Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №480/9998/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 480/9998/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026, головуючий суддя І інстанції: О.В. Соп`яненко, м. Суми, повний текст складено 27.01.26 по справі № 480/9998/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі – ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач), у якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо недоплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.07.2020 по 01.12.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.07.2020 по 01.12.2022, виходячи з її розміру 14544,32 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію за період з 21.07.2020 по 01.12.2022 в розмірі 304656,46 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність дій відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII) за період з 21.07.2020 по 01.12.2022, як таких, що порушують її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Пояснила, що рішенням від 15.03.2021 у справі № 480/7552/20 Сумський окружний адміністративний суд зобов`язав ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-XII з моменту звернення, тобто з 21.07.2020, однак лише з 01.12.2022 відповідач почав виплачувати їй пенсію у збільшеному розмірі, що призвело до недоотримання належних позивачу сум пенсії за період з 21.07.2020 по 01.12.2022.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 480/9998/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Берестовська, 1, ідентифікаційний код 21108013) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії – задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо недоплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.07.2020 до 01.12.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.07.2020 до 01.12.2022.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 21.07.2020 до 01.12.2022.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у справі № 480/9998/23 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про відсутність підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ за період з 21.07.2020 до 01.12.2022, оскільки збільшення розміру її пенсії відбулося після набуття чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1307 від 09.12.2021 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 і від 26.09.2012 № 886» (далі – Постанова № 1307), якою внесено зміни до пункту 9 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Постанова № 1210), у зв`язку з чим з 01.12.2022 розмір пенсії позивача був перерахований та склав 14544,32 грн.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як отримувач пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 796-ХІІ.

21.07.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Сумській області з заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ, у відповідь на яку відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

Рішенням від 15.03.2021 у справі № 480/7552/20 Сумський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення.

Рішення набуло чинності 08.06.2021.

З 01.12.2022 ГУ ПФУ в Сумській області провело перерахунок пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ. Розмір пенсії позивача визначено в сумі 15290,76 грн.

З 01.03.2023 розмір пенсії позивача становить 14544,32 грн.

Не погодившись з діями відповідача щодо недоплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ з 21.07.2020 по 01.12.2022, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо недоплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ з 21.07.2020 до 01.12.2022, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки пенсійним органом після виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі № 480/7552/20 визначено обов`язок ГУ ПФУ в Сумській області, відповідно до якого слід було здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ з моменту звернення, протиправно проведено такий перерахунок пенсії позивача лише з 01.12.2022.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ з 21.07.2020 по 01.12.2022 та виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 21.07.2020 до 01.12.2022.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області перерахувати пенсію позивача за період з 21.07.2020 до 01.12.2022, виходячи з її розміру 14544,32 грн та виплатити пенсію за указаний період у розмірі 304656,46 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про їх передчасність, оскільки визначення конкретної суми пенсії, яка має бути виплачена позивачу, є виключною компетенцією органу Пенсійного фонду України, а станом на день розгляду справи спір між сторонами з приводу конкретної суми пенсії відсутній.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначені Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ (у редакції, чинній з 11.10.2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає Порядок № 1210.

Приписами пункту 9-1 Порядку № 1210 визначено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ особа має відповідати наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби; 3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.

Тобто лише наявність зазначених критеріїв у їх сукупності обумовлюють визначення військовослужбовця як такого, що має право на отримання відповідного розміру пенсійного забезпечення.

Ця правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (Пз/9901/33/18), від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18 (Пз/9901/41/18).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач отримує пенсію в разі втрати годувальника ОСОБА_2 за Законом № 796-ХІІ, отже, вона має право на її перерахунок у встановленому законом порядку та виплату у належному розмірі.

Відповідно до приписів частини першої статті 44, частини п`ятої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV перерахунок пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за перерахунком пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для перерахунку пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Документи про перерахунок пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку пенсії.

Колегією суддів встановлено та не заперечується учасниками справи, що 21.07.2020 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, у відповідь на яку отримала відмову, яка була оскаржена у судовому порядку.

За наслідками судового розгляду Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 15.03.2021 у справі № 480/7552/20 зобов`язав ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника з моменту звернення.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах датою такого звернення є 21.07.2020, однак на виконання рішення суду ГУ ПФУ в Сумській області провело перерахунок пенсії позивача у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ лише з 01.12.2022, що суперечить, як приписам Закону № 1058-IV, так і висновкам суду у справі № 480/7552/20, яке набрало законної сили 08.06.2021, внаслідок чого позивач недоотримала пенсію по втраті годувальника за період з 21.07.2020 до 01.12.2022 у належному розмірі.

Посилання відповідача на те, що позивач набула право на перерахунок пенсії лише з 01.12.2022 є неприйнятними, оскільки таке право визнано за ОСОБА_1 з 21.07.2020 судовим рішенням, що набрало законної сили 08.06.2021.

Відповідно до приписів частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини того, що позивач набула право на перерахунок пенсії по втраті годувальника з 21.07.2020, а не 01.12.2022 не доказуються при розгляді цієї справи, у якій бере участь та саме особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведені висновки, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірність оскаржуваних дій, що є предметом оскарження у даній справі.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на те, що позивач має право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ саме з 21.07.2020, існує лише один вид правомірної поведінки ГУ ПФУ в Сумській області – перерахувати та виплатити позивачу таку пенсію.

Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Враховуючи не оскарження позивачем обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 відповідно до статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 21.07.2020 до 01.12.2022 та виплатити ОСОБА_1 недоплачену пенсію у зв`язку з втратою годувальника за період з 21.07.2020 до 01.12.2022, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст.243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 480/9998/23 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій