Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №520/14277/2020 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 р. Справа № 520/14277/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 (суддя Котеньов О.Г.; м. Харків) по справі № 520/14277/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до заяви від 28 лютого 2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відпустці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Державною Судовою Адміністрацією України у Харківській області;

- скасувати рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді від 28 лютого 2020 року №04-52/257, виданої Державною судовою адміністрацією України у Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Державною судовою адміністрацією України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним і скасувати рішення відділу з питань перерахунків № 3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04-52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивачем подано до суду заяву 08.12.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення, в якій просить суд зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести перерахунок та виплату позивачі станом на 05.12.2025 заборгованість по виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у адміністративній справі №520/14277/20 з урахуванням стуж роботи судді - 25 років 08 місяців 03 дні, так як перерахунок відповідачем зроблений неправильно, виходячи зі стажу роботи 15 років 09 місяців, що суперечить судовим рішенням у адміністративній справі №520/25282/24.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій та рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 520/14277/2020 - скасовано.

Прийнято постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - задоволення частково.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у адміністративній справі № 520/14277/20 протягом одного місяця з дня отримання цієї постанови до суду першої інстанції.

В задоволенні інших вимог заяви - відмовлено.

11 березня 2026 року від відповідача надійшов звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №520/14277/2020.

В обґрунтування звіту відповідач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 28 лютого 2020 року № 04- 52/257, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 ОСОБА_2 здійснено з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зазначеному законі порядку при стажі роботи на посаді судді 25 років 8 місяці 3 дні.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі № 520/14277/20220 проведено нарахування грошових коштів у загальному розмірі 69605 гривень 19 копійок за період 19.02.2020 по 31.03.2021, яку обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 821-18069.

Планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2025 рік зі змінами, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 29 грудня 2025 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 9552,9 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень – у сумі 11231,0 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 20699,0 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень – у сумі 12313,5 тис грн. Вказані грошові кошти були використані в повному обсязі.

Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 “Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік”.

Планом доходів і видатків головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2026 рік, затвердженим Головою правління Пенсійного фонду України 24 лютого 2026 року, видатки за рахунок коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 24941,4 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень – у сумі 24102,1 тис грн; за рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 44511,5 тис грн; на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень – у сумі 23825,0 тис грн.

Для виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі головним управлінням 04.03.2026 № 2000-0502-5/37509 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 69605 гривень 19 копійок.

25 березня 2026 року від позивача надійшли зауваження на звіт про виконання судового рішення у справі №520/14277/2020, в яких проси суд:

- постановити, відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАСУ, ухвалу, про відмову у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду від 15 січня 2021 року у справі № 520/14277/2020;

- накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - боржника штраф у сумі передбаченій ч. 3 ст. 382-2 КАСУ та встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 КАСУ.

Ухвалою від 06 квітня 2026 року Харківський окружний адміністративний суд частково затвердив звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.03.2026 про виконання рішення суду у справі №520/14277/2020 поданий на постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2026.

Змінив спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №520/14277/2020 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 ос праві №520/14277/2020 грошову суму у розмірі 69605 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот п`ять) гривень 19 копійок.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції:

- скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі № 520/14277/2020 про прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та завершення судового контролю;

- постановити нову ухвалу, якою відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду від 15 січня 2021 року у справі № 520/14277/2020 як такого, що не підтверджує фактичне відновлення порушених прав позивача;

- встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про повне та фактичне виконання рішення суду, включаючи нарахування та виплату індексації та компенсації втрати частини доходів, надавши до суду копії платіжних документів про зарахування коштів на рахунок ОСОБА_1 ;

- попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про можливість накладення штрафу у разі повторного подання неповного або недостовірного звіту відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. 11 ст. 382-3 КАС України якою передбачено, що якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 1 цього Кодексу. Вказує, що суд першої інстанції визнав, що в частині виплат звіт не може бути затверджений, тому суд був зобов`язаний встановити новий строк для подання звіту та розглянути питання про накладення штрафу. Натомість суд констатував невиконання судового рішення в частині виплати заборгованості, не встановивши жодних процесуальних строків для його усунення, що робить судовий контроль формальним та неефективним. Також позивач вказує, що ГУ ПФУ не надало доказів, що воно зверталося до Державної казначейської служби або Міністерства фінансів з вимогою забезпечити фінансування саме за цим судовим рішенням як за пріоритетним напрямком. Крім того, позивач у зауваженнях від 25.03.2026 р. вказував, що звіт ГУ ПФУ не містить розрахунку компенсації втрати частини доходів (Закон №2050-III) та індексації, проте суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки цим доводам, чим фактично дозволив боржнику подати неповний і недостовірний звіт.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, з таких підстав.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-5 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Відповідно до ч. 11 ст. 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Частково затверджуючи звіт відповідача суд першої інстанції врахував викладені ГУПФУ в Полтавській області доводи про те, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі №520/14277/2020 ОСОБА_2 здійснено з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зазначеному законі порядку при стажі роботи на посаді судді 25 років 8 місяці 3 дні.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі № 520/14277/20220 проведено нарахування грошових коштів у загальному розмірі 69605 гривень 19 копійок за період 19.02.2020 по 31.03.2021, яку обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ), виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою за № 821-18069.

При цьому ГУ ПФУ в Харківській області не заперечується, що ним не виплачено позивачу нараховану суму пенсії на виконання судового рішення у цій справі.

Оскільки невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення та порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №520/14277/2020 грошову суму у розмірі 69605,19 грн.

Надаючи оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції щодо часткового затвердження звіту та наявності підстав для зміни способу і порядку виконання судового рішення, колегія суддів зазначає таке.

Зі змісту наведених вище положень ст. 382-3 КАС України випливає, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Наведене свідчить, що за наслідками розгляду поданого суб`єктом владних повноважень звіту чинним законодавством передбачено два види судових рішень - про прийняття або відмову у прийнятті звіту, а також визначені підстави для ухвалення відповідних рішень.

При цьому питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення суд може розглянути за власною ініціативою виключно у випадку постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту та накладання на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Тобто, невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Зокрема, суд повинен з`ясувати чи вживалися суб`єктом владних повноважень (зокрема, в особі його керівника) всі необхідні та вичерпні заходи для своєчасного і повного виконання судового рішення, та які саме заходи; чи діяв зазначений керівник при вжитті тих чи інших заходів добросовісно, пропорційно, своєчасно та обґрунтовано; чи існували документально підтверджені поважні обставини, які ускладнюють виконання судового рішення. Необхідність встановлення судом цих обставин під час розгляду звіту про виконання судового рішення, ухваленого у справі, яка стосується здійснення пенсійних (соціальних та ін.) виплат, випливає безпосередньо зі змісту частин другої і п`ятої статті 382-3 КАС України.

Водночас, у випадку прийняття звіту про виконання судового рішення, якщо суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд повинен встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить висновків ані щодо прийняття ані щодо відмови у прийнятті поданого відповідачем звіту. При цьому суд першої інстанції встановив, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 по справі №520/14277/2020 виконано відповідачем в частині перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання, проте не виконано в частині виплати нарахованої суми коштів на виконання судового рішення у цій справі.

У свою чергу, встановивши обставину невиконання судового рішення в частині виплати нарахованих сум, суд першої інстанції не надав оцінки заходам, які вживались відповідачем для виконання судового рішення та не навів мотивованого висновку, чи вважає він відповідні заходи достатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, адже якщо суд вважає такі заходи достатніми, це є підставою для прийняття поданого відповідачем звіту та встановлення нового строку для подання звіту, у протилежному випадку - суд відмовляє у прийнятті поданого звіту відповідно до ч. 2 ст. 382-3 КАС України та накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у відповідному розмірі, після чого може вирішити питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що у звіті про виконання судового рішення від 11.03.2026 відповідач вказував, що на виконання рішення суду по зазначеній справі в повному обсязі ГУПФУ в Харківській області 04.03.2026 № 2000-0502-5/37509 зроблено запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату різниці в пенсії за відповідний період в розмірі 69605 гривень 19 копійок. Проте, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення 06.04.2026, суд першої інстанції не з`ясував обставин щодо результату розгляду цього запиту та чи були виділені відповідні кошти на час розгляду звіту відповідача.

Крім того колегія суддів зазначає, що 25 березня 2026 року від позивача до Харківського окружного адміністративного суду надійшли зауваження на звіт про виконання судового рішення у справі №520/14277/2020, в яких він просив суд: постановити, відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАСУ, ухвалу, про відмову у прийнятті звіту ГУПФУ в Харківській області про виконання рішення суду від 15 січня 2021 року у справі № 520/14277/2020; накласти на керівника суб`єкта владних повноважень - боржника штраф у сумі передбаченій ч. 3 ст. 382-2 КАСУ та встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382 КАСУ. Проте суд першої інстанції викладеним у зауваженнях доводам та заявленим клопотанням не надав жодної оцінки.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені вище обставини безумовно підлягали правовій оцінці судом першої інстанції та мали безпосередній вплив на правильне вирішення питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту ГУПФУ в Харківській області, однак були залишені судом першої інстанції поза увагою.

Колегія суддів зазначає, що невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду.

Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України” (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України” (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Окрім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Відповідно до рішень ЄСПЛ “Кечко проти України” (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та “Ромашов проти України” (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі “Кечко проти України” (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України” (заява № 70297/01) та у справі “Бакалов проти України” (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового затвердження звіту та зміни способу і порядку виконання судового рішення є помилковими та передчасними.

Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, частково спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права.

Враховуючи сукупність наведених обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню в частині здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, відтак підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження належного розгляду звіту відповідача. У зв`язку з цим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 312, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2026 по справі № 520/14277/2020 - скасувати.

Справу № 520/14277/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.03.2026 про виконання судового рішення.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко