Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №372/2897/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2897/26

Провадження 2-2282/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Висоцької О.Б., за участю секретаря Куник О.В., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Позивач просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.04.2025 у справі № 372/612/25, а саме: зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на утримання малолітньої дитини, з 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до 1/6 частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що його матеріальний стан не дає можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим рішенням. 25.12.2025 між ним та ОСОБА_3 укладено шлюб, раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 в цих відносинах народилася донька ОСОБА_4 . Відповідно до судового наказу від 30.09.2025 у справі № 369/9212/25 з позивача також стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку. Дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною та, за твердженням позивача, не отримує доходів. У зв`язку з відсутністю власного житла дружина разом із дитиною винаймають житло, оплата якого здійснюється за кошти позивача. Позивач також посилається на проблеми зі здоров`ям, які, на його думку, потребують додаткових витрат на обстеження та лікування. За таких обставин позивач вважає, що його матеріальне становище погіршилося у зв`язку зі зміною сімейного стану, народженням дитини у другому шлюбі та необхідністю утримувати дружину й двох дітей, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

27.05.2026 до суду надійшов відзив представниці відповідачки, у якому вона заперечила проти задоволення позову. На думку відповідачки, обставини, які можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів, мають виникнути після ухвалення рішення суду про їх стягнення у первинному розмірі. Народження у позивача другої дитини відбулося до ухвалення рішення від 09.04.2025 у справі № 372/612/25, тому ця обставина вже існувала на час визначення розміру аліментів. Відповідачка також зазначила, що позивач мав можливість повідомити суд у зазначеній справі про наявність у нього другої дитини, однак не довів наявності нових обставин після ухвалення рішення. Крім того, до позовної заяви не долучено належних доказів фактичного виконання договору оренди житла, сплати коштів за таким договором, понесення витрат на проживання другої дитини, неможливості виконувати трудові обов`язки за станом здоров`я, оплати дороговартісного лікування або зменшення офіційного доходу.

29.06.2026 представниця позивача подала до суду додаткові пояснення. У них зазначено, що позивач не заперечує обов`язку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, однак просить врахувати істотну зміну його матеріального стану. За доводами позивача, після розірвання шлюбу з відповідачкою він має обов`язок утримувати малолітню дитину від попереднього шлюбу, а також малолітню дитину, народжену в другому шлюбі. Сплата аліментів є обов`язком, який не залежить від факту перебування батьків у шлюбі. Представниця позивача також вказала, що твердження відповідачки про штучне створення обставин для звернення до суду не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, позивач посилається на проблеми зі здоров`ям, необхідність подальшого обстеження та витрати на лікування.

Сторони в судове засідання не з`явились. Відомості про їх належне повідомлення містяться в матеріалах справи. Представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи після завершення призначеного часу судового засідання.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд встановив такі обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 09.04.2025 у справі № 372/612/25 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено: розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.02.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

На виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 79278865 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.02.2025.

Позивач вважає, що на час звернення до суду його матеріальний стан не дає можливості сплачувати аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі.

У зв`язку із цим позивач просить зменшити розмір аліментів на утримання дитини з 1/4 до 1/6 частини заробітку, посилаючись на такі обставини.

25.12.2025 між позивачем та ОСОБА_3 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 до реєстрації шлюбу народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Відповідно до судового наказу від 30.09.2025 у справі № 369/9212/25 з позивача стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини заробітку. Дружина позивача, ОСОБА_3 , перебуває у відпустці для догляду за дитиною та не отримує доходів. Також у зв`язку з відсутністю власного житла дружина разом із дитиною винаймають житло, оплата якого здійснюється за кошти позивача. За твердженням позивача, він є єдиним утримувачем дружини та їхньої малолітньої дитини.

Отже, позивач посилається на те, що на його утриманні перебувають двоє дітей від різних шлюбів та дружина.

Крім того, позивач зазначає, що має проблеми зі здоров`ям, що потребує витрат коштів на проходження обстеження та лікування.

Позивач вважає, що його матеріальне становище погіршилося у зв`язку зі зміною сімейного стану та народженням у другому шлюбі доньки ОСОБА_5 , на утримання якої також стягуються аліменти.

Таким чином, за судовими рішеннями з позивача сукупно стягується 1/2 частина заробітку на утримання двох дітей. Крім того, позивач зазначає, що оплачує орендоване житло та утримує дружину, яка доглядає малолітню дитину.

На думку позивача, зазначені обставини відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни розміру аліментів.

Суд не погоджується з такою позицією позивача з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері чи батька або у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Істотне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для звернення до суду з вимогою про зменшення розміру аліментів, а істотне поліпшення такого становища — підставою для вимоги про їх збільшення.

Водночас стаття 192 СК України передбачає можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Закон пов`язує право на зміну розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, а також із погіршенням чи поліпшенням здоров`я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів або після визначення їх розміру за домовленістю між батьками.

На підтвердження вимог про зменшення розміру аліментів позивач посилається на зміну життєвих обставин, теперішній дохід, необхідність сплати аліментів на утримання малолітньої дитини від першого шлюбу, утримання малолітньої дитини від другого шлюбу та дружини, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, а також на погіршення стану здоров`я.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, а також державні й суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав слід розуміти закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких відбувається поновлення або визнання порушених чи оспорюваних прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання достатності доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що народження другої дитини 02.04.2025 відбулося до ухвалення рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.04.2025 у справі № 372/612/25, яким визначено первинний розмір аліментів, тоді як одруження позивача 25.12.2025 відбулося після ухвалення цього рішення. Водночас сам факт укладення шлюбу після ухвалення рішення не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів без доведення істотного погіршення матеріального становища чи інших передбачених законом обставин.

Суд також звертає увагу, що позивач під час розгляду справи № 372/612/25 подав до суду заяву про визнання позову.

До цієї позовної заяви не долучено належних доказів понесення позивачем витрат на оплату проживання його другої дитини в орендованій квартирі.

Щодо висновків за результатами МРТ ШВХ, ПВХ від 11.04.2026 суд зазначає, що цей документ є недопустимим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України, оскільки не містить обов`язкового реквізиту — підпису лікаря, зокрема особистого або електронного. За результатами обстеження позивачу рекомендовано лише консультацію невролога. Доказів направлення позивача на стаціонарне лікування або оперативне втручання суду не надано.

Суду також не надано доказів того, що стан здоров`я позивача перешкоджає виконанню ним трудових обов`язків, а також квитанцій про оплату дороговартісного лікування чи рахунків на оплату такого лікування.

З наданих матеріалів убачається, що у позивача виявлено остеохондроз та протрузії, однак сам факт їх наявності не підтверджує істотного погіршення стану здоров`я після ухвалення рішення від 09.04.2025.

Крім того, характер зазначених захворювань не дає підстав дійти висновку, що вони виникли раптово саме після 09.04.2025.

Водночас суду не надано попередніх результатів медичного огляду позивача, які б дали змогу порівняти стан його здоров`я до та після 09.04.2025 і встановити наявність істотного погіршення.

Позивач не довів належними та допустимими доказами виникнення після 09.04.2025 нових обставин, які свідчили б про істотне погіршення його матеріального становища та/або зменшення розміру доходів, а сам факт укладення шлюбу після цієї дати не підтверджує наявності підстав для зменшення розміру аліментів.

Позивач також не надав суду довідки з місця роботи про зменшення офіційного доходу, доказів звільнення з роботи чи інших доказів, які підтверджували б погіршення його матеріального становища.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів істотного погіршення свого матеріального становища після ухвалення рішення про стягнення аліментів. Наявний дохід позивача, за оцінкою суду, є достатнім для виконання обов`язку щодо утримання дитини від попереднього шлюбу та забезпечення потреб його теперішньої сім`ї.

При цьому обов`язок утримувати одну дитину не може виконуватися за рахунок зменшення належного утримання іншої дитини без наявності передбачених законом і доведених у судовому порядку підстав.

Отже, ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтвердив істотного погіршення свого майнового стану, зокрема у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів, які б давали достатні підстави для зменшення визначеного рішенням суду розміру аліментів.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для зменшення розміру аліментів, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 180-184, 192 СК України, ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 258, 259, 263-265, 273,274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.07.2026

Суддя Висоцька Г.В.