Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №534/2017/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/2017/26

Провадження №3/534/238/26

П О С Т А Н О В А

16 липня 2026 року м. Горішні Плавні

Суддя Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області Морозов В`ячеслав Юрійович, розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 генеральний директор ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ», адреса: 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16,

- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

До Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області надійшли дві справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП (№ 534/2017/26, № 534/2018/26).

Зі змісту згаданих протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 , будучи Генеральним директором ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ» вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ст. 135 ПКУ, з урахуванням приписів пп.14.1.36, пп. 14.1.231 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, § 11 МСБО 2 «Запаси», §9, §15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», вимог ч. 1 ст.3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», абзацу «2» п.п. 139.2.1. п.139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, §6, 7, 10, 15, 16, 17, 22 МСБО 16 «Основні засоби», підпункту «а» § 98, § 108 розділу «Подання» МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами», § 3.1.1. розділу «Визнання та припинення визнання» МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», підпункту «а» розділу КЗ4 «Фінансові активи та фінансові зобов`язання» додатку «Керівництво із застосування» МСБО 32 Фінансові інструменти, §§ 43, 46 розділу «Помилки» МСБО 8 «Облікові політики зміни в облікових оцінках та помилки» з урахуванням Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, Концептуальної основи фінансової звітності, п.п.14.1.178 п. 14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44, занижено податок на прибуток на загальну суму 1 137 016 грн.; порушено п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 278 834 грн. А також порушення абз. 2 п.57.1 ст.57, п.п.164.1.2 п.164.1 п.164.2.11 п.164.2 ст. 164, пп.168.1.2 п. 168.1 ст.168, п.170.9 ст.170, п.171.2«а» ст. 171, пп. «а» п.176.2 ст.176, Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 29 648,30 грн., у т.ч.: за жовтень 2024 року на суму 17994,68 грн., за листопад 2024 року на суму 4595.27 грн., за вересень 2025 року на суму 7058,35 грн.; п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, зі змінами та доповненнями, а саме: за серпень 2025 року у звіті за формою № 4-ДФ було відображено нарахування/виплату доходів з ознакою «101» (заробітна плата, нарахована (виплачена) платнику з недійсним податковим номером 0000000000, що призвело до подання недостовірних відомостей до державного реєстру.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, враховуючи, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, беручи до уваги, що присутність особи при розгляді справ, передбачених ст. 163-4, 163-1 КУпАП, обов`язковою законодавцем не визначена, і ОСОБА_1 був повідомлений у встановленому законом порядку про судове засідання, суд доходить висновку про можливість проведення розгляду справи у відсутність особи, яка притягується до відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням наявних у справі відомостей щодо часу, місця, способу настання обставин цього адміністративного правопорушення, та безпосередньо ролі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступного.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Стаття 256 КУпАП містить вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

У зазначених протоколах про адміністративні правопорушення фактично продубльований висновок, до якого прийшли уповноважені особи під час здійснення позапланової виїзної документальної перевірки комунального підприємства та який відображений в акті перевірки.

Відповідно до п.86.1 ст. 86 ПК України, акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст.58 та п.86.8 ст.86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акти перевірки не можуть слугувати належними та допустимими доказами винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 163-1, ч. 1 ст.163-4 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Суд констатує той факт, що у протоколах відсутні посилання на узгоджені податкові повідомлення-рішення.

Самі по собі протоколи про адміністративні правопорушення та визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення має забезпечувати повне, всебічне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

За умовами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, враховуючи, що суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та беручи до уваги досліджені докази у їх сукупності, суддя дійшов висновку про відсутність допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1, ч.1 ст.163-4 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

Виходячи із змісту ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п.1 ст.247, ст.ст.283, 294 КУпАП, суддя,

УХВАЛИВ:

Провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.163-1, ч. 1 ст. 163-4 КУпАП – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ