Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №358/1121/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1121/26 Провадження № 2/358/1019/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача

До Богуславського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) із позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) в якому просив: розірвати шлюб між ним ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , який було зареєстровано 16.11.1996 виконавчим комітетом Киданівської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 5.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.1996 між сторонами було укладено та зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Киданівської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 5. Від шлюбу подружжя мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Спільне життя між сторонами не склалося: почуття любові, поваги, взаєморозуміння та підтримки зникли. Позивачка та відповідач подружніх стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть. Таким чином, шлюб фактично існує лише формально і його подальше збереження є неможливим.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.06.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 16).

Ухвалою судді від 18.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 16 липня 2026 року о 10 год. 00 хв., (а.с. 19-20).

У судове засідання, призначене на 16.07.2026, позивач ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи здійснювати без його участі та без фіксації судового процесу технічними засобами, не заперечував щодо винесення заочного рішення.

16.07.2026 через канцелярію суду ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Також, просив не надавати строк для примирення (а.с. 24).

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 16.07.2026 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

16.07.2026 через канцелярію суду відповідачка подала заяву, в якій позовні вимоги, ОСОБА_1 визнала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити, розгляд справи проводити без її участі. Також, просила не надавати строк для примирення Після розірвання шлюбу просила залишити їй прізвище — ОСОБА_5 (а.с. 25).

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають в шлюбі, зареєстрованому 16 листопада 1996 року виконавчим комітетом Киданівської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16.11.1996 виконавчим комітетом Киданівської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 5. Після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 » (а.с.9).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 19.09.1997 Розкопанецькою сільською радою Богуславського району, та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 14, 15).

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 51 Конституції України проголошено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

За приписами статті 3 Сімейного кодексу України (далі СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають спільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає вимогам статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова у розірванні шлюбу буде примушуванням його до шлюбу та збереження шлюбних відносин, що не допускається відповідно до частини першої статті 24, частини четвертої статті 56 СК України та порушує принцип добровільності шлюбу.

На підставі частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 СК України.

Згідно статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини третьої статті 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

За нормою статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, або інтересам дитини, що мають істотне значення.

Суд не застосовує положення ст. 111 СК України, яка є диспозитивною, оскільки в судовому засіданні зібрано достатньо доказів, які підтверджують, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливими, а збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, моральним засадам, адже позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач своїх заперечень проти його розірвання у встановлений законом строк суду не надав, клопотань про надання строку на примирення не заявляв.

З урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11 червня 2019 року у справі № 605/434/18, якій кореспондує п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у випадку виявлення обставин або фактів під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.

V. Висновки суду.

З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі склалися такі стосунки, які призвели до припинення між ними сімейних відносин, розпаду їх сім`ї. Позивач не бажає зберегти сім`ю, оскільки вони не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільного побуту, шлюб існує формально.

Суд вважає, що оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в задоволенні такої вимоги буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази та виходячи із фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, а також того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, суд дійшов обґрунтованого висновку, що шлюб, укладений між сторонами підлягає розірванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

У прохальній частині заяви про розгляд справи без участі, відповідачка просила залишити їй прізвище ОСОБА_5 .

З урахуванням викладеного, після розірвання шлюбу ОСОБА_2 необхідно залишити прізвище, набуте у шлюбі « ОСОБА_5 ».

Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно частини першої статті 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

VІ. Щодо розподілу судових витрат.

Оскільки позивач у позовній заяві не заявляв вимоги про стягнення на його користь судових витрат, суд, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, не вирішує питання про їх розподіл.

Керуючись статтями 21, 24, 56, 105, 112-114 СК України, статтями 4, 12, 13, 77, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.11.1996 виконавчим комітетом Киданівської сільської ради Богуславського району Київської області, за актовим записом № 5.

Після розірвання шлюбу відповідачці залишити прізвище – ОСОБА_5 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідачка:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя К. І. Буравова