Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №420/4527/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4527/26

Суддя першої інстанції - Бутенко А.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/4527/26 та на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення №13576657/43847895 від 20 січня 2026 року про відмову в реєстрації податкової накладної №98 від 18 грудня 2025 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну №98 від 18 грудня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем подання такої накладної на реєстрацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 20 січня 2026 року №13576657/43847895 та зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану Товариством з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” податкову накладну №98 від 18 грудня 2025 року, датою її фактичного подання на реєстрацію;

Також суд першої інстанції стягнув з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн та стягнув з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/4527/26.

Головне управління Державної податкової служби в Одеській області в апеляційній скарзі зазначило, що Одеський окружний адміністративний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до порушень норми матеріального права, таких як п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України.

Показники, визначені п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України повинні підтверджуватись первинними документами, які податкові органи мають право вивчати і перевіряти під час проведення перевірок, що обумовлено пп.20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Окрім того, судом першої інстанції проігноровано позицію Верховного суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 640/4480/Г9, суд акцентував увагу саме на тому, що підставою для формування сум податкового кредиту з ПДВ, підставою для формування податкової накладної та, відповідно, підставою для реєстрації податкової накладної є реальне виконання господарських операцій, які є об`єктом оподаткування.

Апелянт зазначає, що обов`язок довести реальність господарської операції та підтвердити її належними документами покладається виключно на позивача. Вказані первинні документи мають відповідати стандартам бухгалтерського обліку та вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Також апелянт зазначає, що чинним законодавством повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування після зупинення наразі покладені на Державну податкову службу.

У зв`язку з вищевикладеним, апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

18 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

25 червня 2026 року апелянт подав клопотання, в якому просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року клопотання апелянта задоволене, строк на апеляційне оскарження поновлений та відкрите провадження у справі.

06 липня 2026 року справу призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів, як кваліфікований фахівець, відповідачі дійшли висновку, що ця справа не потребувала значного часу, підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, тому вважає справедливим призначити позивачу компенсацію витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 1000 грн.

За таких підстав, просить скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” розмір витрат на правничу допомогу до 1000,00 грн.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26.

18 червня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

06 липня 2026 року справу призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подані апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01 жовтня 2020 року.

Основним видом діяльності ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” є за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

01 грудня 2025 року між ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” (Постачальник) та ТОВ “ІМПОРТ СОЛЮШН КОМПАНІ” (Покупець) уклали Договір поставки №01/12-БШ-2025, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

18 грудня 2025 року ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” виписано видаткову накладну №1036 на загальну суму з урахуванням ПДВ 197 505,00 грн.

18 грудня 2025 року ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” сформовано та направлено для реєстрації в ЄРПН податкову накладну №98 на загальну суму з урахуванням ПДВ – 197 505,00 грн.

Відповідно до Квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію податкової накладної №98 від 18 грудня 2025 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 8302 перевищує величину залишку, визначеного, як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку). Додатково повідомлено: показник "D"=.8080%, "Рпоточ"=430113.42 Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі, зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

14 січня 2026 року ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” подало повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, до якого було додано відповідні пояснення та копії документів на підтвердження наданих послуг.

Рішенням комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20 січня 2026 року №13576657/43847895 відмовлено у реєстрації податкової накладної №98 від 18 грудня 2025 року у зв`язку з: надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства Додаткова інформація (зазначити конкретні документи): відсутні документи щодо транспортування ТМЦ.

26 січня 2026 року ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” подало скаргу на рішення від 20 січня 2026 року №13576657/43847895.

03 лютого 2026 року за результатами розгляду скарги прийняте рішення №2492/43847895/2 про залишення скарги без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 20 січня 2026 року №13576657/43847895 – без змін.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246).

Відповідно до п.2 Порядку №1246, податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну від 6 червня 2017 року № 557.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

01 лютого 2020 року набрав чинності Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165).

Так, п.5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, який склав та/або подав податкову накладну/розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (крім розрахунку коригування, складеного відповідно до вимог підпунктів “б” і “в” підпункту 97.4 пункту 97 підрозділу 2 розділу ХХ “Перехідні положення” Кодексу).

Пунктами 10, 11 Порядку передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 року № 520.

Додатком 1 до Порядку №1165 установлено, зокрема, наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість: п.1 “Платника податку на додану вартість (далі - платник податку) зареєстровано (перереєстровано) на підставі недійсних (втрачених, загублених) та підроблених документів згідно з інформацією, наявною в контролюючих органах”.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пу.201.16 ст.201 ПК України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, врегульовано Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі Порядок №520).

Пунктами 2-7 Порядку №520 передбачено, що рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, приймають комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі територіальних органів ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку на додану вартість (далі - платник податку) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” і “Про електронні довірчі послуги”.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Платник податку, який склав податкову накладну, розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації таких податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

У разі, коли у квитанції до податкової накладної / розрахунку коригування зазначено код товару/послуги згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності/умовним кодом товару/Державним класифікатором продукції та послуг, операція за яким стала підставою для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів виключно до такої операції.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/ розрахунку коригування.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги”.

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної №98 від 18 грудня 2025 року зазначено, що обсяг постачання товару/послуги 8302 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку).

14 січня 2026 року позивач надав пояснення щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій та копії документів. Однак, комісією регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної 20 січня 2026 року прийняте рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Підставою для таких рішень став висновок про надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. Відповідного обґрунтування того, які саме порушення законодавства містять надані документи, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не містять.

У графі “Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)” оскаржуваного рішення зазначено: відсутні документи щодо транспортування ТМЦ.

Разом із цим суд першої інстанції вірно встановив, що відповідно до п.2.1 Договору поставки №01/12-БШ-2025 від 01 грудня 2025 року, постачання товару здійснюється на умовах ЕХW відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів “Інкотермс” (в редакції 2010 року) зі складу Постачальника, який розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, другий поверх, будівля. Літ. “А” до складу Покупця. Сторони можуть визначити інші умови постачання Товару, при узгодженні замовлення на Товар.

Так, відповідно до Правил “Інкотермс” (в редакції 2010 року) EXW (“Франко завод”, Ex Works) це умова поставки, за якою продавець виконує свої зобов`язання, надаючи товар покупцю на своєму підприємстві, складі чи іншому названому місці.

Таким чином, ТОВ “БАРВИСТИЙ ШЛЯХ” не здійснювало та не зобов`язане було здійснювати транспортування товару, а отже не мало обов`язку оформлювати будь-які транспортні документи.

Суд зазначає, що на розгляд відповідачу позивач надав усі необхідні первинні документи, які стосуються даних операцій, що не мали дефекту форми, змісту або походження, та які, в силу вимог Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, підтверджують здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом.

Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані первинні документи на підтвердження здійснення операцій по податковій накладній №98 від 18 грудня 2025 року засвідчують факт виконання позивачем зобов`язань за Угодою про здійснення мотиваційних виплат (бонусів) за досягнення результатів до Договору поставки №01/12-БШ-2025 від 01 грудня 2025 року.

А тому, у Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні встановлені законом підстави для відмови у реєстрації податкової накладної №98 від 18 грудня 2025 року.

Колегія суддів наголошує, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 (адміністративне провадження №К/9901/62472/18), від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18 (адміністративне провадження №К/9901/7590/19), від 02 липня 2019 року у справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19).

Загальними вимогами, яким повинен відповідати акт індивідуальної дії, як акт правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість. В разі відсутності в індивідуальному акті підстав його прийняття, чітких та зрозумілих мотивів, такий акт не може вважатися правомірним.

Натомість, оскаржуване в цій справі рішення податкового органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, його обґрунтованості, а тому є протиправним.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, стосовно апеляційної скарги на додаткове рішення від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26 колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження витрат на правничу допомогу надано Договір №0102-01 про надання правової допомоги від 01 лютого 2026 року;

Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 24 квітня 2026 року.

Згідно з п.4.2 Договору, оплата за даним договором здійснюється на умовах визначених в Акті приймання-передачі наданої правової допомоги.

Відповідно до Акту від 24 квітня 2026 року адвокат надав наступні послуги:

- консультування Клієнта з питань подання позову, підготовка та написання позовної заяви з додатками, формування та відправка документів відповідачу.

- заява про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу з додатками, підготовка всіх копій документів та їх завірення належним чином, формування та відправка документів відповідачу та в суд.

Загальна сума 5000,00 грн.

Згідно норм ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегія суддів наголошує, що суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, та вирішуючи її по суті, має детально визначити чи підтверджуються вони документально та чи є такі витрати співмірними зі складністю справи та здійсненими стороною діями під час розгляду спору.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Колегія суддів бере до уваги складність справи (розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження), характер спору, кількість підготовлених процесуальних документів, тривалість розгляду справи, відсутність у справі складних фактичних та правових питань, обсяг виконаних робіт, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 5000 грн до 3000 грн, яка відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною та співмірною, а витрати реальними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України” (заява №19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони.

Отримавши позитивне вирішення спору на свою користь під адвокатським супроводом, особа не позбавлена права виплатити на користь адвоката будь-які суми, що визнає за необхідне та можливе для себе, однак безумовно компенсувати їх в повному обсязі за рахунок суб`єкта владних повноважень, відповідача, не на користь якого ухвалене рішення, суд не зобов`язаний. Навпаки, обов`язком суду є перевірка співмірності та неминучості таких витрат для особи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який зменшив розмір витрат у цій справі на підставі аналізу наданих доказів та з урахуванням принципів розумності та пропорційності.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу судових витрат у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року, суд першої інстанції вирішив стягнути солідарно судовий збір з ГУ ДПС в Одеській області та ДПС України по 1331,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необхідності відшкодування витрат, понесених позивачем при сплаті судового збору, водночас, помилково дійшов висновку про те, що таке відшкодування відповідачі повинні здійснити солідарно.

Колегія суддів зазначає, що відшкодовувати судові витрати має суб`єкт владних повноважень, який допустив порушення прав позивача, у даному випадку це ГУ ДПС в Одеській області, оскільки Державна податкова служба України не приймала протиправних рішень щодо позивача, а відтак і не порушувала його прав в частині відмови в реєстрації податкової накладної.

Визначення у зобов`язальній частині рішення суду першої інстанції ДПС України, як належного відповідача, пов`язана виключно з тим, що саме цей орган має повноваження щодо фактичної подальшої, після скасування рішення ГУ ДПС в Одеській області, реєстрації податкової накладної у Єдиного реєстру податкових накладних.

У зв`язку із вищенаведеним, судовий збір у розмірі 2662,40 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області та змінити абзац четвертий резолютивний частини, а абзац п`ятий - виключити.

Аналогічна помилка була допущена судом першої інстанції і при ухваленні додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року: вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд також поклав обов`язок з їх відшкодування солідарно на обох відповідачів, а тому додаткове рішення в цій частині також підлягає зміні.

Згідно ч.1 та 2 ст308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на те, що судом першої інстанції допущене порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 139, 242-244, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні апеляційних скарг Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року відмовити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/4527/26 змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИСТИЙ ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 43847895) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн».

Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року - виключити.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі №420/4527/26 залишити без змін.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИСТИЙ ШЛЯХ» (код ЄДРПОУ 43847895) витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн».

Абзац третій резолютивної частини додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - виключити.

В іншій частині додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі №420/4527/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв