Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/18643/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/18643/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 (суддя: Супрун Ю.О., м. Харків) по справі № 520/18643/25

за позовом ОСОБА_1

до Львівської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/600010/2 від 13.06.2025.

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2025/001096 від 13.06.2025, винесену Львівською митницею.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач при здійсненні митного оформлення транспортного засобу надав всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (надалі за текстом - МК України), які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу. Натомість відповідач, в порушення норм МК України, безпідставно прийняв оскаржуване рішення та неправомірно застосував другорядний метод визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 520/18643/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 520/18643/25 та прийняти нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягав на помилковості висновку суду щодо розбіжностей в інвойсі в частині зазначення покупцем «CORFEX TRADING», оскільки вказана компанія виступала логістичним агентом (посередником), що забезпечував технічну сторону участі в аукціоні та організацію доставки. Зазначення назви логістичного агента в інвойсі аукціону є стандартною практикою міжнародних торгів і жодним чином не спростовує той факт, що кінцевим покупцем та особою, яка фактично сплатила власні кошти за товар, є саме позивач, що беззаперечно підтверджується вищезгаданою квитанцією «Paysera».

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані документи начебто містять розбіжності, а висновок експерта є «формальним» через використання бази «trade-in» замість «average price» за довідником N.A.D.A. Натомість, використання показника «trade-in» у висновку експерта є методологічно обґрунтованим для пошкодженого автомобіля, оскільки він відображає вартість, за якою професійні учасники ринку готові придбати транспортний засіб у його поточному стані під подальше відновлення. На відміну від «average price», яка базується на роздрібних цінах технічно справних авто, методологія «trade-in» найбільш точно корелює з ціною аукціонного продажу, враховуючи витрати на дефектовку, ремонт та комерційні ризики, що є визначальним для об`єктивної оцінки пошкодженого майна.

Окремо звернув увагу на помилковість висновку суду щодо відсутності банківських документів на оплату саме транспортних послуг та відсутності коносамента, оскільки автомобіль купувався на умовах, за яких вартість доставки була фіксованою або включеною до загальної вартості товару (згідно з поданим інвойсом N? 2460789), вимога суду та митниці щодо надання окремих платіжних документів на логістику або внутрішніх документів перевізника є безпідставною.

Також, просив врахувати, що для витребування додаткових документів митниця зобов`язана не просто «мати сумнів», а деталізувати фактичну підставу — яка саме інформація отримана, які саме розбіжності виявлені та як вони впливають на вартість. Простого посилання на АСУР чи статистику «вищих цін» недостатньо для визнання ціни договору недостовірною.

Пославшись на постанову ВС у справі № 200/674/19-а від 05.06.2024, вказав, що для підтвердження митної вартості вживаного автомобіля, придбаного фізичною особою, базового пакета документів (інвойс, квитанція про оплату, транспортні документи) зазвичай цілком достатньо для застосування 1-го методу.

Крім того, вважає, що технічні помилки, наявність посередників у логістичній схемі чи формальні недоліки в оформленні інвойсу, які не спростовують сам факт здійснення платежу за товар, не дають митниці права ігнорувати банківське підтвердження оплати та застосовувати резервний метод.

Відповідач, у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу, заперечував задоволення її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зауважив, що митним органом під час митного оформлення було виявлено ряд розбіжностей у документах, які стали підставою для витребування додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати митному органу не надано, зокрема відомостей, що підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в портах завантаження та розвантаження. Також, митному органу не надано відомостей, яким способом здійснювалося перевезення водним транспортом: відсутній коносамент, що в свою чергу унеможливлює встановлення кількості транспортних засобів в контейнері, а відтак і вартість доставки до порту призначення, так як в кожному випадку наповненість товаром контейнера впливає на його вартість доставки.

Крім того, зазначив, що наявні підстави вважати, що у рахунку-фактурі від 07.03.2025 № 2460789 є виправлення в частині валюти продажу транспортного засобу, оскільки в митного органу наявна інформація продажу транспортних засобів з даного аукціону, інвойси з якого мають іншу структуру. Також, відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 02.06.2025 №088-E/25, експертом некоректно визначено вартість для основи розрахунку непошкодженого транспортного засобу, а саме, експерт за основу опирався на середньоринкову вартість непошкоджених транспортних засобів електронному довіднику «N.A.D.A. Official used car guide» (https://www.jdpower.com/), що і передбачено Методикою оцінки колісних транспортних засобів, але експертом використано середньоринкову вартість транспортного засобу при умові Trade-in, що складає 23250,00 доларів США. Натомість, як основу для розрахунку в експертному досліджені, експертом має бути використана середня ціна 32310,00 доларів США. Як результат, підхід експерта до визначення вартості задекларованого транспортного засобу має формальний характер, тому митним органом, як відомості, що підтверджують заявлену митну вартість до уваги не взято.

Зауважив, що довідка про транспортні витрати від 02.06.2025 № б/н митним органом не взята до уваги, як документ, що підтверджує складові числові значення митної вартості оскільки, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано.

У надісланій до суду апеляційної інстанції відповіді на відзив позивач вказував, що у наданому до митного органу платіжному документі платником вказано ОСОБА_1 , а призначення платежу чітко ідентифікує автомобіль (за VIN-кодом або номером лоту), сума платежу складає 15 389,13 (п`ятнадцять тисяч триста вісімдесят дев`ять) CAD (канадських доларів), що копійка в копійку відповідає сумі інвойсу. Отже, якщо декларант надав доказ того, що саме він поніс витрати на придбання товару у заявленому розмірі, розбіжність у назві покупця в інвойсі (зазначення брокера замість фізособи) не впливає на числове значення митної вартості. Крім того, твердження митниці про «виправлення валюти» в інвойсі також спростовується банківською випискою, оскільки платіж пройшов успішно у канадських доларах (CAD) і був прийнятий продавцем, будь-які технічні описки в інвойсі втрачають юридичне значення, адже реальна транзакція відбулася і її вартість зафіксована банківською установою. Щодо вимог митного органу про надання документів на транспортування, вказав, що у даному випадку, взаємовідносини позивача з логістичним провайдером будувалися на послузі доставки, а отже позивач, як фізична особа, не є учасником господарських відносин між експедитором, портовим терміналом та судноплавною лінією, та не володіє і не може володіти внутрішніми бухгалтерськими документами порту або майстер-коносаментами. Вважає, що вимога митного органу про надання окремих документів на навантаження/ розвантаження чи внутрішніх накладних на проміжні етапи перевезення є безпідставною, якщо загальна вартість транспортно-експедиційних послуг підтверджена рахунком та довідкою про включення таких витрат до загальної ціни. просив врахувати, що Митний кодекс України не зобов`язує декларанта надавати внутрішні документи логістичних операторів, якщо такі витрати є складовою комплексної послуги перевезення, оплаченої згідно з договором. Стверджував, що у справах, на які посилається відповідач, мав місце дефіцит доказів, тоді як у даній справі доказова база є повною та несуперечливою. Відповідно, правові висновки, зроблені судами за інших фактичних обставин, не можуть бути автоматично перенесені на дані правовідносини.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку письмового (спрощеного позивного) провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , відповідно до комерційного інвойсу № 2460789 від 07.03.2025 року придбав у «Impact Auto Auctions an IAA Company» бувший у використанні автомобіль марки «LAND ROVER» «RANGE ROVER SPORT HSE», номер кузова НОМЕР_2 , 2019 року випуску за ціною 15389,13 Канадських доларів (CAD).

Згідно з квитанцією платіжного сервісу Paysera №757143723 від 11.03.2025 на суму 15389,13 Канадських доларів (CAD) позивачем було здійснено оплату за автомобіль, згідно комерційного інвойсу № 2460789 від 07.03.2025.

Згідно з довідкою про транспортні витрати від 02.06.2025 витрати на транспортування легкового автомобіля, з двигуном внутрішнього згоряння із запалюванням від стиснення, пасажирський, що був у використанні, марки «LAND ROVER» «RANGE ROVER SPORT HSE», номер кузова НОМЕР_2 , з Канади до кордону України становили 1800 долларів США.

29.05.2025 року між позивачем та ПП "Трейд Бізнес Сервіс" був підписаний Договір № 6/2025 на надання брокерських послуг та декларування вантажів.

03.06.2025 ПП "Трейд Бізнес Сервіс" в інтересах позивача було подано електронну митну декларацію №25UA209200037025U3 на легковий автомобіль, такий що був у використанні марки «LAND ROVER» «RANGE ROVER SPORT HSE», номер кузова НОМЕР_2 , тип двигуна дизельний, модельний рік 2019, з робочим об`ємом циліндрів 2993 см 3, ввезеного на митну територію України громадянином України ОСОБА_1 та відповідний пакет документів на підтвердження митної вартості вказаного автомобіля.

Митна вартість товару визначена декларантом із застосуванням основного методу - за ціною контракту, яку було фактично сплачено, а також було включено вартість фрахту за перевезення.

До вказаної митної декларації було подано Висновок експерта № 088-Е/25 транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT HSE TD6, номер кузова НОМЕР_2 , модельний рік 2019, власник – ОСОБА_1 , складений 02 червня 2025 року, підготовлений експертом ОСОБА_2 , який має вищу автотехнічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу» (свідоцтво №1360, видане Міністерством Юстиції України від 29 травня 2009 року, продовжене на період введення військового стану, згідно Наказу Міністерства Юстиції України №1138/5 від 14.03.2022 року та дійсне до кінця воєнного стану та після нього 3 місяці), кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №4527 ФДМУ і УКШ від 16 вересня 2006 року за спеціалізацією «Оцінка колісних транспортних засобів», свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 4993 від 20 грудня 2006 року, свідоцтво про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №09-ПК від 02 лютого 2023 р. Стаж роботи з 2006 року.

Згідно з висновками звіту ринкова вартість автомобіля LAND ROVER RANGE ROVER SPORT HSE TD6, номер кузова НОМЕР_2 , модельний рік 2019, ввезеного на митну територію України з урахуванням його технічного стану і пошкоджень, станом на 02 червня 2025 року становить 419444,88 грн. (чотириста дев`ятнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 88 копійок), що відповідно до офіційного курсу НБУ на дату оцінки, становить 13948,62 Канадських доларів (CAD).

За результатами митного контролю, відповідачем був надісланий запит від 04.06.2025 про надання додаткових документів, а саме: - договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На що декларантом надано додатково інвойс з аукціону від 07.03.2025 № 2460789, відповідно до якого покупцем з аукціону зазначено іншого суб`єкта «CORFEX TRADING», а в частині де виявлені виправлення - відсутня валюта продажу.

Відповідачем 13.06.2025 проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України та зазначено, що неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувало посилання на митну декларацію від 03.04.2025 №209200/2025/20384 де митна вартість транспортного засобу даної торгової марки та моделі з подібними технічними характеристиками та країна відправлення Канада визнана митним органом та становить 22249.00 USD за шт. Відповідно до зазначеного митна вартість визначена митним органом та становить 22249.00 USD доларів США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.

13.06.2025 відповідачем було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA209200/2025/001096 від 13.06.2025 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/600010/2 від 13.06.2025, відповідно до якого сума донарахованих митних платежів становить - 120999,21 грн..

Відповідачем ухвалено Рішення № UA209000/2025/600010/2 від 13.06.2025 в гр. 33 зазначено наступне: «встановлено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: у рахунку-фактурі від 07.03.2025 № 2460789 наявні підстави вважати, що зазначений документ має виправлення в частині валюти продажу транспортного засобу, оскільки в митного органа наявна інформація продажу транспортних засобів з даного аукціону, інвойси з якого мають іншу структуру. Зазначене може вплинути на правильність визначення митної вартості; також, відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 02.06.2025 №088-Е/25, експертом не коректно визначено вартість для основи розрахунку непошкодженого транспортного засобу, а саме, експерт за основу опирається на середньоринкову вартість непошкоджених транспортних засобів в електронному довіднику «N.A.D.A. Official used car guide» (https://www.jdpower.com/), що і передбачено Методикою оцінки колісних транспортних засобів, але експертом використано середньоринкову вартість транспортного засобу при умові Trade-in, що складає 23250,00 доларів США. Натомість, як основу для розрахунку в експертному досліджені, експертом має бути використана середня ціна 32310,00 доларів США. Як результат, підхід експерта до визначення вартості задекларованого транспортного засобу має формальний характер, тому митним органом, як відомості, що підтверджують заявлену митну вартість до уваги не взято; також довідка про транспортні витрати від 02.06.2025 №б/н митним органом не взята до уваги, як документ, що підтверджує складові числові значення митної вартості оскільки, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Жодних документів та відомостей, що підтверджують усі складові транспортні витрати митному органу не надано. Також, до митного контролю не надано жодних відомостей, що підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в портах завантаження та розвантаження. Також, митному органу не надано відомостей, яким способом здійснювалося перевезення водним транспортом: відсутній коносамент, що в свою чергу унеможливлює встановити кількість транспортних засобів в контейнері, а відтак і вартість доставки до порту призначення, так як в кожному випадку наповненість товаром контейнера впливає на його вартість доставки. Зазначене свідчить про відсутність всіх числових складових значень митної вартості товару, що може призвести до неповного оподаткування митними платежами. Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність всіх належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові числові значення митної вартості. Тому, враховуючи зазначене, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України від 13.03.2012р №4495-VI необхідне подання додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару , а саме:- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - копію митної декларації країни відправлення. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На що декларантом надано додатково інвойс з аукціону від 07.03.2025 № 2460789, відповідно до якого покупцем з аукціону зазначено іншого суб`єкта «CORFEX TRADING», а в частині де виявлені виправлення - відсутня валюта продажу, що свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що подана до митного контролю фактура має втручання та виправлення і може містити неправдиві відомості. Разом з тим, зазначені невідповідності та розбіжності митному органу не пояснено та не спростовано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувало посилання на митну декларацію від 03.04.2025 №209200/2025/20384 де митна вартість транспортного засобу даної торгової марки та моделі з подібними технічними характеристиками та країна відправлення Канада визнана митним органом та становить 22249.00 USD за шт. Відповідно до зазначеного митна вартість визначена митним органом та становить 22249.00 USD доларів США. Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.».

Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішеннях про коригування митної вартості. Однак, позивач не надав всіх витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, які визначені вказаною нормою.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні використовуватися методи, закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) обмінюватися інформацією, що стосується митної вартості товарів, в електронній формі у форматі міжнародних стандартів обміну електронною інформацією з митними органами іноземних держав із використанням інформаційних технологій, за умови дотримання вимог щодо її конфіденційності;

7) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. (ч. 5 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України)..

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений саме на позивача. При цьому, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Разом з цим, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

Колегією суддів встановлено, що сумнів у правильності визначення митної вартості, який митний орган вважає обґрунтованим, відповідач пов`язує з твердженням про наявність у наданих позивачем документах розбіжностей з огляду на не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також зі встановленням митним органом розбіжностей між заявленою позивачем митною вартістю імпортованого товару та ціновою інформацією в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено.

При цьому у якості підстав та обґрунтування для здійснення коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобілю митним органом вказано про наступні розбіжності:

у рахунку-фактурі від 07.03.2025 № 2460789 наявні підстави вважати, що зазначений документ має виправлення в частині валюти продажу транспортного засобу, оскільки в митного органа наявна інформація продажу транспортних засобів з даного аукціону, інвойси з якого мають іншу структуру;

у висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження від 02.06.2025 №088-Е/25, експертом не коректно визначено вартість для основи розрахунку непошкодженого транспортного засобу, а саме, експерт за основу опирається на середньоринкову вартість непошкоджених транспортних засобів в електронному довіднику «N.A.D.A. Official used car guide» (https://www.jdpower.com/), що і передбачено Методикою оцінки колісних транспортних засобів, але експертом використано середньоринкову вартість транспортного засобу при умові Trade-in, що складає 23250,00 доларів США. Натомість, як основу для розрахунку в експертному досліджені, експертом має бути використана середня ціна 32310,00 доларів США;

довідка про транспортні витрати від 02.06.2025 №б/н митним органом не взята до уваги, як документ, що підтверджує складові числові значення митної вартості оскільки, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р "Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення", для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

не надано жодних відомостей, що підтверджують вартість навантажувально-розвантажувальних робіт в портах завантаження та розвантаження.

Зазначені обставини, на переконання митного органу, виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України та обумовили необхідність запитати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 МК України додаткові документи та відомості.

Однак, враховуючи ненадання позивачем додаткових документів на письмовий запит митного органу, на підставі проведених з позивачем консультацій щодо вибору методу визначення митної вартості товару, таку вартість визначено за другорядним методом згідно зі статтею 64 МК України відповідно до рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 13.06.2025 № UA209000/2025/600010/2 колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи інвойс з аукціону від 07.03.2025 № 2460789, колегією суддів встановлено, що відповідно до вказаного документу покупцем з аукціону зазначено «CORFEX TRADING».

Водночас, позивачем також надано такий самий інвойс за датою та номером від 07.03.2025 №2460789, де покупцем зазначено «NALBANDIAN TARON».

Обидва документи містять абсолютно однакові дані, окрім графи «покупця», а також в інвойсі на ім`я «CORFEX TRADING» відсутня валюта продажу.

Колегія суддів зазначає, що жодних пояснень з приводу розбіжностей у вказаних документах позивачем не надано, як і доказів на їх спростування.

Посилання позивача на стандартну практику міжнародних торгів щодо зазначення в інвойсі логістичного агенту «CORFEX TRADING» не підтверджено жодними доказами, а отже не приймається судом до уваги.

Також, колегією суддів встановлено, що позивач, посилаючись на довідку про транспортні витрати від 02.06.2025, створену власноруч, вказує, що витрати на транспортування бувшого у використанні легкового автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT HSE TD6, номер кузова НОМЕР_2 , модельний рік 201, з Канади до кордону України складали 1800 дол. США.

Натомість, колегія суддів вважає, що вказана сума не є документально підтверженою, оскільки позивачем не надано жодного іншого документу, ані договору про транспортування, укладеного з перевізником, ані платіжного документу, яким було обґрунтовано вказаний розмір витрат.

Крім того, у відповіді на відзив на апеляційну скаргу позивач зазначав, що ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з логістичним провайдером щодо послуги доставки, а тому ОСОБА_1 , як фізична особа, не є учасником господарських відносин між експедитором, портовим терміналом та судноплавною лінією, а тому не може володіти іншими документами.

Варто вказати, що в матеріалах справи міститься транспортна накладна CMR (а.с. 58) де перевізником зазначено PE Melnyk V.V., який прийняв автомобілі, зокрема, LAND ROVER RANGE ROVER SPORT HSE TD6, номер кузова НОМЕР_2 , модельний рік 2019, та доставить їх з м. Клапедія, Литва до України.

Натомість, матеріали справи не містять документів, які б підтверджували наявність договірних відносин між позивачем та логістом, експедитором або перевізником з приводу перевезення автомобіля марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT HSE TD6, номер кузова НОМЕР_2 , модельний рік 2019.

Крым того, в апеляційній скарзі позивач стверджував, що автомобіль купувався на умовах, за яких вартість доставки була фіксованою або включеною до загальної вартості товару ( згідно з поданим інвойсом № 2460789).

Однак, дослідивши вказаний інвойс, колегія суддів не встановила наступні витрати: Sale Amount $13950( вартість авто); Buy Fee $700.00 (комісія покупця аукціону за оформлення правочину); Environmental Fee $10.00 (екологічний збір (утилізація, екологічні програми тощо); AuctionNow Fee $149.00 (сервісний збір онлайн платформи AuctionNow); Pull Fee $79.00 (плата за переміщення/видачу автомобіля зі стоянки аукціону); Carfax Fee $39.55 (плата за звіт CARFAX з історії автомобіля); Digital Sales Fee $50.00 (збір за цифрове оформлення документів та продаж через електронну систему).

З наведеного слідує, що вказаним інвойсом не підтверджується ані вартість транспортних витрат на рівні 1800 дол. США, ані їх включення до вартості авто.

Отже, позивачем не доведено обґрунтованості транспортних витрат, а також їх не підтверджено документально. Суд апеляційної інстанції вказуэ, що наявність документу з назвою «Довідка про транспортні витрати», складеного власноруч позивачем, який не містить щонайменше деталей маршруту транспортування та перевізника, не може бути належним доказом понесення витрат на транспортування в заявленому розмірі.

Відповідно до частини 9 статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Колегія суддів в контексті розгляду даної справи зазначає, що подання не всіх документів, що містили відомості про підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару та наявність розбіжностей у наданих транспортних документах, вказують на наявність підстав для коригування митної вартості, однак для повного та об`єктивного вирішення справи необхідним є надання оцінки правомірності застосування відповідачем резервного (6) методу визначення митної вартості товарів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товарів, а саме застосуванню одразу резервного методу та дотримання митним органом процедури проведення консультацій.

Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Положеннями статті 59 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Так, норми МК України чітко визначають, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Така процедура застосування методів визначення митної вартості прямо визначена нормами митного законодавства, щодо застосування яких є усталена позиція Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2024 року у справі № 420/32440/23.

Порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити,

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, зазначаючи номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразив пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння ідентичності товару, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Не провів детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами, не навів вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи в першу чергу з його характеристик.

Крім того, у спірному випадку декларований товар - це автомобіль з великою кількістю пошкоджень, що суттєво впливає на визначення його вартості. Однак, митним органом не надано жодних пояснень з приводу врахування вказаних обставин при обранні митної декларації, яку було взято за основу при коригуванні митної вартості.

При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи відсутня порівняльна декларація, яка бралась відповідачем за основу, що унеможливлює надання оцінки належності здійснених митним органом коригувань.

Варто зазначити, що відповідачем і спірному рішенні вказано на відсутність у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні ( аналогічні) товари, а також відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, що нібито унеможливило застосування методів, визначених ст. 59-63 МК України.

Разом з цим, доказів відсутності необхідних даних відповідачем до матеріалів справи не надано, зокрема не доведено, що митним органом здійснювався пошук таких даних.

Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 21.08.2018 у справі № 804/1755/17, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020 та від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020, не доведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акту індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень, який стосується прав та обов`язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об`єктивну правову оцінку такому акту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем послідовності застосування методів коригування митної вартості товару, та обґрунтованості застосування резервного (останнього) методу у спірному випадку.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених у справі фактичних обставин та досліджених доказів, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару № UA209000/2025/600010/2 від 13.06.2025, а саме, обираючи метод коригування митної вартості, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без дотриманням вимог частини 2 статті 2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2025/001096 від 13.06.2025, винесеної Львівською митницею.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вказаним вимогам рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/18643/25 не відповідає, оскільки суд першої інстанції не встановив у повному обсязі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків по суті справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на наведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/18643/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 по справі № 520/18643/25 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Львівської митниці (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/600010/2 від 13.06.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209200/2025/001096 від 13.06.2025.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова