Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №363/4029/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"16" липня 2026 р. Справа № 363/4029/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року Суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В.,за участю секретаря судових засідань Захарової Н.В.,прокурора Бірюка Г.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

До Вишгородського районного суду Київської області з Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України надійшли матеріали адміністративних справ щодо ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5266, ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII та пункту 27 розділу XIII Закону №1700-VII несвоєчасно, без поважних причин, 14 листопада 2025 року подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5267, ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII та пункту 27 розділу XIII Закону №1700-VII несвоєчасно, без поважних причин, 28 березня 2026 року подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 визнала свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень та просила суд застосувати до неї мінімальне адміністративне стягнення.

Прокурор підтримала обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, просила визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, та притягнути її до адміністративної відповідальності у виді штрафу в межах санкції зазначеної статті.

Дослідивши матеріали справ про адміністративні правопорушення, суд встановив наступне.

Із протоколів про адміністративні правопорушення та доданих до них матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, які полягають у несвоєчасному поданні без поважних причин щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 та 2023 роки.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5266, ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII та пункту 27 розділу XIII Закону №1700-VII несвоєчасно, без поважних причин, 14 листопада 2025 року подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2022 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №5267, ОСОБА_1 , головний спеціаліст відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII та примітки до статті 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія зазначеного Закону, у порушення вимог частини першої статті 45 розділу VII та пункту 27 розділу XIII Закону №1700-VII несвоєчасно, без поважних причин, 28 березня 2026 року подала щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172-6 КУпАП.

Таким чином, факт подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2022 рік 14 листопада 2025 року та щорічної декларації за 2023 рік 28 березня 2026 року підтверджується матеріалами справи, зокрема документами, долученими до протоколів про адміністративні правопорушення, а саме роздруківками декларацій із зазначенням дати та часу їх подання, а також послідовністю дій користувача в Реєстрі декларацій.

Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться лише в межах їх компетенції та у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема і: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши досліджені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у порушенні вимог ч. 1 ст. 45 Закону України №1700-VII, що свідчить про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також наявність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 172-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до примітки до статті 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушення, передбаченого цією статтею, є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно з підпунктом «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України №1700-VII посадові особи юридичних осіб публічного права є суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону.

Частиною першою статті 45 Закону України №1700-VII визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»–«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом НАЗК від 23.07.2021 №449/21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за №987/36609, щорічна декларація — це декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону України №1700-VII. Така декларація охоплює звітний рік (період з 1 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому вона подається, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» було визначено особливості подання декларацій суб`єктами декларування.

Зазначений Закон набрав чинності 12.10.2023, після чого здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII Закону України №1700-VII, у тому числі щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, було відновлено у повному обсязі.

Абзацом першим частини 27 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України №1700-VII передбачено, що особи, які у 2022–2023 роках не подали декларації відповідно до статті 45 цього Закону, строк подання яких настав до набрання чинності відповідним Законом, зобов`язані подати такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Таким чином, у ОСОБА_1 виник обов`язок подати щорічні декларації: за 2022 рік — у строк з 00 год. 00 хв. 01.01.2023 до 23 год. 59 хв. 31.01.2024; за 2023 рік — у строк з 00 год. 00 хв. 01.01.2024 до 23 год. 59 хв. 31.03.2024.

Відповідно до відомостей, розміщених у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію за 2022 рік ОСОБА_1 подала лише 14.11.2025, тобто з порушенням установленого законом строку та без поважних причин.

Також щорічну декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подала лише 28.03.2026, тобто несвоєчасно та без поважних причин.

ОСОБА_1 була ознайомлена з вимогами та обмеженнями, передбаченими Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України №1700-VII правопорушенням, пов`язаним із корупцією, є діяння, яке не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 65 Закону України №1700-VII за вчинення корупційних або пов`язаних із корупцією правопорушень особи, зазначені у частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки для його закінчення не вимагається настання будь-яких шкідливих наслідків.

З диспозиції частини першої статті 172-6 КУпАП вбачається, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації є адміністративним правопорушенням, пов`язаним із корупцією, яке полягає у порушенні встановленого законом обов`язку щодо подання декларації у визначені строки.

Судом встановлено, що об`єктивних причин, які б унеможливлювали своєчасне подання декларацій (неналежна робота Реєстру, стан здоров`я чи інші обставини непереборної сили), ОСОБА_1 не наведено та доказами не підтверджено.

Відповідно до послідовності дій користувача у Реєстрі декларацій встановлено, що ОСОБА_1 подала щорічну декларацію за 2022 рік лише 14.11.2025, а за 2023 рік — лише 28.03.2026, тобто після закінчення встановлених законом строків.

Обов`язком суб`єкта декларування є знання та неухильне виконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі положень статті 45 цього Закону.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строків подання декларацій.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є належними, допустимими, достатніми та узгодженими між собою, у зв`язку з чим не викликають у суду сумнівів.

При обранні виду та розміру адміністративного стягнення суд ураховує конкретні обставини справи, характер вчинених правопорушень та дані про особу правопорушника.

ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася. Обставин, що пом`якшують відповідальність, а також обставин, які обтяжують відповідальність, судом не встановлено.Інших відомостей, які б характеризували особу, суду не надано.

Відповідно до вимог частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи, що до суду надійшли матеріали щодо двох адміністративних правопорушень, вчинених ОСОБА_1 , які розглядаються одним суддею, вони підлягають об`єднанню в одне провадження.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нею нових правопорушень.

Згідно зі статтею 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Обставин, які б свідчили про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю вчинених адміністративних правопорушень та обмеження усним зауваженням, судом не встановлено.

При накладенні адміністративного стягнення суд ураховує характер вчинених правопорушень, ступінь вини, майновий стан, а також наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Враховуючи наведене та положення закону, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції частини першої статті 172-6 КУпАП.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, визначений статтею 5 цього Закону.

Разом із тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 належить до категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, а тому з неї підлягає стягненню судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 172-6, 276, 279, 280, 283-285, 289 КУпАП, суд

постановив:

Справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, №363/4029/26 та №363/4030/26, об`єднати в одне провадження та присвоїти об`єднаній справі номер №363/4029/26.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів.

Суддя С.В. Олійник