Рішення від 06 липня 2026 р. у справі №372/1217/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/1217/26

Провадження 2-1459/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Висоцької Г.В., за участю секретаря судового засідання Куник О.В., позивача ОСОБА_1 , представниці органу опіки та піклування Кізлівської І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав матері,

В С Т А Н О В И В

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина. Третьою особою у справі залучено Орган опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради. У позові позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітнього сина — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що від зареєстрованого шлюбу з відповідачкою має спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка з дитиною не проживає, 04.08.2021 року залишила її, у віці одного року одинадцяти місяців, на утриманні та вихованні батька дитини — позивача. Шлюб між сторонами розірвано. Рішенням виконавчого комітету міської ради визначено місце проживання дитини з батьком. Син проживає разом із позивачем і перебуває на його повному утриманні. Дитина потребує особливого догляду, постійної реабілітації в реабілітаційних центрах, регулярних занять з логопедом та психологом, а також занять лікувальною фізкультурою, оскільки є дитиною з особливими фізичними та освітніми потребами, має захворювання центральної нервової системи, а саме дитячий церебральний параліч. Відповідачка, за твердженням позивача, залишила дитину, ухиляється від її утримання та виховання, не піклується про здоров`я дитини, її фізичний і духовний розвиток, реабілітацію, не надає моральної та матеріальної підтримки. Відповідачка не відвідує дитину, не спілкується з нею та не цікавиться її життям навіть у телефонному режимі. На думку позивача, така поведінка свідчить про самоусунення відповідачки від участі у вихованні дитини. Крім того, відповідачка не сплачує аліменти, у зв`язку з чим утворилася значна заборгованість. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав і законних інтересів дитини позивач вважає за доцільне позбавити відповідачку батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

02.03.2026 ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області прийнято вказану позовну заяву, відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого судового засідання.

27.03.2026 року протокольною ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

27.03.2026 року усунуто недоліки позовної заяви.

23.04.2026 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила. Водночас відповідачка брала участь в одному підготовчому судовому засіданні, під час якого висловила намір захищати свої інтереси як матері та заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Однак надалі в судові засідання не з`являлася, відзив на позов не подала.

Представниця третьої особи — Органу опіки та піклування виконавчого комітету Обухівської міської ради — позовні вимоги та висновок про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав підтримала, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_7 , яка є племінницею позивача, пояснила, що позивач проходить службу в ЗСУ, а дитина проживає разом із його батьками, тобто бабою та дідом. Позивач бере участь у вихованні та реабілітації дитини. Перший рік життя дитини відповідачка проживала разом із позивачем та його батьками. За словами свідка, відповідачка неодноразово зникала, іноді разом із дитиною на декілька діб, у зв`язку з чим її розшукували за участю поліції. Дитина має діагноз ДЦП. Свідку відомо, що відповідачка не надавала дитині ліки для стимуляції роботи головного мозку, вживала наркотичні засоби, під час вагітності вживала алкоголь, мала перепади настрою та неадекватну поведінку. Протягом останніх трьох років свідок відповідачку не бачила. Зі слів свідка, відповідачка один раз приходила до матері позивача, яка є бабою дитини, та надала 500-800 грн. Дитина є невербальною, однак має збережений інтелект. Метою реабілітаційних заходів є відновлення та розвиток рухових функцій дитини. Позивач бере участь у забезпеченні потреб дитини.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що, за її спостереженнями, ОСОБА_8 під час вагітності вживала алкоголь та курила. Після народження дитини часто плакала, мала напади агресії, дитиною належним чином не опікувалася. Батьки позивача забрали дитину до себе. Дитині встановлено діагноз ДЦП. Батько ОСОБА_9 працював, а ОСОБА_8 почала зникати з дому на 3-5 днів. ОСОБА_8 відвідала дитину вдома один раз за сім років. Відповідачці пропонували відвідувати дитину під час реабілітаційних занять. Вона з`явилася лише тричі, приблизно два з половиною роки тому. ОСОБА_8 зверталася до Органу опіки та піклування щодо участі у вихованні дитини, їй було надано дозвіл та встановлено графік відвідування, однак вона скористалася ним лише двічі. Свідок висловила припущення, що відповідачка може вживати наркотичні засоби.

Свідок ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивача, пояснила, що після народження дитини ОСОБА_8 намагалася виконувати материнські обов`язки та виявляла до дитини любов і ніжність, однак, за враженням свідка, материнство було для неї надто складним. Коли дитині виповнилося близько пів року, ОСОБА_8 разом із позивачем залишили квартиру свідка та поїхали проживати у с. Деремезна. Під час проживання у баби ОСОБА_8 , незважаючи на неодноразові прохання свідка обстежити дитину у зв`язку з невідповідністю віковому розвитку, відповідачка ухилялася від звернення до лікарів. За словами свідка, у ОСОБА_8 спостерігалися нервові зриви, дивна поведінка, фізична агресія до оточуючих, а також дії, які могли становити загрозу для дитини, зокрема перебування з дитиною на підвіконні п`ятого поверху. Відповідачка відмовлялася пройти медичне обстеження. Свідок також не виключає, що після народження дитини ОСОБА_8 почала вживати наркотичні засоби, що могло погіршити стан її здоров`я. За ініціативою відповідачки після тривалої відсутності у 2023 році Органом опіки та піклування їй було визначено місце побачень з дитиною у центрі розвитку. Після встановлення графіка спілкування з дитиною ОСОБА_8 відвідала центр розвитку, де проходили заняття зі ОСОБА_4 , 02.05.2023, 03.05.2023, 06.05.2023, 09.05.2023, 13.05.2023, 16.05.2023, 17.05.2023, 04.06.2023 року, однак тривалість кожної зустрічі не перевищувала однієї години. В подальшому відповідачка не ініціювала побачень із дитиною та зникла із поля зору сім`ї позивача. Відповідачка ніколи не підтримувала дитину фінансово. Свідок повідомила, що разом із чоловіком, дідом дитини, мала намір поїхати зі ОСОБА_4 на відпочинок до Болгарії, у зв`язку з чим просила у ОСОБА_8 відповідний дозвіл. Остання спочатку погодилася, однак не з`явилася на заплановану зустріч до нотаріуса та перестала відповідати на телефонні дзвінки. Усі витрати на утримання дитини несе позивач, а реабілітацією та розвитком дитини займаються свідок та її чоловік. З 2023 року відповідачка участі в житті дитини в будь-якій формі не бере.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, заслухавши учасників справи та свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 06.08.2019 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану м. Обухів Київської області, актовий запис №197.

За час перебування у шлюбі в сторін народився син — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26 листопада 2021 року шлюб між сторонами розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області.

Відповідачка з дитиною не проживає з моменту, коли дитині виповнився один рік і декілька місяців.

Рішенням ВК Обухівської міської ради Київської області від 02.11.2021 року №533 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням ВК Обухівської міської ради Київської області від 09.05.2023 №149:

- визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з бабусею – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- встановлено громадянці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , час побачення та спілкування з малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язано ОСОБА_2 дотримуватись встановлених днів та годин для спілкування з дитиною, постійно цікавитись життям, навчанням, здоров`ям та всебічним розвитком дитини через засоби телефонного зв`язку, шляхом особистого відвідування дитини; надавати матеріальну та іншу допомогу у вихованні дитини;

- громадянці ОСОБА_5 , бабусі малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : - не перешкоджати зустрічам та спілкуванню матері з дитиною, сприяти досягненню домовленості між сторонами; - постійно інформувати ОСОБА_2 про стан здоров`я дитини та розвиток індивідуальних здібностей, відповідно до вікових потреб.

Відповідно до довідки №258 від 07.08.2024 року, ОСОБА_1 призваний по мобілізації та з 12.07.2024 року по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

12.05.2025 року рішенням Обухівського районного суду Київської області присуджено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 18.03.2025 року до повноліття дитини.

З довідки ВК Обухівської міської ради Київської області №4808 від 25.11.2024 року, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на утриманні свого батька — ОСОБА_1 . Дружина ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не бере, її місцезнаходження невідоме.

Відповідно до Акта обстеження матеріально-побутових умов на території Обухівської міської об`єднаної територіальної громади від 30.01.2026 року, ОСОБА_1 має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дружина ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не бере. Зазначено, що вона 04.08.2021 року залишила сина ОСОБА_4 на вихованні чоловіка ОСОБА_1 . Місцезнаходження ОСОБА_2 невідоме.

Відповідно до Акта обстеження житлово-побутових умов сім`ї, дітей від 04.02.2026 року, малолітній ОСОБА_4 проживає з бабою, дідом та батьком. Дитина має особливі освітні потреби (ДЦП). ОСОБА_4 відвідує додаткові гуртки та секції, а саме: басейн, заняття з логопедом, розвитково-корекційні заняття. Дитина має окреме ліжко, шафу для одягу. ОСОБА_4 забезпечений медичним інвентарем, сезонним одягом та взуттям, засобами гігієни та предметами побуту. Родина проживає у трикімнатній квартирі загальною площею 62,5 кв. м. У квартирі зроблений косметичний ремонт, вона облаштована меблями та побутовою технікою. У квартирі є всі комунікації та зручності. Умови для проживання задовільні. Потреби малолітнього ОСОБА_4 задоволено.

06.02.2026 року за вих. №13452 ОСОБА_1 видано довідку про неотримання аліментів, відповідно до якої, згідно з його заявою та матеріалами виконавчого провадження, він не отримував аліменти від ОСОБА_2 за період з 01.08.2025 року по 31.01.2026 року.

Згідно з довідкою, виданою ОСОБА_11 , логопедом-дефектологом, яка здійснює приватну практику, ОСОБА_3 відвідує корекційно-розвиткові (логопедичні) заняття з квітня 2024 року по теперішній час. Протягом усього періоду логопедичного супроводу дитину регулярно приводять та забирають баба — ОСОБА_5 і дід — ОСОБА_10 . Батько ОСОБА_1 проходить службу у ЗСУ та відвідував заняття під час перебування у відпустці. Баба, дід і батько забезпечують систематичне відвідування занять, своєчасну оплату послуг, цікавляться динамікою розвитку дитини, виконують надані рекомендації та підтримують корекційний процес. Матір дитини за весь період роботи зі Святославом спеціаліст не бачила, на заняттях вона присутньою не була.

Директором ЗДО «Веселка» видано характеристику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначено, що останній відвідує цей освітній заклад з 30.08.2024 року. У колективі йде на соціальний контакт як з дорослими, так і з однолітками. Позитивно реагує на різноманітні види діяльності. Хлопчик чутливий до емоційного стану інших, легко переймається їхніми почуттями. Вихованням дитини займається баба ОСОБА_5 . ОСОБА_4 приводять до закладу дошкільної освіти охайним, доглянутим, чистим як баба, так і дід. Баба організовує роботу асистента дитини в навчальному закладі, переймається результативністю роботи спеціалістів. Співробітники закладу дошкільної освіти з мамою не знайомі.

Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області як орган опіки та піклування склав висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок затверджено рішенням ВК Обухівської міської ради від 17.02.2026 року №146.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можуть розцінюватися як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що поведінка відповідачки має ознаки свідомого та тривалого самоусунення від виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка протягом тривалого часу не проживає разом із дитиною, не забезпечує її утримання, не бере системної участі у вихованні, лікуванні, реабілітації та розвитку, не підтримує сталого спілкування з дитиною і не цікавиться її потребами. При цьому дитина має особливі освітні та фізичні потреби, потребує постійного догляду, реабілітаційних заходів і участі дорослих у забезпеченні її щоденного розвитку. Відповідачка була обізнана про судовий розгляд, однак належних заперечень проти доводів позову не подала, доказів реальної участі у житті дитини або поважних причин невиконання батьківських обов`язків суду не надала. За таких обставин суд вважає доведеним факт ухилення відповідачки від виконання обов`язків щодо виховання дитини, що є підставою для застосування передбаченого законом крайнього заходу впливу — позбавлення батьківських прав.

З урахуванням встановлених обставин справи та з метою захисту найкращих інтересів дитини, забезпечення її зростання в умовах належної турботи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Суд також не вбачає підстав вважати, що цей судовий спір ініційовано позивачем з метою звільнення з військової служби. Матеріали справи свідчать, що 24 лютого 2022 року позивач уклав контракт про проходження військової служби в ЗСУ і станом на день ухвалення судового рішення продовжує службу.

При цьому суд звертає увагу, що у разі зміни ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків вона має право в порядку ст. 169 СК України звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 щодо її малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внести запис про позбавлення батьківських прав до актового запису про народження – малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 16.07.2026

Суддя Г.В.Висоцька