Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/4916/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/4916/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 (головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О.) у справі №520/4916/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 в Державній податковій інспекції, визнавши загальну тривалість стажу державної служби позивача понад 18 років (відповідно до записів трудової книжки);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України №3723-XII з дати звернення - 18.08.2025 року, використовуючи для обчислення заробітної плати виключно об`єктивні дані з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області сформувати та подати нові, виправлені довідки про складові заробітної плати (Додаток 1 та Додаток 2):

до графи "Посадовий оклад" (Додаток 1) обов`язково включити суми підвищення посадового окладу (коефіцієнт 1,5) згідно з вимогами Постанови КМУ від 25.04.2023 № 391, та здійснити перерахунок надбавки за вислугу років (30%) виходячи з цього підвищеного базового окладу;

до розрахунку (Додаток 2) обов`язково включити усі без виключення суми виплат, з яких було сплачено єдиний внесок (ЄСВ) згідно з даними Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця на підставі вищевказаних виправлених довідок та виключно за об`єктивними даними з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5);

- постановити окрему ухвалу (відповідно до ст.249 КАС України) щодо виявлених порушень законодавства з боку посадових осіб ГУ ПФУ в Харківській області, а саме: осіб, які безпосередньо приймали протиправне рішення про відмову від 08.09.2025, ігноруючи дані власного бухгалтерського обліку щодо наявності необхідного стажу; осіб, які вели офіційне листування, надаючи недостовірну інформацію про статус її заяви; осіб, які складали довідки про доходи з ознаками приховування сум, з яких було сплачено ЄСВ та спотворення посадового окладу. Окрему ухвалу направити для відповідного реагування керівництву Пенсійного фонду України та правоохоронним органам для вжиття заходів щодо усунення умов, що сприяли порушенню її конституційних прав, та притягнення винних посадових осіб до відповідальності;

- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення (ст.382 КАС України) шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області подати до суду звіт про його виконання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) на пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ з дати звернення - 18.08.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 в органах державної податкової служби, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати останнє та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що основним критерієм, за яким слід визначити можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Зазначає, що посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання.

Вказує, що у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується.

Посилається на те, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала в Державній податковій інспекції України з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017.

Наголошує, що посадові особи Державної податкової інспекції, яким присвоєні спеціальні звання не належать до посад державної служби.

Вважає, що пенсійним органом правомірно та обґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу в переході з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Окрім того, посилається на дискреційність повноважень відповідача у спірних правовідносинах.

Позивач не подала відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком за Законом України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 07.09.1982 позивач працювала в органах Державної податкової інспекції (ДФС), а саме:

з 16.04.2002 по 11.05.2007 в Спеціалізованій ДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового супроводження машинобудування та металообробки (в подальшому відділ податкового супроводження підприємств металообробки), з присвоєнням спеціального звання "інспектор податкової служби 2 та 1 рангів;

з 13.01.2010 по 14.03.2012 в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування оподаткування юридичних осіб;

з 15.03.2012 по 15.08.2012 в Основ`янській міжрайонної ДПІ м. Харкова у порядку переведення на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу зустрічних звірок управління податкового контролю;

з 04.09.2012 по 18.04.2017 в Індустріальній міжрайонній ДПІ м. Харкова (перейменована в Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в Індустріальну ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в Східну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) на різних посадах головного державного податкового ревізора-інспектора з присвоєнням спеціального звання інспектор податкової та митної служби І рангу;

з 19.04.2017 по 01.11.2017 в Головному управлінні ДФС Харківської області у порядку переведення на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок з окремих питань управління аудиту з присвоєнням чергового спеціального звання радник податкової та митної справи ІІІ рангу.

Окрім того, записами трудової книжки підтверджено, що позивач прийняла присягу державного службовця.

18.08.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.

В обґрунтування рішення зазначено, що посади, які обіймала позивач в Державній податковій інспекції з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 не належать до посад державної служби, визначених у ст.25 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ. Отже, відсутні правові підстави переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позивач, вважаючи протиправним рішення пенсійного органу, звернулася з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не зарахував до стажу державної служби позивача періоди її роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017, а тому оспорюване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Окрім того, суд першої інстанції вважав, що з метою ефективного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ з дати звернення - 18.08.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 в органах державної податкової служби, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.9, ч.1 ст.10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями ч.3 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі по тексту - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до п.2 розд.ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 28.12.1993 №3723-XII (далі по тексту - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. п.10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, ст.37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Тобто, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 04.04.2018 № 822/254/18, від 15.12.2020 у справі № 560/2398/19, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855, від 19.12.2023 року по справі № 600/947/23-а, від 03 лютого 2025 року по справі № 260/182/24, від 25.07.2025 у справі №140/5363/24 та від 24.09.2025 у справі №560/706/25.

Відмовляючи у переході позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відповідач виходив з того, що посади, які займала позивач протягом спірних періодів в Державній податковій інспекції не належать до посад державної служби.

Надаючи правову оцінку таким висновкам пенсійного органу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Частиною 18 ст.37 Закону №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі по тексту - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтранс служби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (п.4 Порядку №283).

Відповідно до п.342.1 ст.342 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Згідно з п. 342.4 ст.342 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За приписами п.342.5 ст.342 ПК України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно п.342.6 ст.342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу та іншими законами.

Відповідно до п.344.1 статті 344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно зі п.343.1 посадовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальних органів та державних податкових інспекцій присвоюються такі спеціальні звання: головний державний радник податкової служби; державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу; інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової служби.

Приписами п. 57 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад: головний державний радник податкової та митної справи - головний державний радник податкової служби; державний радник податкової та митної справи I рангу - державний радник податкової служби I рангу; державний радник податкової та митної справи II рангу - державний радник податкової служби II рангу; державний радник податкової та митної справи III рангу - державний радник податкової служби III рангу; радник податкової та митної справи I рангу - радник податкової служби I рангу; радник податкової та митної справи II рангу - радник податкової служби II рангу; радник податкової та митної справи III рангу - радник податкової служби III рангу; інспектор податкової та митної справи I рангу - інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової та митної справи II рангу - інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової та митної справи III рангу - інспектор податкової служби III рангу; інспектор податкової та митної справи IV рангу - інспектор податкової служби IV рангу; молодший інспектор податкової та митної справи - молодший інспектор податкової служби.

Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, передбачали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, -Законом України "Про державну службу".

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 «Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями» (далі по тексту - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.

Наведені вище норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Відтак, спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою №306.

З огляду на викладене, посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме: присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.

Отже, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в викладеною у постановах від 03.07.2018 у справі №586/965/16-а, від 18.03.2021 у справі №500/5183/17, від 22.10.2025 року у справі №420/2055/25 в подібних правовідносинах.

Судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 07.09.1982 позивач працювала в податкових органах, а саме в період з 16.04.2002 по 11.05.2007, 13.01.2010 по 14.03.2012 , 15.03.2012 по 15.08.2012, 04.09.2012 по 18.04.2017 та обіймала посади головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового супроводження машинобудування та металообробки (в подальшому відділ податкового супроводження підприємств металообробки), головного державного податкового інспектора, головного державного податкового ревізора-інспектора, з присвоєнням спеціального звання інспектор податкової та митної служби І рангу; "інспектор податкової служби 2 та 1 рангів; радник податкової та митної справи ІІІ рангу. Прийняла присягу державного службовця , про що наявний запис в трудовій книжці (а.с.29).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 в спірний період працювала в органах державної податкової інспекції (ДФС), обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), прийняла присягу державного службовця, їй встановлювалися відповідні спеціальні звання, колегія суддів вважає протиправним не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи позивача до її стажу державної служби.

У постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №465/7218/16-а та від 13.12.2018 у справі №539/1855/17 зазначено, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст. 344 ПК України та Порядку №283.

Відтак, доводи скаржника про те, що посадові особи Державної податкової інспекції, яким присвоєні спеціальні звання не належать до посад державної служби, є необґрунтованими.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що предметом спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності та обґрунтованості оспорюваного рішення, є такими, що суперечать наведеним вище висновкам суду.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області №203040025129 від 08.09.2025 про відмову в переході (переведенні) на пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Щодо доводів апеляційної скарги про дискреційність повноважень відповідача у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи, з огляду на наступне.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №802/412/17-а, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а згідно якої повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Оскільки при зверненні позивача до відповідача із заявою про переведення її на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" останньою дотримано визначених для такого переведення умов, у відповідача існує лише один вид правомірної поведінки - здійснити таке переведення.

Таким чином, враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою ефективного захисту прав ОСОБА_1 належить зобов`язати відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України “Про державну службу” №3723-ХІІ з дати звернення - 18.08.2025, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 16.04.2002 по 11.05.2007 та з 13.01.2010 по 01.11.2017 в органах державної податкової служби, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі

Згідно з ч.ч.1-3 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №520/4916/26 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова