Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №949/1382/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1382/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Дубровиця

Суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши об`єднані матеріали справи, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_3 , паспорт громадянина Україна НОМЕР_1 , виданий Рокитнівським РВ УМВС України від 11.01.2012,

за частиною 1 статті 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №336261 від 17 червня 2026 року вбачається, що 17 червня 2026 року о 10 год 00 хв., прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" в районі прикордонного знака № 0795, в межах прикордонної смуги на відстані близько 4 км. від державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 під час спроби перетину державного кордону з України в рб, чим останній вчинив правопорушення, відповідальність за якепередбачене частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне затримання від 17 червня 2026 року, ОСОБА_1 затримано на строк 3 діб для встановлення обставин правопорушення.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП №336260 від 17 червня 2026 року вбачається, що 17 червня 2026 року вбачається, що 25 червня 2026 року о 10 год 00 хв., прикордонним нарядом "Прикордонний патруль" в районі прикордонного знака № 0795, в межах прикордонної смуги на відстані близько 4 км. від державного кордону було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який вдався до втечі та чинив фізичний опір, на неодноразові законні вимоги не реагував, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При складанні протоколів про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 від письмових пояснень відмовився.

На розгляд справи до суду ОСОБА_1 не з`явився. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , в якій останній просить суд проводити розгляд справи без його участі.

Згідно статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Повно й об`єктивно дослідивши обставини адміністративних правопорушень та перевіривши матеріали справ, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 185-10 та частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а його вину доведено повністю, що стверджується протоколами про адміністративні правопорушення серії ЧЦП №336261 від 17 червня 2026 року та серії ЧЦП №336260 від 17 червня 2026 року, схемою затримання правопорушника ОСОБА_1 14 ПРИКЗАС "Переброди" від 17 червня 2026 року, рапортами від 17.06.2026 року.

Стаття 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 червня 1992 року №8 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів").

Відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає у разі перетинання або спроби перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Тобто, диспозиція даної статті передбачає відповідальності за вчинення умисних дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону України.

При цьому, диспозиція статті 204-1 КУпАП має бланкетний характер, у зв`язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення необхідно також керуватись положеннями Закону України "Про державний кордон України".

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку (ч. 8 ст. 9 Закону України "Про державний кордон України").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про державний кордон України" пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.

Отже, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремою категорією громадян, зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєних правопорушень та особу правопорушника.

Обставин, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 за вчинені ним адміністративні правопорушення, відповідно до статті 34 КУпАП та обставин, які обтяжують відповідальність, відповідно до статті 35 КУпАП, суд не вбачає.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім того, при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду), що охоплює повноваження суду (права та обов`язки, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного стягнення тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до статей 23, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, і враховуючи характер вчинених правопорушень, особу порушника, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім буде призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки таке стягнення повністю досягне мети його застосування.

Згідно частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Разом із тим, згідно статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 24, 40-1, 284, 287, 294, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 185-10 та частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за частиною 1 статті 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення - штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень);

- за частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - штраф в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).

На підставі статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення остаточно накласти на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 185-10 та частиною 1 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. (три тисячі чотириста гривень).

Реквізити для сплати штрафу:

Отримувач коштів: ГУК у Рівн.обл./Дубров.міс.тг./21081100;

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38012494;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ;

Рахунок отримувача: UA958999980313090106000017511;

Код класифікації доходів бюджету: 21081100;

призначення платежу: Адміністративний штраф_________________(ПІБ), Дубровицький районний суд Рівненської області, код ЄДРПОУ 26406188.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, проживаючого в АДРЕСА_3 , паспорт громадянина Україна НОМЕР_1 , виданий Рокитнівським РВ УМВС України від 11.01.2012, судовий збір у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України:

отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;

код за ЄДРПОУ: 37993783;

банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001;

код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, її захисником до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 6800 грн. (шість тисяч вісімсот гривень).

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор