Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №420/7938/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7938/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 11.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 2 повних календарних років служби.

- зобов`язання НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 2 повних календарних років служби відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 15.07.2025 № 985-ос він був виключений зі списків особового складу військової частини та звільнений з військової служби. Водночас, позивач вказує, що відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої винагороди. Позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно якої просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 2 роки проходження військової служби у розмірі місячного грошового забезпечення. Відповідно до листа відповідача від 06.03.2025 року №09/К-493/528 позивачу було відмовлено в задоволені заявлених вимог.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 (один) повний календарний рік служби.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 (один) повний календарний рік служби відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У решті позову – відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не за 2 повних календарних роки, як того просить позивач, оскільки при визначенні розміру такої допомоги, як зазначено судом вище, враховується лише календарна вислуга років.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач набув та реалізував своє право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 , витребувано адміністративну справу і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

03.07.2026 року до апеляційного суду надійшла адміністративна справа №420/7938/25.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , проходив військову службу по мобілізації у період з 26.07.2022 року по 15.07.2024 року у 25 та надалі у НОМЕР_2 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 15.07.2024 року №985-ос ОСОБА_1 , був виключений зі списків особового складу військової частини та звільнений з військової служби. Згідно цього наказу позивач станом на 15 липня 2024 року має календарну вислугу: 21 рік 01 місяць 15 днів; пільгову вислугу: 02 роки 10 місяців 05 днів; загальну вислугу: 23 роки 11 місяців 20 днів.

У наказі зазначено про виплату відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення (а.с. 11-12).

Позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно якої просив нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні за 2 роки проходження військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення. (а.с. 13).

06.03.2025 року відповідач листом №09/К-493/528 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. (а.с. 14-16).

Отже наявність протиправної бездіяльності щодо не виплати одноразової грошвої допомоги є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до абзацу 10 підпункту 2 пункту другого статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Згідно абзаців 23, 25 підпункту 3 пункту 2 ст.15 Закону №2011-ХІІ, у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Наведені відповідачем у відповіді від 06.03.2025 року на звернення позивача норми пункту 9 розділу V Порядку № 558, затвердженого наказом МВС України від 25.06.2018 року, фактично дублюють положення вищевказаних приписів Закону №2011-ХІІ.

З наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону від 15.07.2024 року №985-ос вбачається, що підполковник ОСОБА_1 , призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільнений з військової служби за підпунктом «г» (через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Сторонами не заперечуються, що загальна вислуга років на час звільнення позивача становила 23 років 11 місяців 20 днів, водночас у календарному обчисленні така вислуга становила 21 рік 01 місяць 15 днів (а.с. 11).

У постанові від 24.11.2020 у справі №822/3008/17 Верховний Суд вказав, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".

Отже, зазначені висновки стосуються питань, пов`язаних з набуттям права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні. Разом з тим, при визначенні розміру такої допомоги враховується лише календарна вислуга років.

Дані обґрунтування суду підтверджуються аналогічною позицією, висвітленою у постанові Верховного Суду у справі №806/2104/17 від 11.04.2018р. Наведена правова позиція викладена Верховним Судом також у постанові 24.11.2020 у справі №822/3008/17, які відповідно до ч. 5ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання позивачем одноразової грошової допомоги визначається з загальної кількості вислуги років у тому числі пільгових років, а для визначення розміру грошової допомоги з календарних років.

Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Держприкордонслужби від 26.07.2022 року № 350-ос позивача зараховано до списків особового складу з 26.07.2022 року. Підстави видання наказу, серед іншого мобілізаційне розпорядження від 26.07.2022 року.

Отже позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, з 26.07.2022 року по 15.07.2024 року. Вказаний період служби позивач сам підтверджує у змісті позовної заяви.

Отже, що календарна вислуга років позивача за вказаний період (з 26.07.2022 року по 15.07.2024 року) є меншою ніж повних 2 календарних роки. Тому суд першої інстанцій дійшов висновку про наявність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 1 повний календарний рік служби відповідно до п.2 ст.15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не за 2 повних календарних роки, як того просить позивач, оскільки при визначенні розміру такої допомоги, як зазначено судом вище, враховується лише календарна вислуга років.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

У наказі начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 15.07.2024 №985-ОС зазначено про виплату позивачу відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за 23 повних календарних місяців служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на підпункт 10 пункту 9 розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України» (далі – Інструкція № 558), наголошує на те, що позивач має право на одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 відсотків, а не 50.

Колегія суддів відхиляє вказаний довід, оскільки він не ґрунтується на обставинах даної справи, з огляду на те, що він зазначає підпункт 1 пункту 9 Розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» Інструкції № 558, проте спірні правовідносини врегульовані підпунктом 2 пункту 9 Розділу V.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.

У підпункті 2 пункту 9 розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» №558 Інструкції № 558 також закріплено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Згідно підпункту 2 пункту 9 розділу V «Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям залежно від умов проходження служби» №558 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, визначеної пунктами 1, 2 цієї глави, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена грошова допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців відповідно до законодавства України.

Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від11 травня 2026 року у справі №420/7938/25 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко