Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/3377/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3377/26

Категорія: 113080000 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:06.04.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:

- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що позивач є порушником військового обліку;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку позивачем;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 вжити заходів щодо зняття з розшуку ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у застосунку "Резерв+" він отримав повідомлення про те, що 16 грудня 2025 року ТЦК та СП звернувся до Національної поліції, щоб доставити його для складання протоколу з причини: не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО. Позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 . 14 січня 2026 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виключення відомостей про порушення військового обліку та зняття його з розшуку посилаючись на закінчення строків притягнення його до відповідальності, однак йому було відмовлено.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про те, що позивач є порушником військового обліку, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції фактично дозволив суб`єкту владних повноважень (відповідачу) публічно констатувати вину особи без дотримання процедури, передбаченої КУпАП та створив ситуацію, за якої апелянт змушений доводити свою невинуватість, хоча обов`язок доказування провини та правомірності своїх дій лежить виключно на відповідачеві.

Суд першої інстанції не врахував, що оскільки позивач скасував статус ВПО та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (що підтверджено судом), підстава для розшуку з причини "нестання на облік за місцем ВПО" відпала. Зазначення такої інформації в реєстрі порушує право позивача на свободу пересування та створює умови для незаконного затримання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 12 січня 2026 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України "Резерв +", позивач є військовозобов`язаним, номер в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів "Оберіг" - 010520250688132902021, перебуває на військовому обліку в у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості щодо постанови та дати ВЛК – відсутні відомості, звання - рекрут, адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних – 10 січня 2026 року, наявний запис - "Порушення правил військового обліку".

Крім того, згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа з мобільного застосунку від Міністерства оборони України "Резерв +", наявна відмітка від 16 грудня 2025 року Причина звернення до Національної поліції: "Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО".

14 січня 2026 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виключення відомостей про порушення військового обліку та зняття його з розшуку посилаючись на закінчення строків притягнення його до відповідальності.

Листом від 21 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 в задоволенні заяви позивача відмовив.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення ним правил військового обліку, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був зобов`язаний стати на облік військовозобов`язаних за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, проте, відповідних дій не вчинив, доказів іншого суду не надано.

Відтак, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку та зобов`язання відповідача виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення з боку позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", Постанові Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, що затвердила "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст. 34 Закону №2232-ХІІ).

23 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154).

Відповідно до п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників.

Згідно з абз.5 п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Абзацом 2 п.14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та ІНФОРМАЦІЯ_5 , районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

На виконання ч.5 ст. 33 Закону №2232-ХІІ Постановою Кабінету Міністрів України від №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), п.2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом (п.19 Порядку №1487).

Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів наведені у Додатку 2 до Порядку №1487 (далі - Правила).

Відповідно до п.2 Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Пунктами 3 та 4 Правил встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).

Громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.

Зокрема, ст. ст. 210 та 210-1 КУпАП регламентують відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зокрема:

- організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

- організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

- організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них;

- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

- повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19);

- звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього п.56 цього Порядку.

Отже, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, належить: розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язаних з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальної інформації.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти), визначає Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від №1951-VIII.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Одним із основних завдань Реєстру є інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (п.3 ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).

За приписами ч.ч.8, 9 ст. 5 Закону №1951-VIII органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України №94 п.12 розділу III "Відомості, що вносяться до Реєстру"), передбачено, що отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

Згідно зі ст. 14-1 Закону України №1951-VІІІ електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки забезпечують виконання військового обов`язку громадянами України, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, здійснюють взяття, зняття та виключення з військового обліку в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що порушення правил військового обліку полягало у тому, що ОСОБА_1 змінивши місце проживання, не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у семиденний термін, що передбачено ч.3 ст. 37 Закону №2232-XII, а також змінивши місце проживання шляхом оформлення ВПО у АДРЕСА_2 позивач не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленні законом строки, щодо зміни місця проживання.

Колегія суддів зазначає, що згідно п.20-1 ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Відповідно до ч.3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених ч.1,3 ст. 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стаття 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, ст. 210-1 за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.

Таким чином, процес притягнення особи до адміністративної відповідальності - це законодавчо врегульована процедура КУпАП, що включає виявлення (фіксацію) правопорушення, складання протоколу у встановлених КУпАП випадках, розгляд справи уповноваженим органом, винесення постанови та її виконання.

КУпАП регламентує процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, визначаючи уповноважені органі, які фіксують (виявляють) вказані адміністративні правопорушення, розглядають та виносять постанови про накладення адміністративного стягнення або приймають інше рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП такими уповноваженими органами щодо адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК СП).

Процедура притягнення до адміністративної відповідальності завершується відповідно до ст. 284 КУпАП прийняттям уповноваженим органом постанови: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; про закриття справи.

Судом встановлено, що відносно позивача не прийнята будь-яка постанова, оскільки він до органів ТЦК не з`явився, навіть після внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про те, що він є особою, яка порушила правила військового обліку.

На думку колегії суддів, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та оголошення у розшук не підлягають задоволенню, оскільки відповідач є уповноваженим на це суб`єктом владних повноважень відповідно до КУпАП, який виявляє та фіксує адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП щодо порушення правил військового обліку.

Саме ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до норм КУпАП є уповноваженими органами розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, та встановлювати наявність або відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку. Встановлений нормами КУпАП порядок розгляду справ передбачає як права та обов`язки уповноваженого органу та і права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має обсяг прав, які визначені ст. 268 КУпАП, у тому числі подавати докази, пояснення, оскаржувати прийняте рішення.

З урахуванням всіх обставин наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку встановлюється саме під час розгляду справи уповноваженим органом.

В рамках даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі наявність у застосунку "Резерв+" примітки ""Порушення правил військового обліку" не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено ст. 210-1 КУпАП. Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з порушенням вимог закону, позивач підлягає доставці до відповідного органу ТЦК та СП для вирішення питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, вимогами ч.3 ст. 38 Закону №2232-ХІІ визначено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що самі по собі відомості про порушення правил військового обліку не є тотожними відомостями про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. ст. 210 та 210-1 КУпАП.

Колегія суддів акцентує увагу на необхідності розмежування понять матеріального складу адміністративного правопорушення та порушення правил військового обліку. Правила військового обліку є сукупністю встановлених Законом №2232-XII обов`язків, порушення яких є об`єктивним юридичним фактом, що виникає в момент невиконання особою конкретної вимоги (зокрема, неявки за повісткою), незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Тобто, правила військового обліку є цілісною системою встановлених Законом №2232-XII та Порядком №1487 обов`язків, виконання яких має безумовний та безперервний характер, а порушення цих правил є об`єктивним юридичним фактом, що виникає безпосередньо в момент невиконання особою конкретної вимоги закону або законного розпорядження органу військового управління, зокрема, неявки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за належним чином надісланою повісткою. Такий юридичний факт існує незалежно від моменту винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки адміністративна відповідальність за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП є лише формою державного реагування на вже вчинене правопорушення, а не підставою для виникнення статусу особи як такої, що порушила правила військового обліку.

Отже, відмітка в реєстрі "Оберіг" або звернення ТЦК та СП до органів поліції щодо доставлення особи є наслідком саме зафіксованого об`єктивного факту ігнорування військового обов`язку, що за своєю правовою суттю є реалізацією превентивних та виконавчих функцій у сфері мобілізаційної підготовки, а не актом притягнення до адміністративної відповідальності в розумінні КУпАП.

Колегія суддів наголошує, що процедура адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних і резервістів під час дії воєнного стану спрямована виключно на забезпечення складання і розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. Такий захід не є видом відповідальності, не має каральної мети і не може бути використаний як інструмент примусового призову або мобілізації особи.

Інститут адміністративного затримання не наділяє ні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ні органи Національної поліції повноваженнями щодо фактичного обмеження свободи особи поза межами часу, необхідного для складання матеріалів справи та передачі її для розгляду. У свою чергу, ухилення від мобілізації є кримінально караним діянням згідно зі статтею 336 Кримінального кодексу України, тому будь-які заходи примусового фізичного доставлення з метою мобілізації виходять за межі адміністративно-правової процедури та суперечать принципам, встановленим ст. 19 Конституції України та ст.ст. 260, 263 КУпАП.

Отже, колегія суддів наголошує на тому, що адміністративне затримання може застосовуватися виключно для забезпечення розгляду справи про адміністративне правопорушення, але не для примусового направлення особи до проходження військової служби, здійснення мобілізаційних заходів або виконання наказів військового командування. Використання такого заходу з іншою метою є протиправним.

Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відмову в їх задоволенні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги позивача колегія суддів не вбачає.

Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 липня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.