Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №480/8975/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 480/8975/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 14.11.25 по справі № 480/8975/23

за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Сільськогосподарський споживчий кооператив «Ярославна» (далі по тексту – ССК «Ярославна», позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області (далі по тексту – Укртрансбезпека, відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування штрафу від 07.08.2023 № 342867.

В обґрунтування позовних вимог послався на безпідставність та протиправність постанови від 07.08.2023 № 342867 про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу, оскільки габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача було здійснено лише однією посадовою особою Укртрансбезпеки, що є порушенням Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2025 р. № 141) (далі – Порядок № 1567) та слугує самостійною підставою для скасування спірної постанови.

Крім того, просив врахувати, що чинним законодавством не передбачено видачу дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, якими перевозяться подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а тому на ССК «Ярославна» не може бути накладено штраф відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі по тексту – Закон № 2344-III) за відсутність дозволу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Зауважив, що під час проведення перевірки транспортного засобу позивача, останній перевозив зібраний врожай з одного елеватора на інший. Якщо раніше, кооператив мав можливість здійснювати перевезення врожаю польовими об`їзними шляхами, то наразі у Путивльської міської територіальної громади відсутні інші можливі, економічно доцільні та безпечні для використання об`їзних шляхів внаслідок мінування та всіяння нерозірваними снарядами шляхи. Однак, позивач жодним чином не мав на меті пошкодити чи будь-яким іншим чином завдати шкоди дорожньому покриттю.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі №480/8975/23 позов Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2023 № 342867.

Стягнуто на користь Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна" (вул. Калинівка, 1 корпус А, с. Скунсове, Конотопський район, Сумська область, 41541, код ЄДРПОУ 30934805) з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 480/8975/23 від 14.11.2025, у зв`язку з його безпідставністю та необґрунтованістю та постановити нове рішення, яким відмовити Сільськогосподарському споживчому кооперативу «Ярославна» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про відсутність в діях контролюючого органу будь-яких ознак протиправності, оскільки під час рейдової перевірки транспортного засобу позивача було виявлено перевищення вагових норм, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України на 51,67%, а саме загальна вага транспортного засобу становить 36,400 тон при допустимій на дорогах місцевого значення 24,0 тон., що знайшло своє відображення в акті від 27.06.2023 № 023277, акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 27.06.2023 № 029202, а також довідці про результати здійснення габаритно – вагового контролю від 27.06.2023 № 0020865 та правомірно слугувало підставою для винесення оскаржуваної постанови.

Звернув увагу, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі – Порядок № 879), лише при точному габаритно-ваговому контролі і лише при точному ГВК формується чек зважування.

У свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль здійснюється шляхом додавання маси транспортного засобу згідно з реєстраційними документами та маси вантажу згідно з ТТН, для чого не потрібний другий інспектор.

Крім того, просив врахувати, що суд першої інстанції порушив принцип розумних строків розгляду справи, гарантований статтею 2 КАС України, а також не надіслав відповідачу ухвалу про відкриття провадження, що унеможливило відзив або пояснення, та є порушенням права на захист.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2023 на автомобільній дорозі 0190507 с. Скунсове Конотопського району Сумської області Відділом Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка ТЗ перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Під час здійснення рейдової перевірки посадовою особою відповідача зупинено транспортний засіб DAF ХF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки FRUEHAUF LTD, державний номерний знак НОМЕР_2 , які перебувають у власності позивача, під керуванням водія ОСОБА_1 для проведення габаритно-вагового контролю.

Згідно з довідкою про результати габаритно-вагового контролю від 27.06.2023 №0020765 повна маса ТЗ (автомобіля з причіпом) складає 36,4 т. У цій довідці зазначено, що габаритно-ваговий контроль проведено виключно посадовою особою відповідача - Петриченком О. М. Відділом Державного нагляду складено акт про перевищення ТЗ нормативних вагових параметрів від 27.06.2023 № 029202, у якому встановлено, що фактична маса ТЗ складає 36,4 т при допустимій 24 т. Акт підписано водієм ТЗ Когутом І. В. та посадовою особою, що провела перевірку - Петриченком О. М.

27.06.2023 Відділом Державного нагляду складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 023277. В акті встановлено перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу (загальна вага ТЗ становить 36,4 т при допустимій 24 т (дорога місцевого значення), що становить 51,67%). За вказане порушення передбачена відповідальність згідно з абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". Акт підписано водієм ТЗ Когутом І. В. та посадовою особою, що провела перевірку - Петриченком О. М.

На підставі акту від 27.06.2023 № 023277 Відділом Державного нагляду прийнято спірну постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2023 №342867, згідно з якою на позивача на підставі норми абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн.

Позивач, не погодившись з вказаною постановою, звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.07.2023 у справі № 280/7529/21, від 18.04.2024 у справі № 640/11338/21 та Шостого апеляційного адміністративного суду у постановах від 25.04.2023 у справі № 320/7071/22 та від 22.02.2024 у справі № 320/8454/22, дійшов висновку про невідповідність спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2023 № 342867 критеріям правомірності, які встановлені нормою частини 2 статті 2 КАС України, оскільки під час розгляду справи було встановлено порушення відповідальною особою відповідача порядку габаритно-вагового контролю (габаритно-ваговий контроль ТЗ позивача здійснено 27.06.2023 лише однією посадовою особою відповідача, а не двома, без залучення посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю) та, як наслідок, відсутність допустимих доказів на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.

Суд не надав оцінки іншим аргументам, оскільки порушення відповідачем вимог Порядку габаритно-вагового контролю є самостійною підставою для скасування спірної постанови.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, є Закон України від 05 квітня 2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Частиною 4 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом положень частини 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

В силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною 2 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За приписами частини 4 цієї статті Закону № 2344-III у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до пункту 22.5 ПДР, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: б) фактичної маси: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом для автомобільних доріг державного значення – 40 тон; місцевого значення – 24 тон.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 “Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами” (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Вимоги цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціального призначення, які виконують функції зимового утримання автомобільних доріг, та Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час слідування (повернення) до (з) місця виконання заходів із захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, гасіння пожеж.

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами “б” та “в” цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

На ділянках автомобільних доріг загального користування місцевого значення, на яких створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більшими фактичною масою та навантаженням на вісь, за погодженим з уповноваженим підрозділом Національної поліції рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, можуть встановлюватися дорожні знаки 3.15 та 3.16 із параметрами, визначеними для автомобільних доріг загального користування державного значення.

Дорожнє перевезення небезпечних вантажів здійснюється відповідно до Директиви 2008/68/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 24 вересня 2008 р. про внутрішні перевезення небезпечних вантажів, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та нормативно-правових актів України у зазначеній сфері.

У період воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування вимоги абзаців першого та другого цього пункту не поширюються на транспортні засоби, які здійснюють перевезення вантажів з метою їх використання для забезпечення обороноздатності держави за рішенням військового командування, в інтересах якого здійснюється таке перевезення, а також вимоги підпунктів “б” та “в” абзацу першого цього пункту не поширюються на транспортні засоби спеціалізованого та/або спеціального призначення, які виконують функції ремонту залізничних колій (комплекси зварювальні мобільні марки КСМ-005).

З наявної в матеріалах справи постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342867 від 07.08.2023 вбачається, що до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Відповідно до абзацу 17 частини 1 статті 60 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, вказаною нормою передбачено відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу.

Відповідно до Акту № 023277 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, під час перевірки було встановлено, що загальна вага ТЗ позивача становить 36,4 т при допустимій 24 т (дорога місцевого значення), що становить 51,67%).

Таким чином, відповідачем застосовано відносно ССК «Ярославна» штрафні санкції саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні подільного вантажу (соняшнику), а не за перевезення такого вантажу без дозволу, а тому доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено видачу дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, якими перевозяться подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, підлягають відхиленню.

Надаючи оцінку доводам ССК «Ярославна» про допущення уповноваженими особами Укртрансбезпеки порушення встановленої процедури проведення габаритно-вагового контролю, слід зазначити наступне.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».

Пунктом 1 Порядку № 879 передбачено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктами 3, 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.

За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Як визначено пунктом 11 Порядку № 879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

На підставі пункту 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з пунктом 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Пунктом 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 22 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 23 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно з пунктом 24 Порядку № 879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, затверджено Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до пункту 8.21 Глави 8 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряються контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема:

- наявність визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Отже, габаритно-ваговий контроль проводиться або двома посадовими особами Укртрансбезпеки, або однією особою Укртрансбезпеки, із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Пунктом 20 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Отже, зі змісту вказаної норми слідує, що належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних визначається також посадовими особами, а не одноособово.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 по справі № 640/11338/21.

Дослідивши наявну в матеріалах справи довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0020865 від 27.06.2023, колегією суддів встановлено, що остання містить підпис лише однієї посадової особи Укртрансбезпеки, що проводила габаритно-ваговий контроль - Петриченка О.М.

При цьому підписи посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції та/або Укравтодору та/або власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю відсутні.

Відеозапису, або іншого доказу, який би підтверджував участь двох осіб Укртрансбезпеки безпосередньо під час здійснення габаритно-вагового контролю відповідачем до матеріалів справи долучено не було.

Доводи апелянта про здійснення документального габаритно-вагового контролю, а не точного, що не вимагає залучення другого інспектора, колегія суддів відхиляє, адже пунктом 16 Порядку № 1567 чітко визначено, що габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а документальний габаритно-ваговий контроль є одним із різновидів габаритно-вагового контролю.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, які б підтверджували наявність в діях позивача ознак порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому останній не може нести відповідальність на підставі статті 60 Закону № 2344-III, що має наслідком визнання протиправним та скасування постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 07.08.2023 № 342867.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керуєтьсяст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст.241, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 по справі № 480/8975/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко