Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/20506/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/20506/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 (суддя: Чудних С.О., м. Харків) по справі № 520/20506/25

за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про застосування заходів реагування,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДСНС у Харківській області, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому просило суд застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення (заборони) експлуатації нежитлової будівлі - магазину Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її знеструмлення, опечатування пристроїв відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері (з питань) пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наявність порушень вимог законодавства у сфері (з питань) пожежної безпеки, що були виявлені під час огляду місця пожежі, є підставою для застосування судом невідкладних запобіжних (попереджувальних) заходів реагування до об`єкту, який більше не може експлуатуватися до повного усунення порушень та ліквідації загрози для життя і здоров`я людей.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/20506/25 адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування - задоволено частково.

Застосовано заходи реагування до нежитлової будівлі - магазину Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його використання до повного усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі №520/20506/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про порушення оскаржуваним рішенням законних прав та інтересів відповідача, розгляд справи з неповнотою дослідження доказів і встановлення обставин у справі, що є підставою для скасування такого судового рішення.

Наполягав, що позивачем не надано доказів реальної загрози для життя і здоров`я людей та не обґрунтовано, що діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійснюється з порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, що свідчить про непропорційність застосованого судом заходу реагування з виявленими порушеннями.

Позивачем подано відзив, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає дане рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що, відповідно до акту про пожежу від 11.07.2025, у нежитловій будівлі - магазині Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Об`єкт), 11.07.2025 виникла пожежа на площі 40 кв.м., під час ліквідації якої вдалося врятувати більшу частину об`єкту, однак вогнем все ж було знищено побутову продукцію та пошкоджено приміщення магазину. Причина пожежі - порушення правил пожежної безпеки при експлуатації електроустановок та електромереж. За фактом пожежі, відповідно до вимог частини 10 статті 80 частини 2 статті 131 Кодексу цивільного захисту України, пунктів 7 та 8 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 №2030, розділу V Порядку спільних дій Національної поліції України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень та інших подій, пов`язаних з пожежами, затвердженого наказом МВС України від 24.07.2017 №621 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.08.2017 за №998/30866), Головним управлінням (позивачем) складено акт про пожежу від 11.07.2025 (далі - Акт) та висновок про причини виникнення пожежі від 14.07.2025 (далі - Висновок), які для подальшого провадження направлені до територіального підрозділу Національної поліції, а також для інформації - керівництву об`єкта.

Позивачем під час огляду місця пожежі на об`єкті встановлено (пункт 8 висновку), що такий експлуатується (більшу частину об`єкту вдалося врятувати) з порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, які вже призвели до загоряння, створюють перешкоди для гасіння пожежі та евакуації людей, а також можуть знову призвести до її виникнення, а саме:

1) в нежитловій будівлі - магазині, не проведено замір опору ізоляції та перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20, глава 1, розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ));

2) в нежитловій будівлі - магазині, експлуатація та технічне обслуговування наявних вогнегасників не здійснено з 2018 року відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги» (пункт 3.17 глави З розділу V ППБУ);

3) нежитлова будівля - магазин, не обладнана системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

4) електропроводка в підсобному приміщенні нежитлової будівлі - магазині, прокладена по горючим поверхням без підкладання шару негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менш ніж на 0.01 метра (абзац 2 пункту I, 12 глави 1 розділу IV ППБУ);

5) у підсобному приміщенні нежитлової будівлі - магазині, з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу V ППБУ);

6) відповідальна особа за пожежну безпеку не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» (пункт 16 розділу II ППБУ);

7) нежитлова будівля - магазин, не забезпечена відповідними знаками безпеки, які повинні відповідати ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» (EN ISO 7010:2012; А 1:2014; А2:2014; А3:2014; А4:2014; А5:2015; А6:2016; А7:2017, IDT; ISO 7010:2011; Amd 1:2012; Amd 2:2012; Amd 3:2012; Amd 4:2013; Amd 5:2014; Amd 6:2014; Amd 7:2016, IDT) (пункт 8 розділу II ППБУ).

На думку позивача, наявність таких порушень вимог законодавства у сфері (з питань) пожежної безпеки, що були виявлені під час огляду місця пожежі, є підставою для застосування судом невідкладних запобіжних (попереджувальних) заходів реагування до об`єкту, який не може експлуатуватися до повного усунення порушень та ліквідації загрози для життя і здоров`я людей.

Позивач, у зв`язку з викладеним, посилаючись на порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині застосування заходів реагування шляхом зупинення ФОП ОСОБА_1 експлуатації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, суд першої інстанції виходив з того, що: за змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку з огляду на недотримання вимог та правил у сфері пожежної і техногенної безпеки при експлуатації нежитлової будівлі ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що призвело до виникнення пожежі, якою завдано матеріальні збитки; продовження експлуатації будівлі ФОП ОСОБА_1 з порушеннями вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які виявлені під час огляду місця пожежі, можуть спричинити виникнення повторної пожежі та в подальшому призвести до трагічніших наслідків. При цьому, доказів повного усунення виявлених порушень до суду першої інстанції надано не було.

Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині знеструмлення будівель, опечатування пристроїв, відключення джерел електропостачання та зобов`язання припинити використання цієї будівлі до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки приписами статті 68 Кодексу цивільного захисту України не визначено такого способу зупинення, а відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Організаційно-правові засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною першою статті 3 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Частиною першою статті 4 Закону № 877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

В силу статті 47 КЦЗ України, державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до частин першої та другої статті 64 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Згідно зі статтею 66 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

На виконання вимог частини першої статті 68 КЦЗ України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (частина друга статті 68 КЦЗ України).

Згідно з вимогами статті 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина друга цієї статті).

Системний аналіз правових норм у цій справі дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 640/10135/20, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20, від 19 вересня 2024 року у справі № 280/693/20).

У постанові від 23 червня 2022 року у справі № 560/670/21 Верховний Суд виснував, що захід реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг є виключним (крайнім) заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17, від 30 вересня 2020 року у справі № 580/34/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 826/9226/16.

Такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (до таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 810/2400/18).

Відповідно до частини 5 статті 4 Закону № 877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах (далі по тексту - Правила № 1417) .

Правила № 1417 встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно з пунктами 1, 2, 3 розділу ІІ Правил № 1417, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів.

Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.

На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

У свою чергу, застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення виявлених порушень та існування загрози життю та здоров`ю людей.

Колегією суддів встановлено, що за змістом висновку про причини виникнення пожежі ГУ ДСНС у Харківській області було виявлено наступні порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на об`єкті пожежі, належному другому відповідачу:

1) в нежитловій будівлі - магазині, не проведено замір опору ізоляції та перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20, глава 1, розділ IV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ));

2) в нежитловій будівлі - магазині, експлуатація та технічне обслуговування наявних вогнегасників не здійснено з 2018 року відповідно до Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15 січня 2018 року № 25, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2018 року за № 225/31677, а також ДСТУ 4297-2004 «Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги» (пункт 3.17 глави З розділу V ППБУ);

3) нежитлова будівля - магазин, не обладнана системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ);

4) електропроводка в підсобному приміщенні нежитлової будівлі - магазині, прокладена по горючим поверхням без підкладання шару негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менш ніж на 0.01 метра (абзац 2 пункту I, 12 глави 1 розділу IV ППБУ);

5) у підсобному приміщенні нежитлової будівлі - магазині, з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснюються за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу V ППБУ);

6) відповідальна особа за пожежну безпеку не пройшла навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому Ростановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» (пункт 16 розділу II ППБУ);

7) нежитлова будівля - магазин, не забезпечена відповідними знаками безпеки, які повинні відповідати ДСТУ EN ISO 7010:2019 «Графічні символи. Кольори та знаки безпеки. Зареєстровані знаки безпеки» (EN ISO 7010:2012; А 1:2014; А2:2014; А3:2014; А4:2014; А5:2015; А6:2016; А7:2017, IDT; ISO 7010:2011; Amd 1:2012; Amd 2:2012; Amd 3:2012; Amd 4:2013; Amd 5:2014; Amd 6:2014; Amd 7:2016, IDT) (пункт 8 розділу II ППБУ).

Колегія суддів зазначає, що за правовою позицією постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №1.381.2019.004026 усунення порушень пожежної безпеки повинно доводитись саме актом компетентного суб`єкта права, тобто тероргану системи Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Сумлінне ставлення до виконання обов`язків, а також турбота про життя та здоров`я людей не виключає, а навпаки, спонукає відповідача до написання на адресу позивача заяви про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки з питання стану виконання всіх приписів органів ДСУзНС та повного усунення фактів існування порушень, відображених у складеному висновку ДСУзНС. Разом з цим, такого акту матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що вказані порушення вимог законодавства містять посилання на відповідну вимогу законодавства, як передбачено приписами ст. 7 Закону №877, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, висновком про причини виникнення пожежі.

Станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідачем не було надано суду документальних доказів усунення порушень, які були виявлені в ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Таким чином, порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, мають системний та триваючий характер і фактично не усунуті відповідачем. Протилежного відповідачем не доведено, а судом таких обставин не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що виявлені порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволять у випадку виникнення пожежі вчасно її ліквідувати, призведуть до стрімкого розвитку та можуть потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей.

Крім того, наведені порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення, тощо.

Відповідно до пункту 4 розділу І Правил пожежної безпеки, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» поширюються на проектування, монтування систем протипожежного захисту (далі - СПЗ) об`єктів будівництва, а саме: автоматичних систем пожежогасіння та флегматизації; автономних систем пожежогасіння; систем пожежної сигналізації; системи керування евакуюванням (в частині систем оповіщення про пожежу і покажчиків напрямку евакуювання; систем протидимного захисту; систем централізованого пожежного спостерігання; диспетчеризації систем протипожежного захисту.

Система протипожежного захисту комплекс технічних засобів, що змонтований на об`єкті, призначений для виявлення, локалізування та ліквідування пожеж без втручання людини, захисту людей, матеріальних цінностей та довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі.

Системи пожежної сигналізації призначені для раннього виявлення пожежі та подавання сигналу тривоги для вжиття необхідних заходів (наприклад: евакуювання людей, виклик пожежно-рятувальних підрозділів, запуск протидимних систем пожежогасіння, здійснення управління протипожежними клапанами, дверима, воротами та завісами (екранами), відключенням або блокуванням (розблокуванням) інших інженерних систем та устатковання при сигналі «пожежа» тощо).

Системи пожежної сигналізації повинні: а) виявляти ознаки пожежі на ранній стадії; б) передавати тривожні сповіщення до пристроїв передавання пожежної тривоги та попередження про несправність; в) формувати сигнали управління для систем протипожежного захисту та іншого інженерного обладнання, що задіяне при пожежі; г) сигналізувати про виявлену несправність, яка може негативно впливати на нормальну роботу систем пожежної сигналізації.

Система керування евакуюванням сукупність технічних засобів та організаційних заходів, призначених для оповіщування про виникнення пожежі та подавання сигналів керування евакуюванням.

Система оповіщення про пожежу та управління евакуюванням людей призначена для оповіщення людей, що знаходяться в будинку (споруді), про виникнення пожежі з метою створення умов для їх своєчасного евакуювання. За способами оповіщення система оповіщення ділиться на світлові (візуальні), звукові, мовленнєві та комбіновані.

Колегія суддів зазначає, що відсутність необхідних систем заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

Отже, виходячи з встановлених обставин цієї справи та неусуненого відповідачем порушення в сфері пожежної безпеки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що виявлене порушення, яке не було усунуто, становить загрозу життю та здоров`ю людей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 по справі № 280/8250/20.

Існування (неусунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійно достатньою правовою підставою для застосування до відповідача відповідних заходів реагування (указаний висновок узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 05 травня 2022 року у справі № 160/4988/19, від 19 липня 2023 року у справі № 200/2315/20-а, від 29 лютого 2024 року у справі № 420/1984/20).

Відповідно до статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення (постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі № 160/3791/22 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 140/12199/21).

Крім цього, заходи реагування, що прийняті судом першої інстанції, мають обмежену терміном часу дію та спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Також доцільно звернути увагу на ту обставину, що перевірка дотримання відповідачем правил техногенної та пожежної безпеки при експлуатації приміщення була проведена позивачем ще у червні 2025 року, а станом на дату апеляційного перегляду справи виявлені порушення у повному обсязі так і не усунуто.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони його використання до повного усунення порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, установлених згідно з висновком про причини виникнення пожежі від 14.07.2025 Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 по справі № 520/20506/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко