оперуповноважений сектору карного розшуку Корабельного районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області;

- з 25.06.2013 по 23.03.2015 – оперуповноважений сектору карного розшуку Корабельного районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області;

- з 23.03.2015 по 06.11.2015 – старший інспектор роти №2 взводу №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Миколаїв" УМВС України в Миколаївській області;

- 06.11.2015 – звільнений з органів МВС згідно пп. "з" п. 64 Положення про проходження служби рядовим 1 начальницьким складом органів внутрішніх справ України (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства);

- з 07.11.2015 по 21.12.2015 – старший інспектор батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Миколаїв" ГУНП в Миколаївській області;

- 21.12.2015 – звільнений зі служби в поліції у запас ЗС відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).

Календарна вислуга років в ОВС та Національній поліції України, як зазначено в довідці, складає 05 років 04 місяці 25 днів.

До вислуги років на пільгових умовах зараховуються наступні періоди (до набрання чинності ПКМУ від 20.07.2011 №780):

- з 26.07.2010 по 27.07.2011 – дільничний інспектор міліції сектору дільничних інспекторів міліції Центрального районного відділу Миколаївського міського управління УМВС України в Миколаївській області (стаж служби обчислювався з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби, на підставі Порядку №393);

- з 17.04.2015 по 17.05.2015 – брав участь в антитерористичній операції (стаж служби обчислювався з розрахунку 3 місяця за кожен місяць служби (на підставі наказу АТЦ при СБУ від 18.05.2015 №138 та Порядку №393);

- з 17.08.2015 по 17.09.2015 – брав участь в антитерористичній операції (стаж служби обчислювався з розрахунку 3 місяця за кожен місяць служби, на підставі наказу АТЦ при СБУ від 17.09.2015 №260 та Порядку №393).

В свою чергу, відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області від 14.12.2015 №15 о/с, календарна вислуга років позивача на час звільнення складала 14 років 03 місяці 28 д днів, з яких: ОВС – 05 років 03 місяці 10 днів; ЗСУ – 08 років 11 місяців 03 дні, Національна поліція – 00 років 01 місяць 15 днів.

Періоди проходження служби в ОВС на вищевказаних посадах, як вказано в довідці, зараховуються на пільгових умовах до вислуги років тільки для призначення пенсії.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що чинне законодавство не ставить в залежність набуття права на пенсію за вислугу років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлює того, що вислуга років у пільговому обчисленні не може зараховуватися до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.

Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ та поліції, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 1992 року №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Відповідно до підпункту "в" пункту 3 цього Порядку до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: півтора місяця за один місяць служби: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ. Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що на його думку, норми Порядку №393 необхідно застосовувати не лише при обчисленні вислуги років після звільнення особи зі служби в Національній поліції України, але й під час проходження такої служби.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами з огляду на правову позицію Верховного Суду, якій у постановах від 26.10.2023 у справі №140/7147/20, від 23.05.2024 у справі №640/30284/20, виснував, що Порядок №393 прийнятий на виконання Закону №2262-XII та визначає правила обчислення вислуги років виключно для цілей призначення пенсії за вислугу років, а не для визначення стажу служби в поліції під час її проходження.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 19.11.2019 у справі №520/903/19, від 31.03.2020 у справі №520/2067/19, від 22.07.2020 у справі №520/5960/19, від 13.08.2020 у справі №820/6656/16, від 15.12.2021 у справі №520/11545/19 та від 20.04.2026 у справі №460/1349/24, у яких Суд послідовно виходив із того, що положення Порядку №393 можуть застосовуватися виключно при вирішенні питань пенсійного забезпечення, але не при обчисленні стажу служби в поліції.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у постановах судів апеляційних інстанції.

Застосовуючи вищезазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що, оскільки "календарна" вислуга років позивача становить 14 років 03 місяці 28 днів, що є менше ніж 24 роки та 6 місяців, а "пільгова" вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, відповідач правомірно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку та зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Резюмуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права та неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року – скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов