Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №160/24103/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24103/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 в адміністративній справі №160/24103/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнати незаконною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:

- визнати незаконною бездіяльність відповідача у перерахунку пенсії;

- зобов`язати відповідача зарахувати в загальний трудовий стаж період роботи з 14.02.89 р. по 24.05.90 та період навчання з 01.09.78 по 20.07.1979 року , який є підставою для перерахунку пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача, який безпідставно відмовив в зарахуванні періоду роботи з 14.02.89 р. по 24.05.90 та періоду навчання з 01.09.78 по 20.07.1979 року до страхового стажу позивача, тим самим порушив соціальне право на отримання пенсії в більшому розмірі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.04.2025 року №047050002659 «Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 »

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи з 14.02.89 р. по 24.05.90 та період навчання з 01.09.78 по 20.07.1979 року до страхового стажу ОСОБА_1 та з урахуванням цього провести перерахунок пенсії з 10.04.2025 року.

У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1979 згідно атестату № 3270 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні документи, які підтверджують зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , а також наявні розбіжності в зазначенні прізвища в свідоцтві про народження від 28.07.1961 НОМЕР_1 та атестаті від 20.07.1979 року № 3270. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 , окрім періоду роботи в колгоспі “Дніпро” з 14.02.1989 по 24.05.1990, оскільки записи про встановлений мінімум та вироблені трудодні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 17.04.2025 № 047050002659 в задоволенні наведеної заяви було відмовлено з огляду на відсутність документів, які підтверджують зміну прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_1 ».

Також, листом відповідача від 18.07.2025 №32333-24199/К-01/8-0400/25 позивача було повідомлено, що період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1979 згідно атестату № 3270 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні документи, які підтверджують зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , а також наявні розбіжності в зазначенні прізвища в свідоцтві про народження від 28.07.1961 НОМЕР_1 та атестаті від 20.07.1979 року № 3270. До страхового стажу зараховані всі періоди роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 та трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 , окрім періоду роботи в колгоспі “Дніпро” з 14.02.1989 по 24.05.1990, оскільки записи про встановлений мінімум та вироблені трудодні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Не погодившись з вказаними висновками пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділена правом на зарахування періоду роботи з 14.02.89 р. по 24.05.90 та періоду навчання з 01.09.78 по 20.07.1979 року до страхового стажу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Частина 3 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також:

а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.

Як свідчать встановлені обставини справи, пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 , оскільки на титульній сторінці трудової книжки не можливо ідентифікувати печатку підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, що не відповідає вимогам «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 №162.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З матеріалів справи видно, що до страхового стажу позивача було незараховано наступні періоди:

- період навчання з 01.09.1978 по 20.07.1979 згідно атестату № 3270 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутні документи, які підтверджують зміну прізвища з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , а також наявні розбіжності в зазначенні прізвища в свідоцтві про народження від 28.07.1961 НОМЕР_1 та атестаті від 20.07.1979 року № 3270;

- період роботи в колгоспі “Дніпро” з 14.02.1989 по 24.05.1990, оскільки записи про встановлений мінімум та вироблені трудодні не завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства.

Однак, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З матеріалів справи видно, що належність роботи позивача у період роботи позивача з 14.02.1989 по 24.05.1990 відповідачем не спростовується.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період роботи у колгоспі «Дніпро» з 14.02.89 р. по 24.05.90 має бути зарахований до страхового стажу позивача.

За приписами п. «д» ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно ст.18 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно- художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально- виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально- курсовий комбінат; навчальний центр; інші тини закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.

З трудової книжки позивача НОМЕР_2 видно, що у період з 01.09.78 по 20.07.1979 року остання навчалась у Хмельницькому технічному училищі №6.

При цьому, факт зміни прізвища позивачем з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 підтверджується зокрема записами в трудовій книжці.

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач наділена правом на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 01.09.78 по 20.07.1979.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 в адміністративній справі №160/24103/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник