Вирок від 14 липня 2026 р. у справі №542/1357/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1357/26

Провадження № 1-кп/542/164/26

В И Р О К

Іменем України

15 липня 2026 року Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

потерпілої – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2026 за № 120261754800000060 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава Полтавського району, Полтавської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України;

В С Т А Н О В И В :

15 травня 2026 року близько 17 год 00 хв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Там між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин відбувся конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свою діяння, передбачаючи його суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , сидячи на стільці у спальній кімнаті вищевказаного будинку навпроти ОСОБА_5 , яка в той час також сиділа на стільці, та знаходячись обличчям до обличчя останньої, пальцями правої руки, стиснутими у кулак, наніс два удари в область правого ока та один удар в область лівого ока ОСОБА_5 . Від отриманих ударів остання впала зі стільця на підлогу та лежала на спині обличчям доверху. Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_4 встав зі стільця та, перебуваючи у стоячому положенні, лівою ногою, взутою у взуття, наніс три удари у ліве плече, один удар по лівій кисті, один удар в область правого ліктя, два удари в область правого плеча, один удар в область нижньої частини обличчя справа, два удари в область нижньої частини обличчя зліва, два удари по голові, два удари по правій нозі, п`ять ударів по спині ОСОБА_5 .

Потерпілій ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно- мозкової травми у вигляді гематоми м`яких тканин обох повік правого ока з розповсюдженням на виличну ділянку справа та з крововиливом в склоподібне тіло правого ока, синців: обох повік лівого ока, лівої скроневої ділянки, лівої виличної ділянки з розповсюдженням до проекції скронево-нижньощелепного суглобу, лобно- скроневої ділянки справа, підборіддя справа, носо-губного трикутника справа та по центру, нижньої губи справа та зліва, внутрішньої поверхні лівого вуха у верхній частині, скалкових переломів медіальної та нижньої стінок правої орбіти зі зміщенням, правобічного субтотального гемосинусу, посттравматичної деформації кісток носа, струсу головного мозку; синців на задній поверхні лівого плеча в середній третині в кількості двох, на задній поверхні лівого плеча в нижній третині, на задній поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третинах, по всій тильній поверхні лівої кисті, на внутрішній поверхні правої ліктьової ділянки, на внутрішній поверхні правого плеча в нижній третині, в поперековій ділянці зліва, на передній поверхні правої гомілки у верхній та в середній третинах.

Черепно-мозкова травма кваліфікується як ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Усі інші виявлені синці кваліфікуються кожне окремо, як легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечними для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але такого, що спричинило тривалий розлад здоров`я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

26 червня 2026 року між потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про примирення в порядку ст. 468 КПК України.

У судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про примирення між потерпілою та підозрюваним.

Обвинувачений ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали укладену угоду про примирення, просили її затвердити, при цьому обвинувачений та потерпіла підтвердили свою згоду на застосування щодо обвинуваченого узгодженої в угоді міри покарання.

Сторони угоди в судовому засіданні також зазначили, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю, пояснив, що обставини кримінального провадження, кваліфікацію своїх дій не оспорює, укладення угоди є добровільним, будь-яких заходів морального чи фізичного впливу до нього не застосовувалося, просив суд затвердити угоду про примирення між потерпілою та ним.

Розглядаючи кримінальне провадження згідно зі ст. 337 КПК України в межах висунутого обвинувачення, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 122 КК України як нанесення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Враховуючи, що між потерпілою та підозрюваним досягнуто угоди про примирення, суд розглядає справу відповідно до положень статтей 474, 475 КПК України.

Судом встановлено, що сторонами угоди було узгоджено покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі та звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, з покладенням обов`язку, визначеного п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України щодо виконання заходів, передбачених пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства» та направленням ОСОБА_4 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України для проходження програми для кривдників строком на 2 місяці.

Судом також встановлено, що угода про примирення за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам статтей 468-471 КПК України, Закону України про кримінальну відповідальність, у тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання.

Суд переконався, що угода про примирення укладена за ініціативи потерпілої та є добровільною, тобто згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у швидкому здійсненні правосуддя, призначення особі узгодженого покарання, запобігання вчинення обвинуваченим та іншими особами кримінального правопорушення, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Крім цього, обвинуваченому роз`яснені положення ч. 5 ст. 474 КПК України, які йому зрозумілі, ним усвідомлено наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, що передбачені ст. 476 КПК України.

Судом вивчалась особа обвинуваченого ОСОБА_4 та встановлено, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, примирився із потерпілою, під наглядом у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характерезується задовільно.

Розглядаючи питання щодо можливості затвердження угоди про примирення, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно зі ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, що інкримінується обвинуваченому є нетяжким злочином.

Судом встановлено, що потерпіла цілком розуміє наслідки затвердження угоди, визначені ст. 473 КПК України, а обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, а також характер обвинувачення та вид покарання.

Укладення угоди сторонами є добровільним, умови угоди відповідають вимогам ст. 471 КПК України.

Суд вважає, що узгоджені потерпілою та обвинуваченим вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, сплата добровільного внеску на потреби ЗСУ.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Зі змісту угоди вбачається, що, узгоджуючи міру покарання, сторони врахували загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК України, а також ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого, відсутність претензій у потерпілої, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку щодо можливості затвердження укладеної між потерпілою та обвинуваченим угоди про примирення, призначення останньому узгодженого сторонами покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку.

На підставі ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України суд вважає необхідним покласти на обвинуваченого обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства».

Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 76 КК України, п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, враховуючи, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане з домашнім насильством, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на два місяці.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлений.

Під час судового провадження клопотань від прокурора про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу не надходило, підстави для його обрання до вступу вироку в законну силу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 26.06.2026 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.05.2026 за № 120261754800000060, укладену між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.

Призначити ОСОБА_4 узгоджене покарання за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання та виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання домашнього насильства».

На підставі статті 91-1 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язок пройти програму для кривдників строком на 2 (два) місяці.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між потерпілою та підозрюваним, обвинуваченим про примирення може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди;

потерпілою, її представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 КПК України;

прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

Роз`яснити учасникам провадженням, що згідно зі ст. 476 КПК України, у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор, відповідно, мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору, обвинуваченому, потерпілій.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області ОСОБА_1