Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №175/15996/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Дніпросправа № 175/15996/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2024, (суддя суду першої інстанції Шаповалова І.С.), прийняте і порядку спрощеного провадження в м. Дніпрі, в адміністративній справі №175/15996/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В :

15.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1630 від 05.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами того, що позивач порушив вимог військового обліку, постанова не має належних обґрунтувань та підтверджується жодними доказами.

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 20.11.2024 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, зокрема неправильно визначив за що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, відтак ухвалив неправильне рішення по суті позовних вимог.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.09.2024 головним спеціалістом ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №1630 у відношенні ОСОБА_1 про порушенням ним вимог абз. 1ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 21 ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 згідно мобілізаційного розпорядження повинен був з`явитися до РТЦК, однак у строк встановлений Законом цього не зробив, відтак його слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

05.10.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було ухвалено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (чинного на час вчинення правопорушення) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Не погодившись з означеною постановою позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач допустив порушення правил військового обліку, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII.

Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, за ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах відповідно до рішень комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ТЦК та СП, закладів охорони здоров`я СБУ, а у СЗР України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу та виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч.5 ст.33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, правила військового обліку визначені у Додатку №1 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016р. №921).

Зокрема, п.1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов`язані повинні:

- перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) ТЦК та СП (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або ж регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України;

- прибувати за викликом районних (міських) ТЦК та СП (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) ТЦК та СП (органів СБУ)), для взяття на військовий облік та визначення призначення у воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних;

- не змінювати місце фактичного проживання (перебування) з моменту оголошення мобілізації, а у воєнний час не виїжджати з місця проживання без дозволу керівника ТЦК та СП районного (міського) ТЦК та СП, відповідних керівників СБУ або СЗР;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах відповідно до рішень комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районних (міських) ТЦК та СП;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу та виконувати військовий обов`язок у запасі;

- особисто у семиденний строк прибувати до районних (міських) ТЦК та СП (органів СБУ) з паспортом громадянина України та військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, у службові відрядження, на навчання, у відпустку чи на лікування (строком понад три місяці за межі України), у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

- особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені у відповідності до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя (ч.7 ст.1 Закону №2232-XII).

Згідно з п.1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022р. за №154), ТЦК та СП є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до «Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002р. №352 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2021р. №100), оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями військових комісарів обласних та районних (міських) ТЦК та СП.

Пунктом 56 цього Положення регламентовано, що у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) ТЦК та СП видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) ТЦК та СП. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) ТЦК та СП в повістках, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності.

Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) ТЦК та СП.

Отже, ТЦК та СП, виконуючи владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.

У розумінні ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. за №389-VIII, воєнним станом вважається особливий правовий режим, що вводиться в Україні або ж в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.

У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через медіа або оприлюдненню в інший спосіб (ч.ч.1-3 ст.5 Закону №389-VIII).

Як загальновідомо, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону №389-VIII, Указом Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 було введено в Україні воєнний стан.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022р. №65/2022, постановлено проведення загальної мобілізації. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ТЦК та СП, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: 1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; 2) здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, а також інших військових формувань України.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024№ 3633-ІХ) інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

За приписами абз.8 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до абз.12, 13 ч.3 ст.22 цього Закону поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Згідно з абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 (далі Порядок № 560), повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку №560 у разі, коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Згідно із п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, військовозобов`язаний, резервіст, під час дії особливого стану, зобов`язаний з`явитися до органів ТЦК та СП у строк встановлений законом після отримання ним сповіщення про мобілізаційне розпорядження, або після отримання повістки

Як видно з протоколу від 30.09.2024 та оскаржуваної постанови, позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з тих підстав, що він не з`явився до РТЦК у строк у зв`язку з мобілізаційним розпорядженням про його мобілізацію.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в постанові про накладення адміністративного стягнення посадовими особами РТЦК не зазначено дати та номеру мобілізаційного розпорядження про виклик позивача до ТЦК, не вказано коли саме та яким чином позивач був сповіщений про наявність такого мобілізаційного розпорядження та про необхідність прибуття до РТЦК у відповідний строк.

Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надані відповідачем, не містять самого мобілізаційного розпорядження, яке за твердженнями відповідача було ухвалене у відношенні позивача, а також не містять доказів того, що позивач був сповіщений про необхідність прибуття до РТЦК.

Тобто, з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити, коли саме позивач зобов`язаний був з`явитися до ТЦК та СП, адже невстановленою є дата, з якої він був повідомлений про необхідність прибуття також непідтвердженим є сам факт сповіщення позивача про необхідність прибуття до ТЦК.

За приписами ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідачем, на якого законом покладено обов`язок повно та всебічно встановити обставини справи, свого обов`язку не виконав, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановив належним чином чи має місце порушення позивачем Закону про мобілізацію, не дослідив належним чином чи наявні докази інкримінованого позивачу правопорушення, не встановив чи наявним є склад адміністративного правопорушення в діях позивача та в чому це виразилось.

Вказане призвело до ухвалення постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення без законних на те підстав.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що за обставинами цієї справи відповідачем не доведено факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції із ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 чт. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 в адміністративній справі № 175/15996/24 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №1630 від 05.10.2024 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 1065.85 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Шлай