Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/16104/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/16104/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 17.10.25 у справі № 520/16104/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом також – відповідач), в якому просив скасувати наказ про призов за мобілізацією, виданий 08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції необґрунтовано не врахував, що позивач є непридатним до військової служби; відповідачем не надано, передбачених Порядком №560 доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за змістом позову 08.04.2025 працівниками поліції позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 квітня 2025 року ОСОБА_1 направлений на проходження ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі графи ІІ Розкладу хвороб придатний до військової служби.

Згідно з довідкою № 2025-0408-1320-3047-7 від 08.04.2025 солдат (мобілізований) ОСОБА_1 , 17.05.1988, придатний до військової служби. З вказаною довідкою позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом на вказаній довідці.

08 квітня 2025 року представник позивача - адвокат Морозов В.Ю., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із запитом щодо дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо проведенню мобілізаційних заходів стосовно ОСОБА_1

11 квітня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_6 листом № 1667/МВ повідомив представника позивача, що 08.04.2025 ОСОБА_1 був направлений на проходження ВЛК, за результатами якої він визнаний придатним до військової служби за гр. ІІ Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 від 14.08.2008. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби та не має підстав для відстрочки від мобілізації, 08.04.2025 останнього призвано на військову службу по мобілізації на особливий період і направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 , тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 діяв у межах та у спосіб, визначені законом.

Вважаючи протиправним наказ про призов, позивач звернувся до суду із позовом у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідачами не було порушено права і законні інтереси позивача.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232) військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 2232 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-ХІІ (далі - Закон №3543).

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543 призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Згідно з п. 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Отже, на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

За матеріалами справи за результатами проходження позивачем військово-лікарської комісії складено довідку № 2025-0408-1320-3047-7 від 08.04.2025, згідно з якою солдат (мобілізований) ОСОБА_1 , 17.05.1988, придатний до військової служби.

Позивачем не надано доказу наявності у нього документу про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період або щодо його бронювання.

Також, докази того, що на момент прийняття наказу про призов на військову службу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров`я, у матеріалах справи відсутні.

Вказані обставини спростовують посилання позивача про його непридатність до військової служби.

Разом з цим позивачем не надано доказів оскарження довідки військово-лікарської комісії № 2025-0408-1320-3047-7 від 08.04.2025 про придатність позивача до військової служби.

Відповідно до абзацу третього пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 за № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Відповідно до пункту 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ. У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За матеріалами справи позивач після проходження ВЛК та визнання його придатним до військової служби на підставі Наказу від 08.04.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 був призваний та направлений для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_9 під час призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ, як акт індивідуальної дії, реалізований його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права позивача, оскільки скасування такого наказу, який вже реалізований та вичерпав свою дію, не може призвести до відновлення порушеного права.

Скасування судовим рішенням Наказу від 08.04.2025 в частині призову ОСОБА_1 та направлення для проходження військової служби під час мобілізації не змінить статусу позивача як військовослужбовця.

Звільнення військовослужбовця зі служби під час воєнного стану здійснюється з підстав, визначених ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У спірних правовідносинах відповідачами не порушено прав позивача, протилежного судовими інстанціями не встановлено, а позивачем не доведено.

Доводи апеляційної скарги із зазначених вище підстав висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 у справі № 520/16104/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова