Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №440/12599/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 р. Справа № 440/12599/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2025, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, м. Полтава, повний текст складено 14.11.25 по справі № 440/12599/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту – третя особа – 1), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі по тексту третя особа – 2), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 актуалізувати дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток (записів) у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007, у тому числі про визнання позивача непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, а також змінити в цьому реєстрі статус з «військовозобов`язаний» на «не військовозобов`язаний» та вилучити дату взяття його на військовий облік (12.05.2025).

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправний характер відмови ІНФОРМАЦІЯ_6 в актуалізації даних позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) на підставі відміток військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007, оскільки 12.03.2022 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтею «64а» гр. ІІІ Розкладу хвороб згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), а тому наявні підстави для внесення таких відомостей до Реєстру.

З посиланням на пункт 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 07.12.2016 (далі – Порядок № 921), вказав, що взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників і військовозобов`язаних здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та для призовників - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаних - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного. Тобто, наявність інших документів, у тому числі і свідоцтва про хворобу, Порядком № 921 взагалі не передбачено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 440/12599/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від №1/1/1/3531 від 15.08.2025, про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовлено у заяві позивача про встановлення судового контролю у цій справі шляхом подання ІНФОРМАЦІЯ_5 у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 440/12599/25 в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 22.07.2025, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 , актуалізувати відносно ОСОБА_1 дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних військового квитка, у тому числі шляхом зміни статусу з «військовозобов`язаний» на «не військовозобов`язаний», вилучити дату 12.05.2025, як дату взяття позивача на військовий облік, а також внести відповідні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та про визнання непридатним до військової служби за станом здоров`я (згідно із записами у військовому квитку).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права не є ефективним, адже відповідач розглянув по суті заяву позивача, а тому ефективним способом є саме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 актуалізувати дані.

Сторони правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.02.2015 позивач за станом здоров`я виключений з військового обліку статтею « 64а» гр. ІІІ, згідно з нак. МО України № 402 від 14.08.2008, про що у військовому квитку офіцера запасу молодшого лейтенанта НОМЕР_1 від 27.04.2007 внесені наступні записи:

- «виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 за станом здоров`я, ст. 64а, гр. ІІІ нак. МО України №402 від 14.08.2008» - 26 арк.;

- «знятий з обліку за станом здоров`я» - 21 арк.;

- штамп «мобприпис вилучено» - 13 арк..

У паспорті громадянина України позивача наявний штамп «невійськовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_10 10.02.2015р.» - 7 арк.

12.03.2022 під час воєнного стану військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач також повторно визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за тотожними підставами первинного виключення із військового обліку за статтею «64а» та «39б» (додаткова нова підстава) гр. ІІІ Розкладу хвороб згідно з нак. МО України № 402 від 14.08.2008.

Позивачем надана довідка військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2022 №1/3/1/1273, якою підтверджено попередній запис про виключення з військового обліку.

Відповідно до розширених відомостей мобільного застосунку/додатку “Резерв+” в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів наявні відомості, що позивач уточнив дані 10.07.2025, дата взяття на військовий облік 12.05.2025, а також відсутні дані про виключення позивача із військового обліку та проходження військово-лікарської комісії.

Також позивачем надана довідка ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2022 № 1/3/3/5485 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не заперечує про виїзд позивача за кордон на підставі довідки військово-лікарської комісії (далі – ВЛК) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2022 № 1/3/1/1273, як непридатного та виключеного з обліку офіцера запасу.

Позивач подав заяву до відповідача від 22.07.2025, до якої долучив копії документів: військовий квиток НОМЕР_1 від 27.04.2007, паспорт, РНОКПП, довідку ВЛК від 12.03.2022, військово-обліковий документ із застосунку «Резерв+».

На зазначену заяву позивач отримав відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 листом № 1/1/1/3531 від 15.08.2025 обґрунтовану тим, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , підстави для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів відсутні. ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначені відомості, що записів у військовому квитку позивача недостатньо для виключення офіцера запасу під час воєнного стану з військового обліку, потрібна наявність свідоцтва про хворобу, затвердженого ВЛК регіону.

Відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України Олешко Сергій Сергійович має правовий статус адвоката, здійснення адвокатської діяльності зупинене за заявою позивача.

Відповідно до відповіді № 2009468 від 14.11.2025 з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи на запит суду, станом на дату подання позову працює у Виконавчому комітеті Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, під час воєнного стану працював/отримував доходи від Адвокатського бюро «Олешко та партнери», БФ «ПГЗК».

Таким чином, судом встановлена обставина, що позивач має правовий статус адвоката, та є професійним учасником судового процесу, оскільки є фаховим спеціалістом у юриспруденції.

Судом встановлена обставина, що позивач є офіцером запасу у званні молодший лейтенант, відповідно до військового квитка офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007, взятий на військовий облік 31.10.2006 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до даних мобільного застосунку із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка надана відповідачем, позивач перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.05.2025.

Відповідно до військового квитка офіцера запасу, позивач перебував на обліку з 31.10.2006, військову присягу прийняв 31.07.2005, а військове офіцерське звання молодшого лейтенанта отримав 05.06.2006, внаслідок проходження військової підготовки при Полтавському військовому інституті зв`язку, за військово-обліковою спеціальністю ВОС-1213007 під час здобуття вищої освіти у Міжнародному науково-технічному університеті за спеціальністю «правознавство».

Відмітка у військовому квитку офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 про визнання 10.02.2015 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_9 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. III ст. 64 «а» наказу МОУ №402 від 14.08.2008 стосується позивача, як офіцера запасу, оскільки позивач відноситься до контингенту графи ІІІ Положення № 402, як офіцер запасу, для яких встановлені особливі правила проходження військово-лікарської комісії та виключення із військового обліку, на відмінну від інших військовозобов`язаних.

У військовому квитку офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 наявні відмітки про виключення позивача з військового обліку 10.02.2015 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 на підставі гр. III статті 64 «а» наказу МО України № 402 від 14.08.2008 (с. 18, 21, 26 військового квитка).

На сторінці 13 військового квитка офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 зазначені відмітки про вручення мобілізаційних розпоряджень (приписів) – 17.07.2012 та 10.02.2015 ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Докази підстав вручення мобілізаційних розпоряджень (приписів) суду не надані, з яких підстав офіцер запасу призивався на військову службу та чи вручались йому мобілізаційні розпорядження суду не надані.

Також судом із відмітки військового квитка офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 встановлені обставини, що позивач 12.03.2022 здійснив проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 під час воєнного стану, якою визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно гр. III статті 64 «а» « 39б» (додаткова нова підстава) наказу МОУ №402 від 14.08.2008, за тотожних підстав повторно.

Ані позивач, ані відповідач свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки військово-лікарської комісії про непридатність після її проходження, затверджених регіональною ВЛК суду не надали, як під час первинного проходження ВЛК офіцером запасу 10.02.2015, так і повторного під час воєнного стану 12.03.2022.

Суду не надані докази, з яких підстав виключений з військового обліку офіцер запасу 12.02.2022 проходив повторну ВЛК під час воєнного стану.

Позивач з`явився для повторного проходження ВЛК під час воєнного стану 12.03.2022, докази наявності перешкод у позивача повторно з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 та пройти ВЛК з метою затвердження її регіональною ВЛК суду не надані.

Судом встановлена обставина, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач з 12.05.2025 перебуває на військовому обліку, а відповідно до відмітки військового квитка офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 на обліку - із 31.10.2006.

Відповідач не надав пояснень відмінностей відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з даними військового квитка офіцера запасу НОМЕР_1 від 27.04.2007 щодо дат взяття позивача на військовий облік.

У той же час, ані позивач, ані відповідач, не надали суду доказів підстав отримання та подальшого проходження позивачем військово-лікарської комісії офіцером запасу 10.02.2015, 12.03.2022, вручення повісток про виклик або копій мобілізаційного розпорядження (приписів), що надсилалися або надіслані позивачу до 10.02.2015, 12.03.2022 з метою призову офіцера запасу та проходження позивачем військово-лікарської комісії (повторного проходження) для визначення його придатності для військової служби.

У суду відсутні докази, з яких правових підстав позивач проходив військово-лікарську комісію 10.02.2015, 12.03.2022, якщо на військовий облік позивач взятий із 31.10.2006.

У військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 також наявні відмітки про вручення мобілізаційного розпорядження (припису) з метою призову на військову службу офіцера запасу.

Відповідачем не надані суду докази та заперечення про недійсність даного військового квитка чи наявність фактів службового підроблення відміток у військовому квитку або відомостей про кримінальні провадження в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань щодо службового підроблення військового квитка чи незаконно виключення позивача із військового обліку посадовою особою військового комісаріату ( ІНФОРМАЦІЯ_9 або ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також щодо здійснення службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_8 з питань відсутності необхідних документів під час виключення позивача як офіцера запасу із військового обліку або протиправного виключення позивача із військового обліку.

Також суду не надані докази щодо правомірності проходження позивачем 12.03.2022 повторної ВЛК під час воєнного стану, якщо 10.02.2015 позивач виключений із військового обліку, оскільки такі відомості є суперечливими.

Також у суду відсутні логічні пояснення та відомості, чому позивач, як адвокат, знаючи, що він виключений із військового обліку, повторно з`явився для проходження ВЛК 12.03.2022, як виключений із військового обліку.

У суду відсутні відомості та докази щодо наявності свідоцтва про хворобу, та з яких правових підстав, у процедурі виключення офіцера запасу із військового обліку ВЛК двічі не затверджена регіональною ВЛК та відсутнє свідоцтво про хворобу, оскільки офіцери запасу мають правовий статус військовослужбовців запасу.

Відповідачем, третіми особами із переліку витребуваних судом доказів не надано жодного доказу.

Будь-які інші докази про те, що військовий квиток та зазначені у ньому відомості про виключення із військового обліку позивача не відповідають вимогам чинного законодавства, суду не надані.

У той же час, відповідач у листі від 21.03.2025 № 1/312/1070 зазначив про відсутність свідоцтва про хворобу офіцера запасу, а також затвердження регіональною ВЛК.

Сторони також не надали суду будь-яких доказів щодо наявності свідоцтва про хворобу, Книгу протоколів засідань ВЛК, облікову картку позивача, що стосуються питання первинної постановки на військовий облік, а також інших доказів щодо правових підстав проходження позивачем військово-лікарської комісії та її повторного проходження (повістки, мобілізаційні розпорядження для офіцера запасу, який не проходив військову службу), затвердження свідоцтва про хворобу або постанови/довідки про непридатність позивача, як офіцера запасу, до військової служби Регіональною ВЛК.

Судом встановлена обставина, що сторонами не надані відомості та докази, на якій підставі позивач проходив первинно 10.02.2015, повторно 12.03.2022 військово-лікарську комісію, та у якому правовому статусі, видачі позивачу свідоцтва про хворобу, постанови або довідки військово-лікарської комісії затвердженої Регіональною ВЛК.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у виключенні позивача із військового обліку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від № 1/1/1/3531 від 15.08.2025 в актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, оскільки відповідачем належним чином не досліджені документи щодо проходження позивачем ВЛК, а у випадку відсутності таких документів не здійснені відповідні заходи щодо проведення розслідування, а за їх результатом ініціювання звернень до відповідних правоохоронних органів щодо протиправного виключення позивача із військового обліку посадовою особою органу військового управління та ініціювання порушення кримінального провадження відповідним органом досудового розслідування.

Суд, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, відповідно ст. 9, ст. 245 КАС України, вважав за необхідне зобов`язати відповідача розглянути повторно заяву позивача від 22.07.2025 щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 позивача, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду.

В частині відмови у задоволенні позову судом першої інстанції не наведено будь-яких мотивів та підстав.

З огляду на те, що станом на момент ухвалення цього рішення у суду відсутні докази того, що це рішення суду не буде виконане відповідачем після набрання законної сили, суд відмовив у встановлені судового контролю у цій справі за заявою позивача.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання вимог статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі – Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-ХІІ визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За приписами статті 1 Закону України "Про оборону України" №1932-XII від 06.12.1991 (далі - Закон №1932-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно пункту 3 цього Указу мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Указами Президента України неодноразово продовжувався воєнний стан та строк проведення мобілізації. На час розгляду цієї справи воєнний стан в Україні та мобілізація триває.

За приписами частин 1-3 статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі по тексту - Порядок № 1487) визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В силу пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

За змістом пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі по тексту - Закон № 1951-VIII).

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

Згідно з положеннями частин п`ятої, восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

З аналізу наведених норм слідує, що праву військовозобов`язаного на отримання за вмотивованою заявою інформації про своє включення (невключення) до Реєстру та відомостей про себе, внесених до Реєстру, виправлення недостовірних відомостей Реєстру кореспондує обов`язок адміністратора Реєстру (у даному випадку ІНФОРМАЦІЯ_4 ) із надання такої інформації або виправлення недостовірних відомостей Реєстру або ж надання обґрунтованої відмови у задоволенні отриманої заяви.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 22.07.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій просив внести в установленому порядку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку згідно з відомостями (записами) військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007.

До вказаної заяви позивачем було долучено паспорт на РНОКПП, військовий квиток НОМЕР_1 від 27.04.2007, довідку ВЛК від 12.03.2022, ВОД застосунку «Резерв+».

Дослідивши вказані документи судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 за станом здоров`я, ст. 64а, гр. ІІІ нак. МО України №402 від 14.08.2008.

У паспорті громадянина України позивача наявний штамп «невійськовозобов`язаний, ІНФОРМАЦІЯ_10 10.02.2015р.».

12.03.2022 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач повторно визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за тотожними підставами первинного виключення із військового обліку за ст. « 64а» та « 39б» (додаткова нова підстава) гр. ІІІ Розкладу хвороб згідно нак. МО України №402 від 14.08.2008.

Довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2022 № 1/3/1/1273 підтверджено попередній запис про виключення з військового обліку.

Отже, наданими до заяви документами підтверджено факт виключення позивача з військового обліку за станом здоров`я.

За змістом долученого до матеріалів справи листа від 15.08.2025 № 1/1/1/3531, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідь на звернення позивача, підставою для виключення з військового обліку за станом здоров`я офіцерів запасу є оформлення свідоцтв про хворобу з наступним їх направленням на затвердження ВЛК регіону для встановлення остаточного рішення. Також зазначено, що наявність відповідного запису у військовому квитку за відсутності свідоцтва не є належною підставою для виключення з військового обліку офіцера запасу у воєнний час та не створює юридичних наслідків, зокрема, у розрізі наявності підстав для актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам відповідача, колегія суддів враховує, що пунктом 22.4 Положення № 402 у редакції станом на дату проходження позивачем ВЛК у період дії воєнного стану (12.03.2022) передбачено, що свідоцтво про хворобу в мирний час складається: на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку і в разі, коли медичний огляд їх проведений відповідно до пункту 3.13 розділу II Положення; на офіцерів запасу, визнаних обмежено придатними до військової служби; непридатними до військової служби у мирний час, обмежено придатними у воєнний час або непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку (за наявності наказу Міністра оборони України про прийняття їх на військову службу, але ще не відправлених до військових частин).

У розумінні пункту 22.5 Положення № 402, свідоцтво про хворобу у воєнний час складається: на офіцерів запасу, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, Положенням № 402 у редакції, як станом на 10.02.2015 (первинне) так і станом на 12.03.2022 (повторне) проходження позивачем ВЛК передбачалось оформлення на офіцерів запасу свідоцтва про хворобу.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 має військове звання «молодший лейтенант».

У розумінні пункту 2 Порядку атестування громадян України до присвоєння первинного і чергових військових звань офіцерського складу запасу (резерву), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09 вересня 2024 року № 613, офіцер запасу (резерву) - військовозобов`язаний, який має офіцерське звання, перебуває на військовому обліку в районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, призначений для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також особи офіцерського складу, які зараховані до військового оперативного резерву.

Отже, наявність у ОСОБА_1 військового звання «молодший лейтенант» свідчить про те, що останній є офіцером запасу, на якого за наявності для цього підстав повинно складатись свідоцтво про хворобу.

За змістом пунктів 22.8 та 22.9 Положення № 402 в редакції, чинній станом на дати визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби, свідоцтво про хворобу у мирний час складається та подається у штатну ВЛК на розгляд та затвердження:

а) у п`яти примірниках: на генералів (адміралів);

б) у чотирьох примірниках: на інших військовослужбовців, членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, ліцеїстів.

Перший примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) на всі категорії оглянутих зберігається у штатній ВЛК терміном п`ять років з подальшим здаванням у Галузевий державний архів Міністерства оборони України встановленим порядком;

другий та третій примірники на військовослужбовців за контрактом підшиваються до їх особових справ;

четвертий примірник видається військовослужбовцю на руки командиром військової частини для проходження МСЕК;

п`ятий примірник на генералів (адміралів) ЦВЛК направляє до кадрового органу Міністерства оборони України.

Другий примірник свідоцтва про хворобу на військовослужбовців строкової військової служби зберігається у військовій частині як підстава для звільнення їх з військової служби за станом здоров`я;

третій та четвертий примірники командиром військової частини поштою надсилаються до військового комісаріату за місцем обліку звільненого військовослужбовця, один з яких військовий комісар видає колишньому військовослужбовцю на руки для проходження МСЕК.

Копія свідоцтва про хворобу на військовослужбовців строкової військової служби, неправильно призваних до Збройних Сил України, у 5-денний термін після затвердження постанови направляється до штатної ВЛК регіону, у зоні відповідальності якої був призваний військовослужбовець.

У воєнний час свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК на всіх оглянутих осіб складається у двох примірниках.

Відповідно до пункту 22.14 Положення № 402 у разі втрати свідоцтва про хворобу (довідки), за запитом військового комісара, органів соціального забезпечення населення, правоохоронних установ, командира військової частини або кадрових органів у перші п`ять років після проходження ВЛК госпітальною (гарнізонною) ВЛК, за узгодженням із штатною ВЛК, видається дублікат або копія вказаних документів в одному примірнику.

Якщо з моменту медичного огляду пройшло більше п`яти років, копію свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) видає відповідний архів Міністерства оборони України.

Отже, в силу вказаної норми Положення № 402, свідоцтво про хворобу зберігається саме у штатній ВЛК, якою у даному випадку є ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , а тому позивач, звертаючись до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою від 22.07.2025, і не міг надати такого документа, який за нормами чинного законодавства повинен перебувати у розпорядженні вказаного суб`єкта владних повноважень.

А відтак, відмова ІНФОРМАЦІЯ_1 в актуалізації даних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно позивача на підставі відміток військового квитка НОМЕР_1 від 27.04.2007 з підстави не надання позивачем свідоцтва про хворобу, яке станом на час розгляду заяви ОСОБА_1 з огляду останнього непридатним до військової служби у період воєнного стану має бути у розпорядженні є ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , є протиправною.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі втрати ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 свідоцтва про хворобу (довідки), саме за запитом військового комісара, за узгодженням із штатною ВЛК, видається дублікат або копія вказаного документа.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, що відповідачами у даній справі вживались заходи для з`ясування обставин місцезнаходження відповідного свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 .

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що правомірність виключення позивача за станом здоров`я з військового обліку відповідачами не оспорюється та підтверджується наданими до заяви від 22.07.2025 документами, що у сукупності з тим, що виключенню з військового обліку офіцера запису за станом здоров`я обов`язково передує складання свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 , яке повинно зберігатися у відповідній ВЛК, дозволяє дійти висновку, що вимога першого відповідача про надання такого документу позивачем ж протиправною.

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б свідчили, що позивачем допущено порушення під час проходження ВЛК, або було подано підроблені документи станом на момент визнання його непридатним до військової служби.

Предметом спору у даній справі є виключно правомірність відсутності відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Враховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вносились записи до військового квитка ОСОБА_1 про визнання його не придатним до військової служби (10.02.2015 та 12.03.2022) саме на підставі свідоцтва про хворобу, яке перебувало в останнього у розпорядженні, визнання позивача непридатним до військової служби ніким не спростовувалось та не оскаржувалось, відсутність таких відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів є протиправним та порушує права позивача.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої листом від №1/1/1/3531 від 15.08.2025, про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та наявність підстав для її скасування.

Надаючи оцінку правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права позивача, слід зазначити наступне.

Колегія суддів зазначає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 2 статті 5 КАС України).

В силу приписів частини 2 та частини 3 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи наведені процесуальні норми, колегія суддів зазначає, що справа адміністративної юрисдикції розглядається не інакше ніж за позовною заявою особи, яка звернулася до суду, та в межах позовних вимог. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог лише у випадку необхідності обрання ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, якщо такі порушення мали місце, а форма заявлених позовних вимог не дозволяє це зробити, оскільки викладена в інший спосіб ніж потрібно для поновлення порушеного права в судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок №559).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У розумінні пункту 4 вказаного Порядку, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів або громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів), громадянин України для внесення відповідних змін повинен скористатися засобами Порталу або особисто звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви про внесення змін.

Таким чином, враховуючи, що відомості, зазначені у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не відповідають відомостям, вказаним у військовому квитку ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 27.04.2007, існує лише один вид поведінки ІНФОРМАЦІЯ_6 – актуалізувати дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток (записів) у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007.

Отже, у першого відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача не є ефективним та не призведе до остаточного вирішення спору, у зв`язку з чим дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 актуалізувати дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток (записів) у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007, у тому числі про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, а також зміни в цьому реєстрі статусу з «військовозобов`язаний» на «не військовозобов`язаний» з подальшим вилученням запису про дату взяття на військовий облік (12.05.2025).

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції обрав неефективний спосіб захисту порушеного права позивача, який не призведе до остаточного вирішення спору, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 440/12599/25 в частині відмови у задоволенні позову та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду, підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 2 статті 139 КАС України).

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції про сплату судового збору позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453,44 грн.

Враховуючи висновки суду апеляційної інстанції (задоволення позову та вимог апеляційної скарги у повному обсязі) відповідно до частини 6 статті 139 КАС України слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 1453,44 грн за рахунок бюджетних асигнувань першого відповідача.

Керуючись ст. 229. ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 -329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 440/12599/25 в частині відмови у задоволенні позову та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 22.07.2025 щодо необхідності внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з метою усунення невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007 ОСОБА_1 , відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням висновків цього рішення суду - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) актуалізувати дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відміток (записів) у військовому квитку НОМЕР_1 від 27.04.2007, у тому числі про визнання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) непридатним до військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, а також зміни в цьому реєстрі статусу з «військовозобов`язаний» на «не військовозобов`язаний» з подальшим вилученням запису про дату взяття на військовий облік (12.05.2025).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) грн 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій