Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №381/3297/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

3/381/684/26

381/3297/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року місто Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Чернишова Є.Ю. розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли після дооформлення від Фастівського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 670997 від 20.05.2026, водій ОСОБА_1 20.05.2026 о 17 год 00 хв по вул.. Київська, смт. Борова керував транспортним засобом ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: із ротової порожнини різкий запах алкоголю, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці чи в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду булла розміщена на сайті https://fs.ko.court.gov.ua, однак ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та клопотання про відкладення розгляду справи не подав.

Зважаючи на положення ст. ст. 268, 277 КУпАП, вважаю за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , зважаючи на його обізнаність про необхідність прибути до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 268 КУпАП участь особи у даній категорії справ є необов`язковою.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність настає у випадку відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку відповідного огляду.

При цьому, відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП закон пов`язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відмова водія від огляду.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в постанові Верховного суду від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».

Наданими до адміністративних матеріалів доказами не підтверджено факту керування ОСОБА_1 вказаним в адміністративному протоколі транспортним засобом, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Крім того, транспортний засіб мав бути законно зупинений (відповідно до вимог ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію»), тобто до самої зупинки мав знаходитися в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається. Коли ж особа перебуває біля транспортного засобу, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відсутній.

Суд також зазначає, що вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»:

1) в разі порушення водієм Правил дорожнього руху;

2) в разі очевидних ознак технічної несправності транспортного засобу (відсутність бокових дзеркал, бампера, бите лицеве скло тощо);

3) наявність інформації про причетність водія або пасажирів автомобіля до вчинення ДТП, злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо транспортний засіб пребуває у розшуку;

4) необхідність опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення ДТП, злочину, адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;

5) залучення водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам ДТП або поліцейським, або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів ДТП;

6) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;

7) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;

8) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв (автомобільна сирена тощо).

Наведений вище перелік підстав зупинки транспортного засобу є вичерпним.

Тобто, під час зупинки транспортного засобу поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію»). Безпідставна зупинка автомобіля є незаконною.

Порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 за № 28/3299 (далі Інструкція), де зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. Відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведених поліцейськими процесуальних дій та позбавляє можливості об`єктивно перевірити обставини пов`язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення у випадку їх оспорювання.

Як вбачається з відеофайлу, який розміщений на СD–диску, що долучений до матеріалів справи, відеозйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п.5. розділу II Інструкції, тобто працівниками поліції безперервна відеофіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилась.

Крім того, як вбачається з відеофайлу, який розміщений на СD–диску, що долучений до матеріалів справи, відеозапис, який не відображає факту зупинки транспортного засобу марки «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_2 , не містить відомостей, які моменту руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , чим не дозволяє ідентифікувати особу водія в момент руху автомобіля. Відео на даному файлі починається на моменті, коли представник поліції стоїть біля транспортного засобу ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 , тобто на відео відсутній безпосередній момент керування громадянином ОСОБА_1 , що унеможливлює встановлення факту керування вказаним транспортним засобом саме ним. Сам лише факт перебування особи на місці водія в автомобілі, який не рухається, за відсутності доказів керування цим транспортним засобом під час руху, не є достатнім доказом вчинення правопорушення.

Таким чином, надані відеоматеріали не містять беззаперечних доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме гр. ОСОБА_1 . Усі сумніви щодо доведеності вини особи, які неможливо усунути, відповідно до ст. 62 Конституції України, тлумачаться на її користь.

Водночас, працівником поліції не було належним чином зафіксовано та підтверджено наявність ознак алкогольного сп`яніння, передбачених чинним законодавством. Зокрема, у відеоматеріалах справи відсутні будь-які дії представника поліції про виявлення таких ознак, як запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Зазначений перелік є вичерпним і чітко визначений у пункті 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. За відсутності законодавчо визначених ознак сп`яніння у патрульного не виникає законного права вимагати від водія проходження такого огляду.

У відповідності до вимог частини 2 статті 266 КУпАП та пункту 2 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735, у разі виявлення ознак сп`яніння поліцейський зобов`язаний запропонувати водієві пройти огляд на місці зупинки. Лише у разі відмови від такого огляду або незгоди з його результатами водій направляється для проведення огляду до медичного закладу.

Суд звертає увагу, що на відеозаписі події відсутній факт відмови гр. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та взагалі відсутня чітка та зрозуміла пропозиція громадянину ОСОБА_1 пройти огляд від працівника поліції, у зв`язку з чим у водія ОСОБА_1 не могло виникнути й обов`язку виконувати таку вимогу, а отже, у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема, в частині відмови від проходження огляду. Згідно з ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним, а зафіксовані за допомогою відеозапису матеріали без відповідної пропозиції не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, згідно із відеоматеріалами, наданими суду, відсутня інформація про роз`яснення особі її прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Також відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається виключно на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Водночас матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів (зокрема, матеріалів фото- чи відеофіксації), які б об`єктивно й беззаперечно підтверджували факт керування позивачем транспортним засобом із порушенням правил користування ременями безпеки (п.п. «в» п. 2.3 ПДР України).

Твердження представника поліції про нібито візуальне виявлення вказаного порушення є суто суб`єктивним, нічим не підтвердженим припущенням, яке повністю спростовується відсутністю відповідної фіксації у відеозаписах з бодікамер чи реєстратора патрульного автомобіля. Сама по собі постанова або рапорт працівника поліції не можуть слугувати беззаперечним доказом вчинення правопорушення за відсутності інших підтверджуючих матеріалів.

З огляду на те, що сама першочергова підстава для зупинки транспортного засобу (порушення ПДР) не була належним чином зафіксована та доведена у встановленому законом порядку, подальші вимоги працівника поліції (зокрема, щодо пред`явлення документів чи проходження огляду на стан сп`яніння) є незаконними.

Водночас, у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_2 , яка зобов`язалася доставити автомобіль ВАЗ 2106 н.з. НОМЕР_2 до стоянки, даний транспортний засіб зобов`язалася не віддавати водієві ОСОБА_1 до повного його витверезіння.

Проте наявність вказаного документа у матеріалах справи свідчить про істотне порушення працівниками поліції встановленої законом процедури оформлення правопорушення. Оскільки складання подібної розписки фактично вказує на те, що складання такої розписки до моменту встановлення стану сп`яніння у визначеному законом порядку свідчить про упередженість працівників поліції та пряме порушення презумпції невинуватості. Окрім цього, норми КУпАП та Порядок тимчасового затримання транспортних засобів не передбачають такого заходу забезпечення провадження, як передача автомобіля сторонній особі під розписку про «неповернення водієві до повного витверезіння». Законодавство дозволяє лише тимчасове затримання авто (евакуацію) або його передачу присутній на місці особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії, безпосередньо для керування. За таких обставин, згадана розписка не є належним чи допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, а лише підтверджує позапроцесуальний характер дій поліції та порушення ними вимог статті 266 КУпАП, що ставить під сумнів дотримання всієї процедури оформлення правопорушення.

Таким чином, зміст вказаних записів об`єктивно не підтверджує відомості викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 №670997.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про недостатність доказів, які б підтвердили наявність у ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевказані недоліки, допущені поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, позбавляють суд можливості неупередженого та об`єктивного розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а також можливості перевірити правильність даних, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, повно та об`єктивно з`ясувати всі фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наявності вищеописаних недоліків для суду не представляється можливим встановити об`єктивну істину у справі.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі "Коробов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

З огляду на викладене, враховуючи те, що надані до протоколу докази поза розумним сумнівом не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, зазначених в протоколі, і всі сумніви повинні бути віднесені на його користь у відповідності до положень ст.7 КУпАП та ст. 62 Конституції України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події та складу правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, справа підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1ст.247 КУпАП.

Керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.247,248 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

На постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Євгенія ЧЕРНИШОВА