Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/26635/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/26635/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 (суддя: Лук`яненко М.О., м. Харків) по справі № 520/26635/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №25189-27888/Б-03/8-2000/25 від 04.09.2025 в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024), що передують року звернення за призначенням пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 25.08.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, у розмірі 15 057 грн. 09 коп..

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 520/26635/25 адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024).

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії щодо призначення та виплати ОСОБА_1 з 25.08.2025 року пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину судових витрат в розмірі 678 (шістсот сімдесят вісім) грн. 27 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі № 520/26635/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність підстав для обрахунку пенсії позивача з використанням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, оскільки в межах спірних правовідносин не відбулось події первинного призначення пенсії, а здійснено переведення позивача на інший вид пенсії. Посилаючись на приписи частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, вважав, що при переведенні позивача з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, що свідчить про правомірність застосування при визначенні розміру пенсії позивача показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2026 зупинено провадження у справі № 520/26635/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 460/25663/23.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2026 заяву ОСОБА_1 про поновлення провадження у справі № 520/26635/25 - задоволено.

Поновлено провадження у справі № 520/26635/25 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 12.10.2009 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що підтверджується протоколом призначення пенсії.

Пенсію розраховано при заробітній платі за періоди з 01.07.1995 по 28.02.2014 та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016р. - 3764,40 грн., та проіндексований згідно з вимогами ч.2 ст.42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується відомостями з пенсійної справи позивача.

25.08.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати за попередні три роки: 2022, 2023, 2024 роки.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.09.2025 №25189-27888/Б-03/8-2000/25 позивачу відмовлено у такому призначенні, а також зазначено, що підстави для здійснення перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати за попередні роки: 2022, 2023, 2024 роки відсутні.

Позивач, вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення та виплату з 25.08.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, оскільки перерахунок розміру пенсії позивачу як державному службовцю, що досяг пенсійного віку та перебуває у відставці, відбувався на підставі судових рішень за його зверненнями до суду з відповідними позовними вимогами, тобто до органів ПФУ саме за призначенням пенсії за віком позивач не звертався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію за віком у розмірі 15057,09 грн., суд першої інстанції виходив з їх передчасності, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що пенсія позивачу буде виплачуватися в іншому розмірі.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі – Закон № 3723-XII).

Відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Так, 10 грудня 2015 року, у ході реформування системи державного управління, прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

З 1 травня 2016 набув чинності Закон № 889-VIII, а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, у тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Натомість, у статті 90 Закону №889-VIII зазначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд висловлював правову позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у постанові від 31.03.2015 у справі № 21-612а14, у постанові від 09.06.2015 у справі № 21-550а14 та від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а дійшов висновку, що частина третя статті 45 Закону № 1058-IV регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, якщо попередня пенсія була призначена саме за цим Законом. Натомість якщо особа отримувала пенсію за іншим законом, який передбачає інші підстави та інший порядок призначення пенсії, то при зверненні за пенсією за віком за Законом № 1058-IV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від зазначеного правового висновку (постанова від 31.10.2018 у справі №876/5312/17).

Суд бере до уваги, що у вище зазначених судових рішеннях правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV не залежав від того, на підставі якого саме закону було призначено первинну пенсію. Важливо, що попередня пенсія була призначена не за Законом № 1058-IV.

При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/25 вважав, що зазначений правовий підхід є застосовним і до випадків, коли первинну пенсію призначено на підставі Закону України «Про державну службу».

Так, згідно з пунктом 4-7 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", «Про державну службу», розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до пункту 4-3 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Згідно з пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Законів України «Про державну службу» , її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Натомість, у разі переведення пенсіонера, який отримує пенсію за іншим законом, зокрема Законом України «Про державну службу», на пенсію за віком або по інвалідності за Законом №1058-IV, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачу 12.10.2009 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Колегія суддів звертає увагу на те, що, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), розмір пенсії визначався у відсотковому співвідношенні до заробітної плати державного службовця, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм обчислення такої пенсії не передбачав застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який є ключовим елементом формули, визначеної статтею 40 Закону №1058-IV.

Отже, під час призначення пенсії за Законом України «Про державну службу» показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні не визначався та не застосовувався.

Тому, стосовно позивача відсутній показник середньої заробітної плати, який міг би враховуватися під час призначення попереднього виду пенсії в контексті частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховує позицію судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові від 12.05.2026 у справі № 460/25663/23, згідно з якою висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 240/10092/22, від 13.02.2025 у справі № 300/1149/23 та інших, де їх застосовано, про те, що при переході з пенсії за віком за Законом України «Про державну службу» № 3723-XII на пенсію за віком за Законом 1058-IV має місце переведення на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону (тобто Закону № 1058-IV), не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від такого висновку та сформувала наступний:

перехід особи з пенсії за віком, призначеної за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, на пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV відбувається у спосіб первинного призначення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.

Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, що буде первинним призначенням пенсії у межах солідарної системи і така пенсія підлягає обчисленню з 25.08.2025 (дата звернення позивача до ГУ ПФУ в Харківській області) із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022 - 2024 роки, а тому відмова пенсійного органу в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2022-2024), є протиправною.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо призначення та виплати позивачу з 25.08.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022, 2023, 2024 роки.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 по справі № 520/26635/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко