Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/10638/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р.Справа № 520/10638/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/10638/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України треті особи Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович , Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України , 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України

про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі – відповідач), третя особа Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович, в якому просив:

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження № 77762980 від 10.04.2025, яку оформила старший державний виконавець І. Антосік 20.04.2026, та скасувати її;

- зобов`язати відповідача продовжити виконавчі дії щодо виконання вимог рішення суду постановленого у справі № 520/28579/24 12.02.2025.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду 12.02.2025 по справі № 520/28579/24 у повному обсязі не виконано, отже відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за цим рішенням суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 43305056).

Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вул. Весніна, буд. 14, під`їзд 1, м. Харків, 61023, ідентифікаційний код 43305056).

Листування по справі № 520/10638/26 з третьою особою - Начальником 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України ОСОБА_2 визначено здійснювати через третіх осіб - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Зобов`язано третіх осіб - Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України та 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України передавати отримані від суду документи третій особі - Начальнику 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухині Олександру Олександровичу протягом одного робочого дня від календарної дати отримання цих документів від суду, докази чого негайно/невідкладно (але не пізніше наступного робочого дня) передавати до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 заяви ОСОБА_1 від 21.05.2026 про постановлення окремої ухвали залишено без задоволення.

Позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду не може вважатись ні обґрунтованим, ні законним, просить скасувати рішення суду першої інстанції від 21.05.2026 року, постановлене у справі № 520/10638/26, у відмові в задоволенні його позовних вимог, та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що державний виконавець оцінивши перший раз відповідь стягувача визнала її такою, що не свідчить про виконання судового рішення, але оцінивши цю саму відповідь через рік вже змінила своє ставлення до цієї відповіді боржника на протилежне.

Також ОСОБА_1 посилається на те, що суд не надав оцінки факту відносно того, що державний виконавець не була обізнана з тим, як виконувати рішення суду, заради чого звернулась до суду щодо роз`яснення рішення суду, однак суд їй відмовив.

Крім того, апелянт зазначає, що належної оцінки дій державного виконавця та змісту відповідей боржника суд не надав і не надав мотивації відхилених перелічених позивачем аргументів, які свідчили про те, що закінчено виконавче провадження незаконно.

Третя особа, Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує щодо вимог апеляційної скарги позивача у повному обсязі та вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 520/10638/26 обґрунтоване і законне, ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на це просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі № 520/10638/26 залишити без змін.

Третя особа, 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, теж подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, надав оцінку усім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та дійшов до вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. З огляду на зазначене просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 справі № 520/10638/26 залишити без змін.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Від 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшов лист про неможливість прибуття у судове засідання начальника 7 управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 з 06.07.2026 по 17.07.2026 перебуває у відпустці. Також було подано клопотання про розгляд справи без участі начальника 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича та представника 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, апелянта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 520/28579/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сухини Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано неправомірними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України стосовно належного та в повному обсязі розгляду кожної із трьох заяв ОСОБА_1 від 19.08.2024.

Зобов`язано начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 (у кількості 3 шт.) та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду кожної із трьох заяв ОСОБА_1 від 19.08.2024, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду у справі № 520/28579/24 набрало законної сили 15.03.2025 та 31.03.2025 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист.

За цим виконавчим листом 10.04.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік І.О. була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № 77762980.

Листом від 23.04.2025 № 48193-2025 начальником 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухиною О.О. повідомлено виконавця, що Управлінням на виконання постанови суду по справі № 520/28579/24 від 31.03.2025 повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 та надано детальну інформацію про результати розгляду, з урахуванням висновків суду. Також, додатково надано копії відповіді ОСОБА_1 № 47795-2025 від 23.04.2025, № 48076-2025 від 23.04.2025, № 47794-2025 від 23.04.2025, як докази про виконання судового рішення по справі № 520/28579/24.

Відповідь № 48076-2025 від 23.04.2025 була складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Юлії Ткачової про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1375 від 19.08.2024) від 23.04.2025 №15329-2025.

Відповідь № 47794-2025 від 23.04.2025 була складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Юлії Ткачової про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1377 від 19.08.2024) від 23.04.2025р. № 15325-2025.

Відповідь № 47795-2025 від 23.04.2025 була складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Юлії Ткачової про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1378 від 19.08.2024) від 23.04.2025 № 15326-2025.

Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області в межах справи № 520/28579/24 до суду була подана заява про роз`яснення рішення по справі № 520/28579/24 в частині: «Зобов`язати начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.08.2024 (у кількості 3 шт.) та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду кожної із трьох заяв ОСОБА_1 від 19.08.2024, з урахуванням висновків суду», а саме з урахуванням яких висновків суду повинна бути надана детальна інформація на заяви ОСОБА_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі № 520/28579/24 заяву Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області про роз`яснення судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Сухини Олександра Олександровича - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було залишено без задоволення.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганськiй та Харкiвськiй областях Харкiвського мiжрегiонального управління І. Антосік звернулась до 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України з вимогою від 16.04.2026 № 77762980, в якій просила повідомити протягом 3-х робочих днів про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/28579/24 (надати копії повторного розгляду заяв ОСОБА_1 від 19.08.2024, докази направлення заявнику відповіді, тощо).

7 Управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 20.04.2026 № 46529-2026 повідомило виконавця, що співробітниками Управління на виконання рішення суду по справі № 520/28579/24 повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024, з урахуванням висновків суду, та надало копії відповідей ОСОБА_1 та як доказ про виконання рішення суду надано скріншоти про підтвердження відправлення електронного листа вихідним листом.

20.04.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Антосік І.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 77762980 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Постанова обґрунтована тим, що згідно листа 7-го Управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувано Національної поліції України від 17.04.2026 за вих. № 45919-2026 співробітниками Управління на виконання рішення суду по справі № 520/28579/24 повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024, з урахуванням висновків суду. Рішення суду виконано в повному обсязі.

Вважаючи постанову від 20.04.2026 про закінчення виконавчого провадження незаконною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Залишаючи позов без задоволення суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 520/28579/24 суб`єктом владних повноважень - Управлінням було вчинено належний обсяг організаційно-правових заходів з приводу перевірки змісту та обсягу Доводів Звернення №1, Звернення №2, Звернення №3 як приводів та підстав для складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення; доказів існування підстав для вжиття будь-яких додаткових дій понад цей комплекс заходів судом за власною ініціативою у порядку ч.4 ст.9 КАС України не відшукано.

Суд першої інстанції зазначив, що Управлінням у межах спірних правовідносин були додатково належно розглянуті Звернення №1, Звернення №2, Звернення №3; надані Управлінням письмові відповіді узгоджуються із тим, що тексти цих звернень не містять достатніх відомостей та об`єктивних даних для складання протоколів про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тож, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 520/28579/24 було фактично виконано боржником у спосіб та в обсязі, визначених виконавчим документом, а саме: 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянуто три заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024, проведено належну перевірку викладених у них обставин, складено відповідні довідки та надано письмові відповіді заявнику із зазначенням результатів такого розгляду.

Матеріали виконавчого провадження містять належні докази виконання судового рішення, зокрема копії довідок за результатами перевірок, відповідей заявнику, доказів їх направлення автору звернень.

При цьому, предметом виконання у даному випадку було саме вчинення боржником певних дій немайнового характеру - повторного розгляду заяв та надання інформації про результати їх розгляду, а не досягнення певного результату чи задоволення суб`єктивних очікувань позивача щодо змісту наданих відповідей.

Відтак державний виконавець, перевіривши наявні у виконавчому провадженні документи та встановивши факт виконання рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 зазначив, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно з частиною 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VІІІ).

За змістом статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону № 1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За змістом частини 3 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

За змістом пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У постанові від 10.04.2025 у справі № 240/28517/23 Верховний Суд наголосив, пункт 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII може бути застосований лише за умови встановлення фактичного повного виконання рішення, при цьому постанова про закінчення виконавчого провадження має бути мотивованою, містити встановлені обставини та зазначення способів їх перевірки, а державний виконавець зобов`язаний пересвідчитись у виконанні рішення саме в обсязі та спосіб, визначені резолютивною частиною судового рішення.

У цій самій постанові Верховний Суд послався на релевантну правову позицію, викладену у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23, в якій підкреслено, що формальне підтвердження або припущення виконання рішення не може вважатися підставою для закінчення виконавчого провадження. У зазначеній постанові Суд заначив, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Також суд констатував, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Із вищезазначеного вбачається, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження може бути закінчене виключно за умови фактичного виконання судового рішення у повному обсязі згідно з виконавчим документом. При цьому постанова про закінчення виконавчого провадження з цих підстав має бути належно мотивованою, тобто містити конкретні обставини, що свідчать про повне фактичне виконання рішення. Державний виконавець при цьому зобов`язаний перевірити виконання зобов`язання у чіткій відповідності до резолютивної частини судового рішення, а не обмежуватися формальним посиланням на повідомлення боржника.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що державний виконавець оцінивши перший раз відповідь стягувача визнала її такою, що не свідчить про виконання судового рішення, але оцінивши цю саму відповідь через рік вже змінила своє ставлення до цієї відповіді боржника на протилежне.

Колегія суддів вважає зазначені доводи необґрунтованими, оскільки доказів на підтвердження зазначеного матеріали справи не містять. Відсутність постанови про закінчення виконавчого провадження саме по собі не свідчить про те, що державний виконавець визнав надані боржником відповіді, як такі, що не свідчать про належне виконання рішення суду.

Колегія суддів зауважує, що постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункті 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII має бути належним чином вмотивованою та містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення. Отже, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, державний виконавець зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення.

Тобто, перед тим, як виносити постанову про закінчення виконавчого провадження виконавець має детально проаналізувати надані боржником відповіді з огляду на зміст рішення суду, на виконання якого такі відповіді були надані.

Щодо посилання апелянта на те, що державний виконавець зверталась до суду із заявою про роз`яснення рішення суду колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

Отже, чинним КАС України передбачено право державного виконався звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення.

Подання такої заяви державним виконавцем, на думку колегії суддів, свідчить про вчинення таким виконавцем дій, спрямованих на забезпечення належного виконання рішення суду у цій справі, що є складовою права позивача на судовий захист.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки дій державного виконавця та змісту відповідей боржника колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 520/28579/24, зокрема, зобов`язано начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 (у кількості 3 шт.) та надати детальну інформацію про результати попереднього розгляду кожної із трьох заяв ОСОБА_1 від 19.08.2024, з урахуванням висновків суду.

У мотивувальній частині вказаного рішення суду зазначено, що відповідач, одержавши вказані заяви від ОСОБА_1 не вчинив належних дій з метою перевірки обставин, викладених у зверненнях ОСОБА_1 (направлення запиту з метою отримання документів, тощо), а обмежився наданням листів аналогічного змісту, що, відповідно, вказує на те, що фактично заяви позивача від 19.08.2024 (у кількості 3 шт.) розглянуто відповідачем не в повному обсязі, без надання оцінки всім доводам заявника, без зазначення наявності чи відсутності підстав для притягнення осіб, вказаних у заяві до адміністративної відповідальності.

Листами від 23.04.2025 № 48193-2025 та від 20.04.2026 № 46529-2026 начальником 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухиною О.О. повідомлено виконавця, що Управлінням на виконання постанови суду по справі № 520/28579/24 повторно розглянуто заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024 та надано детальну інформацію про результати розгляду, з урахуванням висновків суду. Також, додатково надано копії відповіді ОСОБА_1 № 47795-2025 від 23.04.2025, № 48076-2025 від 23.04.2025, № 47794-2025 від 23.04.2025, як докази виконання судового рішення по справі № 520/28579/24.

Відповідь № 48076-2025 від 23.04.2025 складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Юлії Ткачової про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1375 від 19.08.2024) від 23.04.2025 № 15329-2025.

Відповідь № 47794-2025 від 23.04.2025 складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції ОСОБА_3 про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1377 від 19.08.2024) від 23.04.2025 № 15325-2025.

Відповідь № 47795-2025 від 23.04.2025 складена на підставі довідки оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР Національної поліції України лейтенантом поліції Юлії Ткачової про результати проведеної перевірки інформації, викладеної в заяві гр. ОСОБА_1 (вх. № Р-1378 від 19.08.2024) від 23.04.2025 № 15326-2025.

З відповіді № 48076-2025 від 23.04.2025 вбачається, що Управління вже розглядало факти, викладені в заяві ОСОБА_1 від 19.08.2024, в рамках попередніх звернень, зокрема, яке надійшло від 22.04.2024 № Р-31. Зокрема, 16.05.2024 за вих. № Р-31 до Національного агентства з питань запобігання корупції направлялась копія листа ОСОБА_1 з метою вжиття заходів та реагування. Листом Національного агентства з протидії корупції від 27.05.2024 № 37-01/38132-24 повідомлено, що згідно вимог ч. 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 55 КАС України визначено, що від імені органу місцевого самоврядування, в якості сторони судового процесу, діє його керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу місцевого самоврядування), або через представника. Із змісту договору про надання правової допомоги від 05.03.2024 вбачається, що він укладений між фізичною особою ОСОБА_4 (Клієнт) та адвокатом Шапошниковим І.Є. (адвокат). Відповідно до істотних умов вказаного договору адвокат надає правову допомогу Клієнту, з надання правової інформації, консультацій роз`яснень з правових питань, представництво, захист інтересів у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного судочинства, тощо. Надання таких послуг здійснюється на платній основі. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Враховуючи викладені обставини, у наданих матеріалах відсутні фактичні дані, які свідчать чи могли б свідчити про порушення Височанською селищною радою вимог ст. 54 Закону шляхом отримання від адвоката безоплатної послуги. З огляду на наведене у Національного агентства наразі відсутні підстави для реалізації прав та повноважень, визначених ст. 11, 12 Закону України «Про запобігання корупції».

Також управління в межах розгляду цього звернення вживались заходи для отримання пояснень від депутата Височанської селищної ради Пахніної Н.В., однак вона від надання таких пояснень відмовилась.

З відповіді № 47794-2025 від 23.04.2025 вбачається, що Управління вже розглядало факти, викладені в заяві ОСОБА_1 від 19.08.2024, в рамках попередніх звернень, зокрема, яке надійшло від 22.04.2024 № Р-31. Зокрема, 16.05.2024 за вих. № Р-31 до Національного агентства з питань запобігання корупції направлялась копія листа ОСОБА_1 з метою вжиття заходів та реагування. Листом Національного агентства з протидії корупції від 27.05.2024 № 37-01/38132-24 повідомлено, що згідно вимог ч. 2 ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 55 КАС України визначено, що від імені органу місцевого самоврядування, в якості сторони судового процесу, діє його керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу місцевого самоврядування), або через представника. Із змісту договору про надання правової допомоги від 05.03.2024 вбачається, що він укладений між фізичною особою ОСОБА_4 (Клієнт) та адвокатом Шапошниковим І.Є. (адвокат). Відповідно до істотних умов вказаного договору адвокат надає правову допомогу Клієнту, з надання правової інформації, консультацій роз`яснень з правових питань, представництво, захист інтересів у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного судочинства, тощо. Надання таких послуг здійснюється на платній основі. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування забороняється одержувати від фізичних, юридичних осіб безоплатно грошові кошти або інше майно, нематеріальні активи, майнові переваги, пільги чи послуги, крім випадків, передбачених законами або чинними міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Враховуючи викладені обставини, у наданих матеріалах відсутні фактичні дані, які свідчать чи могли б свідчити про порушення Височанською селищною радою вимог ст. 54 Закону шляхом отримання від адвоката безоплатної послуги. З огляду на наведене у Національного агентства наразі відсутні підстави для реалізації прав та повноважень, визначених ст. 11, 12 Закону України «Про запобігання корупції».

Також управління в межах розгляду цього звернення вживались заходи для отримання пояснень від депутата Височанської селищної ради Ткаченка Д.Г., однак він від надання таких пояснень відмовився.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що при розгляді заяв ОСОБА_1 щодо Височанського селищного голови Мороза О.В. боржником було вжито належних заходів для розгляду зазначених заяв та надано обґрунтовану відповідь.

Посилання апелянта на те, що при опитуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_2 допустив формальний підхід колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки в межах розгляду звернень Рибалки Є.О. начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України не наділений повноваженнями зобов`язувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надавати будь-які пояснення.

Доводи апелянта про те, що при розгляді звернення ОСОБА_1 щодо голосування ОСОБА_7 здійснив маніпуляцію та приховав від суду рішення ради про це голосування колегія суддів також вважає необґрунтованими з огляду на таке.

З відповіді № 47795-2025 від 23.04.2025 вбачається, що у своїй заяві ОСОБА_1 просив скласти протокол про вчинення адміністративних правопорушень стосовно депутата Височанської селищної ради ОСОБА_8 . До зазначеної заяви було надано копію рішення Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 02.08.2024 «Про внесення змін та доповнень до Програми управління комунальною власністю Височанської селищної ради на 2024 рік».

Тобто, ОСОБА_2 не приховував від суду першої інстанції зазначеного рішення, послався на нього у відповіді на звернення ОСОБА_1 та проаналізував зазначене рішення в межах розгляду заяви позивача.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції також було досліджено рішення Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 02.08.2024.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 суд першої інстанції зазначив, що 02.08.2024 Височанською селищною радою Харківського району Харківської області було прийнято рішення «Про внесення змін та доповнень до Програми управління комунальною власністю Височанської селищної ради на 2024 рік», яким внесено зміни до Програми управління комунальною власністю Височанської селищної ради на 2024 рік, затвердженої рішенням XXXIІ (позачергової) сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 1 листопада 2023 року, а саме в розділі «Обсяги фінансової підтримки комунальних підприємств на 2024 рік»:

1.1. у розділі 1 КП «Тепловодопостачання»:

- у пункті 1.3 змінити суму 1000,0 тис. грн на 3000,0 тис. грн;

- у пункті 1.8 змінити суму 800,0 тис. грн на 4000,0 тис. грн;

1.2. у розділі 3 КП «Бабаївське ВУЖКГ» у пункті 3.2 змінити суму 100,0 тис. грн. на 400,0 тис. грн;

Затверджено розділ «Обсяги фінансової підтримки комунальних підприємств на 2024 рік» в новій редакції (https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua/documents/clziere31wb170880otq9k4yv).

Колегія суддів зауважує, що зі змісту рішення Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 02.08.2024 чітко вбачається, що обсяг фінансування видатків був збільшений виключно для КП «Тепловодопостачання» та для КП «Бабаївське ВУЖКГ».

Водночас обсяг фінансування видатків для КП «Високий» та для КП «Жилкомунсервіспослуга», де, за твердженням апелянта, ОСОБА_8 обіймає керівні посади, залишився незмінним.

При цьому учасниками справи не заперечується, що депутат Височанської селищної ради Сотніков В.В. не є керівником чи співробітником КП «Тепловодопостачання» та КП «Бабаївське ВУЖКГ», а це виключає у нього, як депутата Височанської селищної ради, наявність потенційного чи реального конфлікту інтересів при участі у голосуванні за внесення змін до Програми управління комунальною власністю Височанської селищної ради на 2024 рік, затвердженої рішенням XXXII (позачергової) сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 1 листопада 2023 року, а саме «Обсяги фінансової підтримки комунальних підприємств на 2024 рік», бо зміни стосувались лише вищевказаних двох комунальних підприємств.

З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 520/28579/24 було фактично виконано боржником у спосіб та в обсязі, визначених виконавчим документом, а саме: 7-м управлінням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянуто три заяви ОСОБА_1 від 19.08.2024, проведено належну перевірку викладених у них обставин, складено відповідні довідки та надано письмові відповіді заявнику із зазначенням результатів такого розгляду. Матеріали виконавчого провадження містять належні докази виконання судового рішення, зокрема копії довідок за результатами перевірок, відповідей заявнику, доказів їх направлення автору звернень. Відтак державний виконавець, перевіривши наявні у виконавчому провадженні документи та встановивши факт виконання рішення суду, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а отже апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки судом було правильно встановлено всі обставини справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі № 520/10638/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2026.