Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/8088/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р.Справа № 520/8088/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

прокурора - Стецюк Т.І., Зливка К.О.

представника відповідача - Забурянова В.В.

представника ТОВ «Кар`єр Основа» - Батіг В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Заступника керівника Харківської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 (суддя: Григоров Д.В., м. Харків) по справі № 520/8088/26

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни

до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа» , Харківська обласна державна (військова) адміністрація , Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури Миргородська Ольга Миколаївна (далі по тексту – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (далі по тексту - відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа» (далі по тексту - ТОВ «Кар`єр Основа»), Харківська обласна військова адміністрація (далі по тексту - ХОВА), Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі по тексту – ДСГП «Ліси України»), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» №7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, виданий Міністерством енергетики та захисту довкілля України, правонаступником якого є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України Товариству з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 вказаний адміністративний позов залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме: надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій викласти поважні причини для поновлення строку звернення до суду, з наданням доказів цього, протягом десяти днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

22.05.2026 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Заступника керівника Харківської обласної прокуратури Миргородської О.М. про поновлення строку звернення до суду, в якій остання просила суд:

- визнати причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними;

- поновити прокурору строк звернення до адміністративного суду з позовом у справі № 520/8088/26 в інтересах держави до Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, треті особи – ТОВ «Кар`єр Основа», Харківська обласна військова (державна) адміністрація, ДСГП «Ліси України» про визнання протиправним та скасування висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» № 7- 03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, виданого Міністерством ТОВ « Кар`єр Основа».

В обґрунтування вказаної заяви зазначила, що прокурор, на відміну від звичайного позивача, виступає не як особа з власним інтересом в адміністративній справі, а як представник державних (суспільних) інтересів, який не може знати про всі можливі порушення закону одночасно з їх вчиненням, потребує необхідного часу для виявлення, аналізу та підготовки матеріалів. Підставами позову є недодержання процедури з оцінки впливу на довкілля, що підтверджено висновком експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи за матеріалами кримінального провадження № 42020221070000179. Встановлення обставин щодо дотримання чи недотримання спеціальної процедури оцінки впливу на довкілля, відповідності звіту з ОВД вимогам природоохоронного законодавства, наявності порушень при використанні земель лісогосподарського призначення, водних об`єктів, прибережних захисних смуг, оцінки впливу на флору, фауну, ґрунтовий покрив, гідрологічний режим території та екосистему загалом потребувало спеціальних знань у галузі інженерної екології, природоохоронного законодавства та оцінки впливу на довкілля.

Зазначила, що саме з цією метою у межах кримінального провадження № 42020221070000179 призначено судову комісійну інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса». З висновку експертів констатовано, що при проведенні ТОВ «Кар`єр Основа» оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованих на ділянці для ведення лісового господарства, яка належить ДСГП «Ліси України» філії «Жовтневе лісове господарство» не була дотримана процедура оцінки впливу на довкілля (процедура оприлюднення намірів виробничої діяльності, процедура проведення громадських слухань щодо планованої діяльності, процедура з оцінки впливу даної планованої виробничої діяльності на довкілля, процедура отримання Звіту з оцінки впливу даної виробничої діяльності на довкілля та отримання Висновку). Також, у Звіті та Висновку з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища», розташованого на південній околиці м. Харкова, що планується ТОВ «Кар`єр Основа» до видобування корисних копалин, не враховані в повному обсязі вимоги Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та інших нормативно-законодавчих актів в галузі природоохоронного законодавства. Наведені обставини могли бути встановлені виключно в результаті проведення спеціального експертного дослідження з застосуванням професійних знань у сфері інженерної екології та природоохоронного законодавства, оскільки прокурор не є спеціалістом у відповідній галузі.

Крім того, вказує на те, що навіть після отримання висновку судової комісійної інженерно-екологічної експертизи від 08.01.2026 прокурор був обмежений вимогами кримінального процесуального законодавства щодо нерозголошення відомостей досудового розслідування. Дозвіл на розголошення відомостей з кримінального провадження №42020221070000179 надано лише 03.04.2026, тобто після отримання висновку експертів та фактичного встановлення обставин, які свідчили про наявність порушення інтересів держави. Дії органів прокуратури не були проявом бездіяльності, а становили послідовний, організаційно обумовлений та юридично необхідний процес встановлення сукупності обставин, які відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 131-1 Конституції України утворюють виключний випадок для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Отже, наполягає, що строк звернення до суду позивачем було пропущено з підстав необізнаності про порушення інтересів держави та дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. Стверджувала, що лише з Висновку експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 прокурор дізнався про порушення вимог законодавства, а наявність раніше порушеного кримінального провадження не вплинула на обізнаність прокурора щодо порушення інтересів держави.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року по справі № 520/8088/26 визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду в даній справі.

Позовну заяву залишено без розгляду.

Роз`яснено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Позивач, не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року по справі № 520/8088/26 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що суд першої інстанції ототожнив момент виникнення у прокурора підстав для звернення до суду з моментом початку здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, не врахувавши, що об`єктивне встановлення ознак порушення інтересів держави та наявність достатніх даних для реалізації представницьких повноважень прокурора відбулося значно пізніше, після отримання та належної оцінки матеріалів, які підтвердили наявність порушень у спірних правовідносинах та надали можливість сформувати належне правове і доказове обґрунтування позову.

Відповідач, у надісланому на апеляційну скаргу відзиві, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду, оскільки об`єктивних істотних обставин, які б перешкоджали вчасному зверненню прокурора до суду, з урахуванням його обізнаності про порушення прав, не зазначено.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписами частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною тринадцятою статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи належить він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, що вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв`язку з чим позивач має довести суду їх наявність та непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків, а також принцип "res judicata".

Колегія суддів зазначає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, Заступник керівника Харківської обласної прокуратури Миргородська Ольга Миколаївна просить суд визнати протиправним та скасувати висновок з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» №7-03/12-2019874259/1 від 09.12.2019, виданий Міністерством енергетики та захисту довкілля України, правонаступником якого є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України Товариству з обмеженою відповідальністю «Кар`єр Основа».

В обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивач зазначила, що фактична обізнаність прокурора про наявність підстав для звернення до адміністративного суду виникла після отримання прокурором висновку експертів № 17832/18020 від 08.01.2026 за результатами проведення судової комісійної інженерно-екологічної експертизи, якою встановлено невідповідність Висновку з оцінки впливу на довкілля планової діяльності з «Видобування піску ділянок № 1 та № 2 Основ`янського родовища» № 7-03/12-2019874259/1 процедурі оцінки впливу на довкілля, передбаченої Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» та іншим нормативно-правовим актам у галузі природоохоронного законодавства.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що отримання прокурором Висновку експертів №17832/18020 від 08.01.2026 не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 25.03.2025 по справі №160/4460/24.

Також, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2026 по справі № 240/34480/23 зазначив наступне:

«Колегія суддів не приймає твердження скаржника про те, що право на звернення до суду виникло у прокурора 17.10.2023, після ознайомлення працівниками Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалами кримінального провадження № 52018000000001132 від 14.11.2018, а тому саме з цієї дати потрібно рахувати трьохмісячний строк звернення до суду, з огляду на те, що ця дата не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.».

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що прокурор, який наділений законом повноваженнями здійснювати процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, маючи доступ до інформації, не був позбавлений можливості подавати запити до державних органів для отримання вказаних Висновків та відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України і посадових обов`язків в межах відповідного кримінального провадження, незалежно від дати розголошення відомостей досудового розслідування, прокурор мав володіти інформацією про наявність або відсутність підстав для звернення до адміністративного суду значно раніше (5 років тому), ніж звернувся до суду з цим позовом. Поважних підстав для бездіяльності в цьому аспекті прокурором при зверненні до суду не надано.

Вчинення зі значним затягуванням певних слідчих дій відповідними органами в межах кримінального провадження не може мати наслідком автоматичне поновлення строку звернення з позовом до адміністративного суду.

У цій справі прокурор представляє інтереси держави і обчислення строку звернення до суду не може ставитись в залежність від моменту коли один з представників органу прокуратури дізнався про певні обставини, в іншому випадку інститут обмеження строку звернення до суду буде нівельований. Держава має забезпечувати відповідний моніторинг, контроль за дотриманням своїх інтересів постійно і має для цього широкий обсяг механізмів.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.12.2024 у справі № 320/5641/24 та від 03.12.2024 у справі № 320/39441/23.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів наголошує, що початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову, стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується з відповідними функціями та компетенцією певного суб`єкта, що виключає можливість необмежено у часі реалізовувати право на звернення до суду.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 26.12.2024 у справі № 320/4789/24.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що кримінальне провадження № 42020221070000179 порушено 21.08.2020, тобто більше, ніж за 5 років до подання адміністративного позову, та більше 6 років після видачі оскаржуваного висновку. Зазначений строк є значним.

З огляду на те, що Спеціалізованою екологічною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020221070000179, прокурор з 21.08.2020 мав бути обізнаний про наявність підстав для звернення до суду, визначаючи їх на власний розсуд. Керуватися саме висновком технічної інженерно-екологічної експертизи, який указав на порушення вимог Закону, тобто з питання права, у прокурора не було належних підстав.

Що стосується посилань заявника на належність і доказовий зміст згаданого вище Висновку експертів, колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання дотримання строків звернення до суду не вирішується питання доказового значення наведеного Висновку щодо суті позовних вимог. Такий враховується лише у тому аспекті, що експерти у своєму Висновку вказали на порушення вимог законодавства у природоохоронній сфері. При цьому слід мати на увазі, що прокурор, здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, а також будучи наділений повноваженнями звертатися до суду в ході реалізації конституційної функції представництва інтересів держави в суді, наділений компетенцією, належними фаховими знаннями у галузі природоохоронного законодавства, які дозволяють йому самостійно визначити наявність порушення вимог законодавства та, відповідно, підстави для представництва інтересів держави у суді.

При цьому, КАС України у статті 101 прямо вказує на те, що предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Цьому відповідають і приписи ст. 69 КАС України, яка зазначає, що як експерт з питань права може залучатися особа, яка має науковий ступінь та є визнаним фахівцем у галузі права. Тобто, зазначені норми проводять розмежування висновку експерта, як фахівця у певній галузі знань, якими не наділений суд та учасники процесу, та фахівця у сфері законодавства. В даному випадку позивач стверджує, що саме з висновку експертів за напрямком інженерно-екологічної експертизи було встановлено наявність підстав для звернення до суду через порушення вимог законодавства.

Таким чином, за наслідками розгляду матеріалів справи та поданої заяви про поновлення строку звернення до суду, слід дійти висновку, що зазначений Висновок експертів від 08.01.2026 № 17832/18020 не мав вирішального значення, з яким прокурор повинен був пов`язувати необхідність звернення до суду, а з огляду на його тривале здійснення процесуального керівництва у згаданому вище кримінальному провадженні, він мав можливість звернутися до суду з моменту початку досудового розслідування, що мало місце в 2020 році. Інакший підхід нівелює принцип правової визначеності та робить свавільною можливість фактично без жодних строкових обмежень звертатися до суду у подібних випадках, залежно від отримання будь-якого доказу у кримінальному провадженні, яке може тривати значний період часу.

Об`єктивних істотних обставин, які б перешкоджали вчасному зверненню прокурора до суду, з урахуванням його обізнаності про порушення прав, не зазначено.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При визначенні поважності причин пропуску строку звернення до суду слід виходити з правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 31.05.2023р. у справі № 160/9356/22, згідно з якою поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Слушно зазначити, що право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975, Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду, вважає викладені у ній доводи необґрунтованими.

Як зазначено вище, згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, оскільки позивач у спірному випадку звернувся до суду лише 07.04.2026, тобто з порушенням трьохмісячного строку на таке звернення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення без розгляду адміністративного позову Заступника керівника Харківської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при її прийнятті, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури Миргородської Ольги Миколаївни залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 по справі № 520/8088/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова