Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №160/12464/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12464/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року (суддя Сластьон А.О., м. Дніпро, повний текст рішення складено 23.02.2026 року) в справі №160/12464/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

в с т а н о в и в:

30.04.2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту – відповідач-1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту – відповідач-2), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №078464 про застосування адміністративно-господарського штрафу, яку складено 23.04.2025 Костянтином Золотовським, виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контрою) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу подав ОСОБА_1 , в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувала тим, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, суд при розгляді справи не у повному обсязі з`ясував обставини справи, не дослідив всіх доказів у справі. Апелянт вказував на те, що 27 березня 2025 року старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Добровольським Г. Є. складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 064953. Перевірка проводилася щодо транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_2 . В акті зазначено, що під час перевірки встановлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізником не забезпечено виконання вимог цього Закону, оскільки товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням статті 48 зазначеного Закону – у ній відсутні коди ЄДРПОУ або РНОКПП автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача. Будь-яких інших порушень під час перевірки не встановлено. При цьому в акті перевірки прямо зазначено, що порушення допущено перевізником — ФОП ОСОБА_3 . Незважаючи на зазначене, постановою № 078464 про застосування адміністративно-господарського штрафу встановлено, що саме ОСОБА_1 27.03.2025 о 12 год. 50 хв. на а/д М-30 Стрий–Умань–Дніпро–Ізварине, 949 км + 826 м допустив порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Адміністративно-господарський штраф було накладено не на перевізника, а на власника транспортного засобу ОСОБА_1 , який не є автомобільним перевізником та не здійснював перевезення вантажу. Апелянт вказував, що пункт 11.3 Правил № 363 передбачає, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу виписує замовник (вантажовідправник). Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює перелік обов`язкових реквізитів товарно-транспортної накладної, які зазначає саме вантажовідправник. Неналежне оформлення товарно-транспортної накладної є наслідком дій вантажовідправника, а не перевізника. Апелянт вказував, що відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції. Частина друга статті 238 ГК України передбачає, що види адміністративно- господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються виключно законами. ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання, не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не здійснює діяльності з перевезення вантажів.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що 27.03.2025 о 12 год 50 хв на автодорозі П-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізником під час виконання ним перевезень вантажів автомобільним транспортом марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у ході перевірки було зупинено транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 . В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.03.2025 №064953 зафіксовано порушення, а саме: товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні коди ЄДРПОУ або РНКПО автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, що кваліфіковано відповідачем 1 як відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідком виявлених порушень позивача притягнуто до відповідальності за ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. У водія на момент перевірки була товарно-транспортна накладна, складена з порушенням порядку, зокрема, за відсутності відомостей щодо: повного найменування вантажовідправника (прізвище, ім`я, по батькові), його коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків чи серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); повного найменування автомобільного перевізника (прізвище, ім`я, по батькові), коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); повного найменування вантажоодержувача (прізвище, ім`я, по батькові), коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера, реєстраційного номера облікової картки платника податків чи серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті). Відсутні у товарно-транспортній накладній відомості є істотними, що унеможливлює прийняття вказаного документа у якості доказу через його дефекти та ставить під сумнів як факт надання послуг перевезення, так і рух матеріальних цінностей. Сама по собі наявність ТТН та зазначення в ній якості перевізника ФОП ОСОБА_3 , без зазначення обов`язкових ідентифікуючих реквізитів, що вже встановлено судом вище, не підтверджує доводи позивача про те, що він не є перевізником. У випадку відсутності достовірних даних щодо перевізника в товарно-транспортній накладній перевізником слід вважати власника транспортного засобу, і останній, відповідно, повинен нести відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що і зумовило накладення штрафу за таке порушення.

Матеріалами справи встановлено, що 27.03.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на ділянці дороги П-30 Стрий-Умань-Дніпро-Ізварине, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом транспортним засобом марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного належить ОСОБА_1 , встановлено здійснення перевезення вантажу без оформлення ТТН або іншого визначеного законодавством документу на вантаж. Зокрема в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 27.03.2025 року №064953 зафіксовано порушення, а саме: товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутні коди ЄДРПОУ або РНКПО автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача, що кваліфіковано відповідачем 1 як відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Акт підписаний водієм ОСОБА_2 яким надано пояснення «бухгалтерія знаходиться в іншому місті».

Позивач пояснює, що не здійснював перевезення вантажу транспортним засобом MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевезення здійснював перевізник ФОП ОСОБА_3 , який і повинен був забезпечити водія належно оформленою товарно-транспортною накладною.

23.04.2025 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області стосовно ОСОБА_1 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 078464, якою накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. у частині виявлення надання послуг з перевезення вантажів без оформлення товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

Транспортний засіб марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 34, ч. 1, 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів. Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються перевезення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

До переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закон віднесено також інші документи, що передбачені законодавством. Перелік документів, які повинні бути у наявності у водія під час здійснення ним перевезення вантажів не обмежується переліком визначеним ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно п. 1 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно п. 8.25 розділу 8, п. 11.3, п. 11.4 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, товарно-транспортна накладна повинна бути в наявності у водія, для пред`явлення її у пункті прибуття та розвантаження вантажу та підписування всіх її примірників.

Як свідчать встановлені обставини справи, під час перевірки транспортного засобу у водія, була наявна товарно-транспортна накладна на вантаж або інший документ згідно законодавства, проте така не містила всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно п. 12 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи

Пунктом 8.26 глави 8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 передбачено, що вантаження і розвантаження вважаються закінченими після надання водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, оформлених у паперовій та/або електронній формі, на навантажений або вивантажений вантаж.

Також згідно з п. 11.1 глави 11 вищевказаних Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, яка містить всі обов`язкові реквізити, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт», форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Як слідує з форми, наведеної в додатку 7 до Правил, у товарно-транспортній накладній зазначаються повне найменування (прізвище (за наявності), власне ім`я та по батькові (за наявності), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті – автомобільного перевізника, вантажовідправника та вантажоодержувача.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 глави 11 Правил № 363).

За змістом пунктів 11.4, 11.5 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, при цьому передбачена альтернатива необхідних водію документів - товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

У межах спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.07.2024 року у справі №440/2334/23, від 10.10.2024 року у справі №440/17818/21 та від 04.03.2025 року у справі №440/4136/23. Верховний Суд зазначав, що наявність недоліків в заповненні товарно-транспортної накладної, посадові особи контролюючого органу уважають це відсутністю передбаченого законом документа у зв`язку з чим, дійшов висновків, що під час проведення перевірки водій, в порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, не надав належним чином оформлену товарно-транспортну накладну. Відтак, суд констатував, що перевізник не дотримався обов`язку здійснення контролю за роботою водія транспортного засобу, що свідчить про законність накладення адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Нормою ст. 14-3 КУпАП роз`яснено, що відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

Відповідно до абз. 4 п. 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, тимчасовий реєстраційний талон видається сервісним центром МВС за бажанням користувача чи розпорядника транспортним засобом та за зверненням власника, що передав транспортний засіб у користування і/або розпорядження фізичній або юридичній особі на строк, зазначений у його заяві або документах, які підтверджують право користування і/або розпорядження транспортним засобом.

Згідно з п. 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки. Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

У постанові від 23.08.2023 року у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.

Положення статті 60 Закону не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт. Натомість не маючи інформації про первеізника, особу, яка здійснює перевезення, суб`єкта, який замовив чи організував перевезення вантажу, перевірку відповідальної особи можливо здійснити на основі реєстраційних документів на транспортний засіб.

Контролюючий орган не може отримати вихідні дані зі слів водія а вихідні дані щодо порушника орган контролю отримує за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду встановлює суб`єкта (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог Закону.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених позивачем у разі відмов у задоволенні позову та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 року в справі №160/27731/24 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку ст.ст. 328 – 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова