Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/10205/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/10205/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.01.26 по справі № 520/10205/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області Токара Петра Танасійовича

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (надалі також - позивач), в якому просить суд:

- застосувати ефективні засоби правового захисту, як в правовому, так і практичному аспектах, які реально призведуть до поновлення порушеного права на заробітну плату при звільненні у виді суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, на підставі судового рішення, яким: зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні основної відпустки (2023, 2024, 2025 рр.) у розмірі 156 886,48 грн. 48 коп.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

14.01.2026 до суду першої інстанції надійшла зава позивача, в якій він просив:

- ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання застосування ефективних засобів правового захисту, як в правовому, так і практичному аспектах, які реально призведуть до поновлення порушеного права на заробітну плату при звільненні у виді суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, щодо не виплати не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок належних від відповідача сум, сума середнього заробітку за час затримки виплати довірителю позивача всіх належних від відповідача сум, після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, складає: 30 014 грн. 41 коп. ((1350648,65 грн. : 12 місяців : 30 днів) х 8 днів).

В обґрунтування заяви зазначено, що 27 березня 2025 року відповідач сплатив 9 870 грн. 52 коп. заробітної плати на картковий рахунок позивача, тобто відповідач визначив належні суми на день звільнення 12.03.25р. 8192 грн. 80 коп. (5 586 грн. : 30 дн. х 44 дн.); на день виправлення звільнення, з урахуванням днів перебування на лікарняному 19.03.25 1677 грн. 72 коп. (9870,52 8192,80). Перша вимога про проведення розрахунку була надана відповідачу 18.03.25р. За таких обставин, позивач вважає, що з вини відповідача, в день його звільнення не було виплачено належні позивачу від відповідача суми в розмірі 9870,52 грн. в період з 18.03.25р. по 27.03.25р., тобто затримка склала 10 днів. Отже, сума середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних сум від відповідача, після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, на думку позивача, складає: 30 014 грн. 41 коп. ((1350648,65 грн. : 12 місяців : 30 днів) х 8 днів).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.26 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа - Начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області полковник поліції Токар Петро Танасійович про зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилався на те, що суд першої інстанції постановляючи вищезазначену ухвалу не тільки не виправив допущені в рішенні суду помилки з питань доповнення мотивувальної та резолютивної частин рішення суду з метою виключення ініціювання додаткових спорів, а навпаки, зловживаючи судовим розсудом самостійно змінив предмет позову шляхом відмови довірителя позивача від права на звернення до суду з питань ефективних способів усунення конвенційних порушень, чим продемонструвала неможливість гарантування в Україні права на «справедливий і незалежний суд» у справах проти правоохоронних органів (порушено п. 1 ст. 6 ЄКПЛ).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі позовні вимоги, які не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).

Отже, процесуальний інститут додаткового судового рішення дає можливість виправити помилки суду, спричинені недотриманням вимог судового рішення, зокрема, щодо наявності в ньому відповіді на всі заявлені вимоги позивача (скаржника в адміністративному процесі), наявності суджень суду щодо способу виконання судового рішення у випадку, коли такі судження є необхідними, вирішення питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення недоліків основного рішення, яким вирішено спір по суті заявлених позовних вимог за результатами судового розгляду справи, а не прийняття додаткових судових рішень.

Додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених нормою статті 252 КАС України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання, що не досліджувалися в судовому засіданні.

Водночас додаткове рішення може бути ухвалене на підставі лише тих доказів, які досліджувалися під час судового розгляду справи і лише за тими обставинами, які були предметом встановлення та оцінки судом.

Так, зі змісту заяви ОСОБА_1 від 14.01.2026 встановлено, що необхідність ухвалення додаткового рішення у справі останній обґрунтовує необхідністю вирішення питання застосування ефективних засобів правового захисту, як в правовому, так і практичному аспектах, які реально призведуть до поновлення порушеного права на заробітну плату при звільненні у виді суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, щодо не виплати не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок належних від відповідача сум, сума середнього заробітку за час затримки виплати довірителю позивача всіх належних від відповідача сум, після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, складає: 30 014 грн. 41 коп. ((1350648,65 грн. : 12 місяців : 30 днів) х 8 днів).

Натомість в рамках даної адміністративної справи ОСОБА_1 були заявлені позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні основної відпустки (2023, 2024, 2025 рр.) у розмірі 156 886,48 грн. 48 коп.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції у рішенні від 12.01.2026 у справі № 520/10205/25 було надано оцінку заявленим позовним вимогам та ухвалено рішення по суті спору, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Разом з тим, із заяви про ухвалення додаткового судового рішення встановлено, що позивач фактично ініціює новий спір, оскільки просить ухвалити рішення щодо не виплати не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок належних від відповідача сум, сума середнього заробітку за час затримки виплати довірителю позивача всіх належних від відповідача сум, після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, яка складає: 30 014 грн. 41 коп. ((1350648,65 грн. : 12 місяців : 30 днів) х 8 днів), що не було предметом спору у справі №520/10205/25.

З цього приводу, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наведені у заяві доводи фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. Однак інститут додаткового рішення, передбачений статтею 252 КАС України, не призначений для зміни змісту або мотивів основного судового рішення, а також не може бути використаний як процесуальний механізм для вирішення нових вимог чи повторної правової оцінки обставин, які виходять за межі предмета спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі з огляду на те, що всі позовні вимоги ОСОБА_1 були розглянуті та щодо них ухвалено відповідне судове рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі, з огляду на що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 по справі № 520/10205/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко