Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №543/306/26 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 543/306/26

Провадження №2/524/5437/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Васильєва Л. М., звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь ОСОБА_2 (далі – відповідач, ОСОБА_2 ) на утримання дитини ОСОБА_3 (далі – дитина, ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) до 1/6, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі судового наказу Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 серпня 2024 року у справі № 554/7488/24 позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 липня 2024 року до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окрім того, на підставі судового наказу Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2026 року у справі № 554/1645/26 позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_4 , на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказані судові накази перебувають на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Отже, на утримання двох дітей позивач сплачує аліменти у розмірі 50% своєї заробітної плати (доходу), що суттєво впливає на його матеріальний стан, який у зв`язку із стягненням з нього аліментів на утримання дитини від другого шлюбу значно погіршився.

Оскільки його сімейний стан змінився, наразі на утриманні він має двох дітей, що вплинуло на його матеріальний стан, вважає, що розмір аліментів на утримання двох дітей повинен бути встановлений у розмірі 1/3 частини заробітку, тобто по 1/6 частині заробітку ( доходу) на утримання кожної дитини.

При цьому зазначив, що також звернувся до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на утримання доньки.

Ухвалою від 21 травня 2026 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зауважила, що народження ще однієї дитини – доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на яку позивач також сплачує аліменти, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів на утримання іншої дитини. Усі діти мають рівні права на належне матеріальне забезпечення з боку батьків, а тому народження іншої дитини не може призводити до погіршення рівня утримання сина та фактичного перекладання обов`язку щодо утримання новонародженої дитини на нього. Посилання позивача на зміну його матеріального становища є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Позивач не надав суду жодних доказів істотного зменшення своїх доходів, втрати роботи, погіршення стану здоров`я, втрати працездатності чи виникнення інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі. Окрім того, відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн.

У відповіді на відзив позивач послався на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 14 травня 2026 року, яким суд задовольнив його позовні вимоги, зменшивши розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частки на 1/6 частку усіх видів заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; відкликав судовий наказ Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2026 року.

Також позивач зазначив, що окрім обов`язку утримання двох неповнолітніх дітей, він здійснює постійний догляд за своєю матір`ю – ОСОБА_6 , яка в силу похилого віку потребує не лише сторонньої фізичної допомоги, а й матеріальної підтримки.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначив, що поніс витрати на складання позовної заяви у сумі 3000,00 грн та вимушений був нести додаткові витрати на складання відповіді на відзив у сумі 3000,00 грн, які просить стягнути з відповідача. Заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 15000,00 грн вважає необґрунтованим на непропорційним до предмета спору з урахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, їх представники звернулися до суду з заявами про розгляд справи без участі сторін.

В силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»).

Зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) убачається, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За правилами частин другої, третьої статті 150 та статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині третій статті 181 СК України, зокрема зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Суд установив, що на підставі судового наказу Шевченківського районного суду міста Полтави від 22 серпня 2024 року у справі № 554/7488/24 позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 липня 2024 року до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2

На підставі судового наказу Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2026 року у справі № 554/1645/26 позивач сплачує аліменти на користь ОСОБА_4 , на утримання доньки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 06 лютого 2026 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням від 14 травня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави задовольнив позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів; зменшив розмір аліментів, які стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Шевченківського районного суду міста Полтави від 10 лютого 2026 року, з 1/4 частки з усіх видів доходів до 1/6 частки, відкликав з виконання вказаний судовий наказ.

Позивач як на підставу для зменшення розміру аліментів, окрім наведеного, посилається на те, що матеріально утримує свою матір, на підтвердження чого долучив копію висновку ЛКК № 300, видану ОСОБА_6 , відповідно до якого остання потребує постійної сторонньої допомоги за віком.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час вирішення питання щодо зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, зокрема, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти, – платник аліментів, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої – сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою – третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що з народженням другої дитини та необхідністю її утримувати, у нього погіршився майновий стан. Також зауважив про необхідність надання допомоги матері, яка за станом здоров`я потребує стороннього догляду та матеріальної підтримки.

Проте позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення свого майнового стану внаслідок народження другої дитини та виникнення у нього додаткових витрат у зв`язку з доглядом за матір`ю, зокрема, не надав суду жодних доказів істотного зменшення своїх доходів, втрати роботи, погіршення стану здоров`я, втрати працездатності чи виникнення інших обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість сплачувати аліменти у раніше визначеному розмірі.

При цьому сам по собі факт народження дитини не надає права на зменшення розміру аліментів. Окрім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19.

Зміна сімейного стану позивача внаслідок народження другої дитини від іншого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23.

При цьому суд критично ставиться до доводів позивача щодо необхідності аналогічного підходу зменшення розміру аліментів з 1/4 на 1/6, застосованого Шевченківським районним судом міста Полтави під час вирішення такого питання щодо його доньки, посилаючись на принцип рівності прав дітей. Окрім того, зі змісту цього рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення позову.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Оскільки позивач не надав доказів наявності передбачених статтею 192 СК України обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів.

Щодо витрат на правничу допомогу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі 15000,00 грн, на підтвердження яких надав копії: договору про надання правничої допомоги № 672 від 15 червня 2026 року; розрахунку суми гонорару за договором; акта про надані послуги до договору; квитанції № 17/6.

У відповіді на відзив позивач просить відмовити у задоволенні клопотання про стягнення з нього на користь відповідача витрат на правову допомогу у зв`язку з необґрунтованістю заявленої суми, та стягнути з відповідача на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні документи.

Так, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, зокрема, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною шостою цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

За правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано всі необхідні докази. Водночас суд вважає за необхідне врахувати доводи позивача щодо наявності підстав для зменшення розміру судових витрат.

Ураховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, із врахуванням змісту спірних правовідносин, обсягу та характеру наданої правничої допомоги, суд вважає, що обґрунтованою і пропорційною до предмета спору у цій справі буде сума 5000,00 грн, яка і підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76 – 81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук