Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №520/16916/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 р. Справа № 520/16916/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/16916/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі-відповідач) , в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.03.2024 року № 1406/20-40-24-02-06 в частині зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 10 278,54 грн. (десяти тисяч двохсот сімдесяти восьми грн. 54 коп).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 520/16916/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу – задовольнити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС на підставі пп. пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік (вх. ГУ ДПС від 13.01.2025 №9387694743, далі - Декларація), яка подана Позивачем з метою реалізації права на податкову знижку.

Під час камеральної перевірки були використані такі документи та інформаційні бази: Декларація та інформаційно – телекомунікаційна система «Податковий блок» (Декларація та скріншот з інформаційно – телекомунікаційної системи «Податковий блок» додаються до відзиву на позовну заяву), на підставі яких контролюючим органом було встановлено, що Декларація подана Позивачем 13.01.2025 (граничний термін подання 31.12.2024), тобто несвоєчасно.

З огляду на викладене ОСОБА_1 не дотримано умови встановленні пп. 166.4.3 п. 166.4 ст. 166 ПК України,право на нарахування податкової знижки за 2023 рік на наступні податкові роки не переноситься.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючим органом визначено суму завищення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 10 278,54 гривень.

За результатом перевірки складено акт від 28.02.2025 № 9339/20-40-24-02/2872609273 (далі – Акт) та направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом від 03.03.2025 №0601118550548.

Податковим повідомленням рішенням від 10.03.2025 № 1406/20-40-24-02-06 ОСОБА_1 повідомлено про завищення суми податку па доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку розмірі 10 278,54 грн.

Згідно повідомлення про вручення від 12.03.2025 № 0601122094921 оскаржуване податкове повідомлення – рішення вручено особисто ОСОБА_1 14.03.2025.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням – рішенням, платник податків 24.03.2025 звернувся до Державної фіскальної служби України та оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.05.2025 №14560/6/9900-06010206 скарга позивача залишена без задоволення.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Залишаючи без задоволення позовну заяву суд першої інстанції виходив з оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.03.2024 року № 1406/20-40-24-02-06 обґрунтоване, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 86.2 ст. 86 ПК України).

Відповідно до пп. 14.1.170 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп. "а" п. 30.9 ст. 30 ПК України податкова пільга надається шляхом податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору.

Порядок адміністрування податку на доходи фізичних осіб встановлений розділом ІV ПК України.

Статтею 162 ПК України передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з пп. 166.1.1 п. 166.1 ст. 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Згідно з пп. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних роздрукованих документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа (пп. 166.2.2 п. 166.2 ст. 166 ПК України).

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, встановлений п. 166.3 ст. 166 ПК України.

Згідно з пп. 166.4.3 п. 166.4. ст. 166 ПК України якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Отже, законодавцем визначений термін, у який платник податків повинен подати до податкового органу декларацію – по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року. При цьому якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Згідно з п. 58.1 ст. 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку поданої ОСОБА_1 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік від 13.01.2025 № 9387694743 із додатком Ф3, у зв`язку з використанням права на податкову знижку.

Відповідно до висновків акту перевірки від 28.02.2025 № 9339/20-40-24-02/ НОМЕР_1 , контролюючим органом встановлено порушення платником податків п.л. 166.1.2 п. 166.1 ст.166 Кодексу внаслідок чого гр. ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , було завищено податок на доходи фізичних осіб, який підлягає поверненню у зв?язку із використанням права на податкову знижку в періоді, що перевірявся - 2023 рік на загальну суму 10 278,54 грн., порушення термінів подання податкової декларації про майновий стан і доходи з метою використання права на податкову знижку після закінчення граничного терміну подання (граничний термін 31.12.2024 року - фактично подано 13.01.2025 року).

Вказані висновки контролюючого органу підтверджуються долученою до матеріалів справи податковою декларацією ОСОБА_1 про майновий стан і доходи за 2023 рік, з датою подання декларації 13.01.2025.

Щодо доводів позивача про те, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік була подана своєчасно - 31.12.2024, що підтверджується наявністю Податкової декларації про майновий стан і доходи у вихідних документах в електронному кабінеті платника податків за 31.12.2024 року, тобто по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року, а отже з дотриманням термінів подання податкової звітності, колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи встановлено, що податкова декларація про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2023 рік, з датою подання 31.12.2024, не була прийнята контролюючим органом, що підтверджується квитанцією № 2 відповідно до якої, податкову декларацію доставлено до ГУ ДПС у Харківській області 02.01.2025 о 16:18, реєстраційний № 9387676863, проте пакет не прийнято через невідповідність документу всім вимогам електронного документа, а саме у зв`язку тим, що позивачем не подано необхідний додаток Ф3 або не зазначено позначки щодо подання додатка Ф3. (а.с.76 т.1)

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 49.1, 49.3, 49.8, 49.11 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Єдиною підставою для неприйняття податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, такого платника податків відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії відповідного кваліфікованого сертифіката електронного підпису, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа, містить достовірні обов`язкові реквізити та надана у форматі, доступному для її технічної обробки.

Прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом п`яти робочих днів з дня її отримання;

у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

За приписами п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація вважається неподаною за умови порушення норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48, абзаців першого - третього пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу та надання або надсилання контролюючим органом платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, зокрема засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку про наявність у контролюючого органу обов`язку під час прийняття податкової декларації перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і у разі подання податкової декларації, складеної з порушенням вказаних приписів ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронні довірчі послуги” для податкових декларацій, поданих у такий спосіб.

Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 06.06.2017 № 557 (далі – Порядок № 557), розроблений відповідно до Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України “Про електронні документи та електронний документообіг”, “Про електронний цифровий підпис”, “Про інформацію”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, “Про телекомунікації”, визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу (п.1 Порядку).

За п.2 розділу І Порядку № 557, перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання.

Друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами електронної ідентифікації, обробки, перевірки обов`язкових реквізитів електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІ Порядку №557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Пунктами 9-13 розділу ІІ Порядку № 557 передбачено, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.

Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).

У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Якщо автором надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття.

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”.

Згідно до матеріалів справи, докази отримання позивачем першої квитанції – відсутні.

Позивач під час судового розгляду справи посилався на те, що першу квитанцію він не одержував через технічний збій у системі електронного кабінету і некоректний результат обробки поданої нею електронної декларації.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем отримано другу квитанцію, за результатами обробки та перевірки поданої ОСОБА_1 податкової декларації від 31.12.2024, яка засвідчує факт неприйняття контролюючим органом податкової декларації, з підстав її невідповідності всім вимогам електронного документа, та повідомлення про це платника податків у встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до п. 49.12, 49.13 ст. 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оскарження позивачем рішення ГУ ДПС у Харківській області щодо неприйняття поданої податкової декларації від 31.12.2024 та встановлення за наслідками такого оскарження факту неправомірної відмови контролюючим органом у прийнятті податкової декларації, що є підставою для прийняття податкової декларації у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Крім того, матеріали справи не містять доказів подання позивачем податкової декларації з дотриманням встановленого пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України строку та прийняття її контролюючим органом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За встановлених судом обставин та враховуючи, що податкова декларація позивача від 31.12.2024 була неприйнята контролюючим органом, що виключає можливість повернення позивачу надміру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фізичних осіб на підставі такої декларації, доводи позивача, що стосуються подання декларації з дотриманням встановленого пп. 166.1.2 п. 166.1 ст. 166 ПК України строку, а саме 31.12.2024, не впливають на правильність висновків ГУ ДПС у Харківській області в акті перевірки від 28.02.2025 № 9339/20-40-24-02/2872609273, оскільки предметом проведеної перевірки була подана позивачем податкова декларація про майновий стан та доходи за 2023 рік від 13.01.2025, вхідний №9387694743, за наслідками якої відповідачем і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.03.2024 року № 1406/20-40-24-02-06.

Щодо доводів позивача, що в акті перевірки відсутня інформація про порядок оскарження, що суперечить ст. 56 ПК України та порушує його право на ефективний захист, а також свідчить про недійсність акта перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, стаття 56 ПК України регулює адміністративне та судове оскарження рішень контролюючих органів (зокрема податкових повідомлень-рішень), а не акта перевірки.

При цьому, положення Податкового кодексу України не передбачають обов`язку контролюючого органу зазначати в акті перевірки порядок, спосіб чи строки його оскарження, а тому відсутність в акті перевірки інформації щодо порядку його оскарження не свідчить про його недійсність.

Щодо доводів позивача про передчасне ухвалення спірного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, і надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.

З матеріалів справи встановлено, що акт перевірки вручений ОСОБА_1 05.03.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер відправлення 0601118550548),

Відповідно до пояснень відповідача, заперечення на акт перевірки від 28.02.2025 № 9339/20-40-24-02/2872609273 від ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області не надходили, що не заперечувалось позивачем.

Відтак, у податкового органу були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України. Оскаржене рішення прийнято контролюючим органом в межах строку, встановленого п. 86.8 ст. 86 ПК України.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 10.03.2024 року № 1406/20-40-24-02-06 в частині зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 10 278,54 грн. є правомірним, та таким, що прийняте з дотримання вимог чинного податкового законодавства.

Відтак, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 по справі № 520/16916/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій