Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №372/383/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/383/26

Провадження 2-1038/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Рабчуна Р.О.,

при секретарі Сікорській М.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 вересня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, відповідач отримав у борг від позивача грошові кошти у розмірі 200 000 гривень, що було еквівалентно згідно комерційного курсу долару США, встановленого АТ КБ «Приватбанк» на дату підписання договору, 4865 доларам США, про що відповідач підписав складену у письмовому вигляді боргову розписку з зобов`язанням повернути вказані кошти до 12 жовтня 2025 року.

Позивач зазначив, що у відповідності до боргової розписки позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у національній валюті України за комерційним курсом долара США, встановленим АТ КБ «Приватбанк» на дату платежу. Тобто у разі зміни комерційного курсу продажу долару США, встановленого АТ КБ «Приватбанк», сума позики, яка підлягає поверненню у гривнях, коригується пропорційно такій зміні курсу.

Як вказав позивач, станом на дату складання позовної заяви, а саме на 21 січня 2026 р., пряма заборгованість відповідача перед позивачем складає: 4865 дол. США х 43,35 (комерційний курс долара США в АТ КБ «Приватбанк») = 211141гривень 00 коп.

Після спливу строку повернення грошових коштів відповідач грошові кошти не повернув. У зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання відповідачем позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення переданих в борг грошових коштів в розмірі 211141 гривень 00 коп., що еквівалентно згідно комерційного курсу долара США, встановленого АТ КБ «Приватбанк» на дату підписання Договору 4865 доларів США.

Крім того позивач зазначив, що у відповідності до боргової розписки від 25.09.2025., а у разі порушення позичальником строків повернення позики, позичальник изобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період прострочення, а у випадку затримки виплати понад 30 календарних днів штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу, розрахованої у гривневому еквіваленті за курсом купівлі долара США, встановленим ПриватБанк на дату нарахування штрафу.

З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором позики від 25.09.2025р. в сумі 211 141 гривень 00 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі 18 111 гривень 85 коп., штраф у розмірі 42228 гривню 20 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2714 гривні 81 коп.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 04 березня 2026 року у вказаній цивільній справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 07.05.2026 року підготовче провадження у вказаній цивільній справі було закрито та справу було призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовими повідомленнями, про причини своєї неявки суду не повідомив, у зв`язку з чим зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши подані письмові докази, прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 25 вересня 2025 року між сторонами у справі позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, факт укладення договору та отримання відповідачем грошових коштів підтверджується розпискою підписаною ОСОБА_3 від 25.09.25 року.

Згідно з розпискою від 25 вересня 2025 року ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_1 борг у грошовій сумі в розмірі 200 000 гривні, що еквівалентно згідно комерційного курсу долара США, встановленого АТ КБ «Приватбанк» на дату підписання цього договору, 4865 доларів США, у відповідності та на виконання умов договору позики від 05.01.2024 року, укладеного між сторонами цієї розписки, та зобов`язався повернути борг в строк до 12.10.2025 року (а.с. 7).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Частина 1 ст. 1049 ЦК України визначає, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Судом встановлено, що розписка від 25.09.25 року містить умову про отримання грошових коштів у борг, дату отримання коштів та зобов`язання їх повернути у визначений в ній строк.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Станом на дату розгляду справи копія розписки від 25.09.2025 року наданий суду та знаходиться в матеріалах даної цивільної справи, крім того оригінал даної розписки від 25.09.2025 року був наданий позивачем в судовому засіданні для огляду, що за правилами ст. 545 ЦК України свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми боргу.

Отже, зазначена розписка є належним доказом, що підтверджують боргове зобов`язання, а правовідносини, які виникли між сторонами, є правовідносинами, що виникли з договору позики.

З матеріалів справи вбачається, що остаточний строк повернення позики згідно розписки від 25.09.2025 року визначений до 12.10.2025 року.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Після закінчення строку повернення суми боргу, тобто до 12.10.2025 року, відповідач борг не повернув, чим порушив умови договору позики від 25.09.2025 року.

Таким чином, встановлено, що Відповідач свої договірні зобов`язання за договором позики не виконав, і не повернув позикодавцю позичені у нього кошти у сумі і у строк, визначений договором (вказаний ним у розписці).

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 16.01.2019 у цивільній справі № 373/2054/16-ц, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.».

Як виснував Верховний Суд у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18, якщо договором позики суму позики визначено в гривні в еквіваленті до іноземної валюти за обмінним курсом на день передачі грошей і встановлено зобов`язання щодо повернення позики частинами періодичними платежами у гривні в еквіваленті до іноземної валюти за тим самим курсом, то відсутні підстави для стягнення заборгованості за таким договором, виходячи з еквіваленту суми за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову, а не за курсом, який погоджено сторонами в договорі позики.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті (частина друга статі 524 ЦК України). Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України) (постанова ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18).

Разом з тим, судом встановлено, що розпискою від 25.09.2025 року передбачено строк повернення коштів до 12.10.2025 року. Станом на 12.10.2025 року офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України, становив 41,5062 грн. за 1 долар США. Таким чином, сума боргу в гривневому еквіваленті становить:41,5062 ? 4865,12 = 201 932,64 грн. Отже, у цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а до стягнення підлягає сума 201 932,64 грн.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача пені та штрафу від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З договору позики від 25.09.2025 року, зокрема, у разі порушення позичальником строків повернення позики, позичальник зобов`язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на період прострочення, а у випадку затримки виплати понад 30 календарних днів штраф у розмірі 20% від загальної суми боргу, розрахованої у гривневому еквіваленті за курсом купівлі долара США, встановленим Приват Банк на дату нарахування штрафу.

Також ч. 2 ст. 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (Розділ доповнено пунктом 18 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України уведено воєнний стан, який останній раз продовжений Указом Президента України від 27.04.2026 № 342/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи наведене, суд вважає, що з відповідача не підлягає стягненню пеня в розмірі 18111 грн. 85 коп., а також штраф в сумі 42228 грн. 20 коп., тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2714 грн. 81 коп. Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав свої зобов`язання за договором позики, то, керуючись ч. 9 ст. 141 ЦПК України, суд повністю покладає на відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підстав викладеного, ст.ст. 22, 23, 524, 526, 527, 533, 536, 1046-1048, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 81, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 201 932,64 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 судовий збір в розмірі 2714 грн. 81 коп.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.О. Рабчун