Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №280/9899/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9899/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької міської ради

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/9899/25 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.10.2025 №39 «Про притягнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення»;

поновити позивача на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 20.10.2025;

стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.10.2025 по час постановлення рішення, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин він обіймав посаду першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів Запорізької міської ради. Зазначає, що рішенням відповідача до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин. Позивач зазначає, що підставою для притягнення його до відповідальності стала його відсутність 21.08.2025 та 22.08.2025 на робочому місці без поважних причин. Позивач вказує на те, що посилання відповідача на прогул без поважних причин не відповідають дійсності, оскільки згідно заяв від 21.08.2025 та 22.08.2025, які подавались позивачем на ім`я секретаря Запорізької міської ради Регіни Харченко, він з 08 год. 00 хв. перебував у приміщенні Запорізької міської ради з метою узгодження змін до графіку відпустки, визначенням дат щодо основної та додаткової відпустки, а також отриманням відповіді щодо безпечності робочого місця за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 233. Отже, позивач зазначає, що про факт його відсутності за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 233, відповідач повідомлявся належним чином, а позивач у спірні дні перебував безпосередньо у приміщенні Запорізької міської ради. Також, позивач вказував на те, що відповідач не надав йому жодної можливості викласти свої пояснення щодо відсутності на робочому місці до прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Крім того, позивач вказував на те, що перед прийняттям рішення про звільнення з посади, відповідачем не було у встановленому порядку та строки проведено службове розслідування. Також, позивач звертав увагу на те, що проект оскаржуваного рішення про його притягнення до дисциплінарної відповідальності не було подано секретарю ради (в управління по забезпеченню роботи ради) із погоджувальними підписами (візами) не пізніше як за 10 (десять) робочих днів до дати його розгляду на пленарному засіданні. Вказує на те, що зазначений проект також розглянуто без відповідного обговорення на погоджувальній раді. Позивач вважає, що відповідачем не було дотримано вимог КЗпП України та вимог Регламенту, що призвело до незаконного звільнення позивача.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 14.01.2026 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради від 08.10.2025 №39 «Про притягнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення». Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 21.10.2025. Стягнув з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.10.2025 по 14.01.2026 в розмірі 271068,96 грн. (двісті сімдесят одна тисяча шістдесят вісім гривень 96 копійок), з відрахуванням з зазначеної суми обов`язкових податків та зборів.

Допустив до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місць у розмірі 93999,72 грн. (дев`яносто три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 72 копійки).

Допустив до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 21.10.2025.

В задоволенні решти вимог – відмовив.

Стягнув на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької міської ради.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Запорізька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника». Дійсно, позивач зазначав у своїх заявах, що з 08:00 21.08.2025 та 22.08.2025 він перебуватиме за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, у Запорізькій міській раді у зв`язку з необхідністю узгодити зміни до графіка відпусток, визначитися з датою надання йому щорічної та додаткової відпусток, а також через необхідність отримання відповіді на запит щодо безпечності робочого місця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, 223 та визначення ОСОБА_1 . Іншого робочого місця. Водночас за своєю суттю такі підстави відсутності позивача на робочому місці не пов`язані безпосередньо з виконанням його посадових обов`язків. Судом проігноровано, що позивач жодним чином не обґрунтував та не довів необхідності бути відсутнім на робочому місці протягом усього робочого дня. Питання, наведені в заявах позивача, хоча й стосуються трудових правовідносин, проте не свідчать про неможливість їх вирішення у позаробочий час або без залишення робочого місця на весь день. Також відсутнє будь-яке погодження таких дій позивача з боку його безпосереднього керівника — секретаря міської ради. За таких обставин позивач одноособово вирішив увільнити себе від роботи на обраний ним час та самостійно визначив мету перебування у будівлі міської ради. Фактично позивач самовільно, без погодження з власником або уповноваженим ним органом, використав робочий час на власний розсуд, що за своєю правовою природою є тотожним неявці на роботу без поважних причин або самовільному використанню днів відпустки без погодження з роботодавцем.

Позивачем до суду поданий відзив на апеляційну, в якому просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача – без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 23.04.2021 №57 “Про кадрові зміни” затверджено Васюка Анатолія Григоровича заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради та до складу виконавчого комітету Запорізької міської ради.

20.05.2024 на позачерговій сесії Запорізької міської ради VIIІ скликання Запорізькою міською радою було винесено рішення №58 “Про дострокове припинення повноважень та звільнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради”, яким, керуючись ст.26, ч.2 ст.75 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст.4, 8, абз.1 ч.1 ст.20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.9 ч.1 ст.36, ч.3 ст.147-1 Кодексу законів про працю України та враховуючи неналежне забезпечення здійснення заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Васюком А.Г. наданих повноважень, Запорізька міська рада вирішила, зокрема, пунктом 1: достроково припинити повноваження 20 травня 2024 року та звільнити ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно п.9 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю України, абз.1 ч.1 ст.20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”.

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025 по справі №280/5884/24, серед іншого постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 20.05.2024 року.

Не є спірним між сторонами, що рішення суду було виконано відповідачем та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

При цьому, під час поновлення позивача на зазначеній посаді винесено розпорядження, яким закріплено за позивачем робоче місце – частина будівлі лабораторії (літ. Ф-2) у складі частини кімнати №4 приміщення І за адресою: вул. Культурна, 223.

08.10.2025 на 32-й черговій сесії Запорізької міської ради прийнято рішення від 08.10.2025 №39 “Про притягнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення”, яким притягнуто заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування до нього заходів дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Позивач, не погодившись з правомірністю притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільненням з займаної посади, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено того, що позивач був відсутній на робочому місці понад 3 години як підстави для звільнення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування (далі – Закон №1638-ІХ).

Відповідно до статті 1 Закону №1638-ІХ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно ч.1 ст.2 Закону №1638-ІХ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону №1638-ІХ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України “Про запобігання корупції” та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1638-ІХ передбачено, що основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону №1638-ІХ, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також у разі:

порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Як видно з навних в матеріалах справи доказів, що позивача звільнено з займаної посади на підставі приписів п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Так, 21.08.2025 комісією складено Акт про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 21.08.2025 у період часу з 13 год. 20 хв. до 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці за адресою: вул. Культурна, 223.

Також, 22.08.2025 комісією складено Акт про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 22.08.2025 у період часу з 11 год. 20 хв. до 15 год. 40 хв. ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці за адресою: вул. Культурна, 223.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що позивач факт своєї відсутності 21.08.2025 та 22.08.2025 на робочому місці за адресою: вул. Культурна, 223 не заперечує.

При цьому, встановлені обставини справи свідчать, що 21.08.2025 та 22.08.2025 ОСОБА_1 до канцелярії Запорізької міської ради було надано повідомлення, що протягом зазначених днів з 08:00 він буде знаходитися за адресою м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.206 у Запорізькій міській раді у зв`язку із необхідністю узгодити зміни до графіку відпусток, визначитися із датою надання йому щорічної та додаткової відпустки, а також із необхідністю отримання відповіді на запит щодо безпечності (чи ні) робочого місця за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, 223.

Відповідно до приписів статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку – об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №2493-ІІІ, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

В даному випадку, підставою для звільнення позивача з займаної посади стало те, що він був відсутній на визначеному йому робочому місці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, 223, більше трьох годин 21.08.2025 та 22.08.2025, тобто допустив прогул.

При цьому прогул, в розумінні КЗпП України, це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року в справі № 572/2944/16-ц зазначено, що: “при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 КЗпП України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. До поважних причин відсутності на робочому місці слід відносити такі обставини, як: стихійні лиха, хвороба працівника або членів його сім`ї, нерегулярна робота транспорту, участь працівника в порятунку людей або майна, відмова від незаконного переведення та невихід у зв`язку з цим на нову роботу. Не вважаються прогулом відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці; відмова від незаконного переведення; відмова від роботи, протипоказаної за станом здоров`я, не обумовленої трудовим договором або в умовах, небезпечних для життя і здоров`я; невихід на роботу після закінчення строку попередження при розірвання трудового договору з ініціативи працівника”.

Суд зазначає, що визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

При цьому, варто зазначити, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 03.04.2024 по справі №420/645/23.

У даному випадку судом встановлено, що відповідач не запитував у позивача пояснення стосовно його відсутності на робочому місці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Культурна, 223, 21.08.2025 та 22.08.2025.

У спірному рішенні від 08.10.2025 №39 “Про притягнення заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення”, відповідачем було зазначено про те, що: “… Причини відсутності 21.08.2025 та 22.08.2025 на робочому місці заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Васюка А.Г. є невідомими”.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що відповідачем на дату прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення взагалі не було з`ясовано причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 21.08.2025 та 22.08.2025.

При цьому, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 на ім`я Секретаря Запорізької міської ради Регіни Харченко, які подані до Запорізької міської ради 21.08.2025 та 22.08.2025 (а.с.22, 23), в яких ОСОБА_1 повідомляв про те, що з 08:00 21.08.2025 та 22.08.2025 він буде знаходитися за адресою м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, у Запорізькій міській раді у зв`язку з необхідністю узгодити зміни до графіку відпусток, визначитися із датою надання йому щорічної та додаткової відпустки, а також із необхідністю отримання відповіді на запит щодо безпечності (чи ні) робочого місця за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 223 та визначення ОСОБА_1 іншого робочого місця.

Крім того, 21.08.2025 о 15:30 в приміщенні Запорізької міської ради ознайомлювався з Доповненнями до Графіку відпусток працівників апарату Запорізької міської ради та апарату виконавчого комітету Запорізької міської ради на 2025 рік (а.с.27).

Отже, відповідач мав інформацію про те, що ОСОБА_1 21.08.2025 та 22.08.2025 перебував безпосередньо у приміщенні Запорізької міської ради, проте не надав належної правової оцінки таким діям позивача, а лише вказав про те, що йому не відомі причини відсутності ОСОБА_1 21.08.2025 та 22.08.2025 на визначеному робочому місці за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 223.

З приводу посилання відповідача на ту обставину, що сам факт подання позивачем заяв про те, що з 08:00 21.08.2025 та 22.08.2025 він буде знаходитися за адресою м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.206, у Запорізькій міській раді у зв`язку з необхідністю узгодити зміни до графіку відпусток, визначитися із датою надання йому щорічної та додаткової відпустки, а також із необхідністю отримання відповіді на запит щодо безпечності (чи ні) робочого місця за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 223 та визначення ОСОБА_1 іншого робочого місця не може свідчити про те, що позивач мав право перебувати не на своєму визначеному робочому місці, адже таке переміщення не було погоджене колегія суддів зазначає таке.

Як правильно звернув увагу суд першої інстанції у спірний проміжок часу ОСОБА_1 був працівником саме Запорізької міської ради, а тому його перебування у будівлі Запорізької міської ради, а не на визначеному робочому місці за адресою: м.Запоріжжя, вул.Культурна, 223, може бути розцінено як прошення трудової дисципліни, проте не може бути визнано як прогул без поважних причин.

Більше того, як вже зазначалось відповідачем на дату прийняття рішення про застосування до позивача дисциплінарного стягнення взагалі не було з`ясовано причини відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 21.08.2025 та 22.08.2025 та не було надано їм оцінки на предмет поважності.

Крім того, акти про відсутність позивача на робочому місці складені таким чином, що не можуть визнаватися судом належним підтвердження часу відсутності позивача на робочому місці.

Так, у Акті за 21.08.2025 зазначено про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 21.08.2025 у період з 13 год. 20 хв. до 17 год 00 хв., тоді як сам Акт складено о 13 год. 20 хв.

У Акті за 22.08.2025 зазначено про те, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці 22.08.2025 у період з 11 год. 20 хв. до 15 год. 40 хв., тоді як сам Акт складено об 11 год. 20 хв.

Отже, із зазначених Актів не можливо підтвердити факт відсутності позивача на робочому місці понад 3 години оскільки акти складено не наприкінці робочого дня, а безпосередньо о 13 год. 20 хв. та 11 год. 20 хв., що свідчить про неможливість встановити відсутність позивача на робочому місці о 17 год. 00 хв. та 15 год. 40 хв.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не було об`єктивно та всебічно перевірено та встановлено факту прогулів позивачем 21.08.2025 та 22.08.2025, а також не було дотримано порядку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, що свідчить про наявність підстав для скасування рішення від 08.10.2025 №39.

Відповідно до ч.1, 2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України “Про запобігання корупції” іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, зокрема у випадках вимушеного прогулу, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати” (далі - Порядок № 100).

Згідно з вимогами пункту 2 розділу ІІ Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

Так, відповідно до Довідки Запорізької міської ради (а.с.205), середньоденний заробіток ОСОБА_1 за серпень – вересень 2025 року складає 4372,08 грн., а середньомісячна заробітна плата – 93999,72 грн.

За таких обставин, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 21 жовтня 2025 року по 14 січня 2026 року (62 робочих дні) складає 271068,96 грн. (4372,08 грн. х 62).

Відповідно до п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді, а також в частині стягнення заробітної плати у межах суми за один місяць, підлягає негайному виконанню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької міської ради – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2026 в адміністративній справі № 280/9899/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Шлай