Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №357/4670/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4670/26

Провадження № 2-а/357/291/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Кича М. В.

позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідача – Першка М.О., Пальчевського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 міста Біла Церква в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській ообласті про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко Миколи Олександровича про скасування постанови, який обгрунтований тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення КІ № 000337 від 17 березня 2026 року головний інспектор сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко М.О. притягнув його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2 550 грн, відповідно до ч. 2 ст. 175-3 КУпАП за порушення вимог щодо утримання та експлуатації ЗС ЦЗ, затверджених наказом МВС України від 9.07.2018 № 579, що призвело до неготовності використовувати його за призначенням, а саме: відсутня довідка про перевірку герметичності сховища ( згідно додатку 13 Вимог), п. 2 глави 8 розділ ІІІ Вимог. Ця постанова є протиправною, не грунтується ні на нормах чинного законодавства України, ні на фактичних даних і підлягає скасуванню, так як відповідач не надав суду належні докази його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 175-3 КУпАП. Так, КП БЦМР «Тролейбусне управління» є власністю Білоцерківської територіальної громади, яку представляє міська рада, як орган місцевого самоврядування. Відповідно і захисна споруда є власністю територіальної громади. КП БЦМР «Тролейбусне управління» є планово збитковим, оскільки 90% його пасажирів є пільговиками різних категорій і їх підприємство перевозить безкоштовно. Тому воно, як всі подібні підприємства, фінансються з міського бюджету. Захисна споруда, про яку йде мова в постанові, споруджена близько 50 років тому і з тих пір жодного разу не ремонтувалося. Оскільки сховищем у разі необхідності користувалися і користуються жителі прилеглих до підприємства житлових будинків ж/м Леваневського, то він як керівник підприємства, не маючи коштів для приведення споруди до належного стану, неодноразово звертався до міської ради з листами про виділення коштів для ремонту сховища. Проте, на жодне звернення відповіді не отримав і кошти не були виділені. Крім того, відповідач у постанові не вказав, яким чином відсутність якоїсь довідки про герметичність споруди може потягнути за собою неможливість використання захисної споруди за призначенням. Просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення КІ № 000337 від 17 березня 2026 року головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першка Миколи Олександровича і справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення ( а. с. 1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 11-12 ) та матеріали передані для розгляду.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі ( ч. 2 ст. 171 КАС УКраїни ).

Ухвалою судді від 03.04.2026 позовна заява ОСОБА_1 до головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко Миколи Олександровича про скасування постанови була залишена без руху ( а. с. 17-19 ).

14.04.2026 отримано клопотання від позивача на виконання ухвали ( а. с. 21 ) з квитанцією про сплату судового збору ( а. с. 22 ).

Відповідно до ч. 8 ст. 171 КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Ухвалою судді від 16.04.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко Миколи Олександровича про скасування постанови. Повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням ( виклику ) учасників справи ( а. с. 23-24 ).

Ухвалою судді від 11.05.2026 замінено первісного відповідача головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко Миколу Олександровича на належного відповідача Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській ообласті. Повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням ( виклику ) учасників справи ( а. с. 42-44 ).

19.06.2026 судом отримано відзив на позовну заяву, зареєстрований за вх. № 39633 ( а. с. 51, 52-59 ) з додатками ( а. с. 61-110 ), який був направлений суду 18.06.2026 через засоби електронної пошти.

29.06.2026 судом отримано від позивача відповідь на відзив, зареєстровано за вх. № 42185 ( а. с. 115).

Так, ухвалою судді від 11.05.2026 було здійснено заміну первісного відповідача головного інспектора сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко Миколу Олександровича на належного відповідача Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській ообласті та відповідачу було запропоновано у 15-денний строк з дня отримання даної ухвали надати відзив на позовну заяву, вказану ухвалу відповідач отримав 01.06.2026, про що свідчить поштове рекомендоване повідомлення про вручення ( а. с. 49 ), а направлено відзив 18.06.2026 через засоби електронної пошти, тому строк на подачу відзиву та доказів з боку відповідача було пропущено, оскільки останній день подачі відзиву припадає на 15.06.2026.

В судовому засіданні 13.07.2026 позивач підтримав позовну заяву, при цьому, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив її задовольнити.

Представники відповідача, кожний окремо, заперечували проти позовних вимог позивача, просили відмовити в задоволені позову, оскаржувану постанову залишити в силі, оскільки за результатами комплексного обстеження сховища було виявлено 12 порушень та визначено неготовим до використання сховища за призначенням. Посилання позивача на відстуність коштів, не звільняє останнього від не виконання вимог законодавства у сфері цивільного захисту.

Згідно з Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ), судові дебати у спрощеному позовному провадженні не проводяться.

Оскільки розгляд справи проводився в спрощеному позовному провадженні, після наданих пояснень учасниками та дослідження матеріалів справи, суд з урахуванням вимог ст. 227 КАС України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення 15.07.2026 о 17 годині 00 хвилин.

З урахуванням наданих пояснень з боку учасників справи та досліджених матеріалів, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення КІ № 000337 від 17 березня 2026 року головний інспектор сектору № 6 Білоцерківського районного управління ЦЗ та ПО ГУ ДСНС у Київській області Першко М.О., притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2 550 грн, відповідно до ч. 2 ст. 175-3 КУпАП за порушення вимог щодо утримання та експлуатації ЗС ЦЗ, затверджених наказом МВС України від 9.07.2018 № 579, що призвело до неготовності використовувати його за призначенням, а саме: відсутня довідка про перевірку герметичності сховища ( згідно додатку 13 Вимог), п. 2 глави 8 розділ ІІІ Вимог ( а. с. 5 ).

До матеріалів справи стороною позивача долучені звернення від 18.02.2026 за № 59 про вжиття заходів щодо приведення захисної споруди № 149026 відповідно до вимог ст. 32 КЦЗУ ( а. с. 6), від 10.12.2025 за № 288 про проведеня обстеження об`єкту фонду захисної споруди підприємства ( а. с. 7 ), від 19.12.2024 за № 271 про відновлення захисної споруди ( а. с. 8 ), які адресовані секретарю міської ради Володимиру Вовкотруб та від 10.05.2024 за № 104 стосовно утримання захисної споруди підприємства ( а. с. 9 ), адресовано заступнику міського голови Олександру Полярушу. Докази направлення та отримання вказаних звернень, матеріали справи не місять.

Звертаючись з даним позовом, позивач наголошував на тому, що він як керівник підприємства, не маючи коштів для приведення споруди до належного стану, неодноразово звертався до міської ради з листами про виділення коштів для ремонту сховища, проте, на жодне звернення відповіді не отримав і кошти не були виділені.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення адміністративної відповідальності.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 175 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, а також використання протипожежної, аварійно-рятувальної або іншої спеціальної техніки або засобів протипожежного захисту не за призначенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 175-3 КУпАП, порушення встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, що призвело до неготовності їх використання за призначенням відповідно до законодавства, тягне за собою накладення штрафу від ста п`ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Основним завданням ДСНС України є: 1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб; 3) внесення на розгляд Міністра внутрішніх справ пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах; 5) виконання функцій компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки.

Отже, суб`єктом владних повноважень, який відповідно до покладених на нього законом функцій має повноваження щодо реагування на порушення законодавства у сфері цивільного захисту населення, є ДСНС.

В розрізі даних правовідносин, під час розгляду справи встановлено, що Актом обстеження об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту від 23.02.2026 за № 94, складеного Білоцерківським РУ ЦЗ та ПД ГУ ДСНС України в Київській області, за результатами комплексного обстеження сховища № 14026 виявлено 12 порушень з яких в тому числі і порушення щодо відсутності довідки про перевірку герметичності сховища ( пункт 2 глави 8 розділу ІІІ Вимоги ) ( а. с. 88-96 ).

Відповідно до п. 2 глави 8 розділу ІІІ наказу МВС від 09.07.2018 № 579 «Про затвердження вимог щодо утримання, облаштування та експлуатація об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, визначення критеріїв неможливості подальшого утримання та експлуатація захисних споруд цивільного захисту, оформлення документів, що підтверджують таку неможливість ( далі – наказ МВС № 579 ) перевірка герметичності сховища, СПП із захисними властовостями сховища проводиться в ріхних режимах роботи.

Результати перевірки сховища, СПП із захисними властовостями сховища на герметичність оформлюються довідкою про перевірку герметичності сховища, споруди подвійного призначення із захисними властивостями сховища згідно з додатком 8 до цих Вимог.

Водночас, позивачем не зазначено жодних відомостей щодо оскарження ним відповідно до частини третьої статті 68 Кодексу цивільного захисту України у судовому порядку зазначених дій відповідачем та/або результатів проведених ним перевірок.

Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі №2340/2816/18.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Подібний підхід був застосований практикою Верховного Суду у рішеннях від 23 січня 2020 року, у справі № 814/1272/18, від 05 лютого 2020 року у справі 160/1739/19.

Як встановлено в судовому засіданні та не спростовано учасниками, сховище № 149026, організація, яка експлуатує його ( протирадіаційне укриття ), є Тролейбусне управління, керівником якого є позивач.

Відповідно до Паспорту сховища ( протирадіаційне укриття ) № 149026, адреса: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 135а, належить Тролейбусному управлінню та знаходиться у комунальній власності ( а. с. 74-75 ).

Додана технічна характеристика та технічний паспорт на вказана захисну споруду цивільного захисту ( цивільної оборони ) ( а. с. 77, 78-86 ), а також свідоцтво на вказане нерухоме майно ( а. с. 87 ) та Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а. с. 70-73 ).

Відповідно до ст. 32 Кодексу цивільного захисту України утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 Кодексу цивільного захисту України до захисних споруд цивільного захисту належать: сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів; протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

У частині другій статті 32 Кодексу цивільного захисту України визначено, що для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - будівлі, споруди чи їх окремі частини, призначені для використання за основним функціональним призначенням з метою забезпечення суспільних або господарських потреб, а також мають відповідні захисні властивості та спроектовані, побудовані або пристосовані таким чином, щоб забезпечити умови для тимчасового перебування людей у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю під час надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів.

Захисні споруди цивільного захисту, споруди подвійного призначення, первинні (мобільні) та найпростіші укриття складають фонд захисних споруд цивільного захисту, є об`єктами такого фонду, мають стратегічне значення для забезпечення захисту населення і належать до засобів колективного захисту. В особливий період нарощування фонду захисних споруд цивільного захисту здійснюється шляхом будівництва захисних споруд цивільного захисту, споруд подвійного призначення та виготовлення (монтування) первинних (мобільних) і облаштування найпростіших укриттів, а також (у разі потреби) відновлення пошкоджених (зруйнованих) об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту. Найпростіше укриття - це цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій створені умови для тимчасового перебування людей (не менше 48 годин) у разі виникнення небезпеки їх життю та здоров`ю з метою зменшення непрямої дії звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.

Отже, найпростіше укриття є складовою фонду захисних споруд цивільного захисту.

Механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку визначає Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138 (далі - Порядок № 138).

Статтею 17-1 Кодексу цивільного захисту України визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, яким є Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Положення про Державну службу з надзвичайних ситуацій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі - Положення № 1052).

Державна служба України з надзвичайних ситуацій здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 1052).

Частиною першою статті 19 Кодексу цивільного захисту України передбачені повноваження органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту до яких, крім іншого, віднесено: забезпечення цивільного захисту на відповідній території; взаємодія з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, щодо виконання завдань цивільного захисту; організація виконання вимог законодавства щодо створення, використання, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту; планування та організація роботи з дообладнання або спорудження в особливий період підвальних та інших заглиблених приміщень для укриття населення; прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб`єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд; організація обліку фонду захисних споруд цивільного захисту; здійснення контролю за утриманням та станом готовності захисних споруд цивільного захисту; організація проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільного захисту, виключення їх за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, з фонду захисних споруд цивільного захисту.

Згідно ст. 223 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням встановлених законодавством вимог пожежної та техногенної безпеки, порушенням встановлених законодавством вимог щодо утримання та експлуатації об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Згідно із ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Згідно із ч. 3 ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, передбачених статтями 77-1, 120, 175, 175-2, 175-3, 188-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Отже, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із змісту заявленого позову, а також пояснень наданих у суді, позивачем не заперечується наявність порушень зазначених вимог, як в Акті обстеження об`єкта фонду захисних споруд цивільного захисту так і порушення, що містяться в оскаржуваній постанові, за що позивача було притягуто до адміністративної відповідальності. Єдиним доводом позивача, є відсутність коштів для приведення споруди до належного стану, хоча позивач зазначав, що міськими цільовими програмами захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, природного, соціального та воєнного характеру Білоцерківської територіальної громади на 2023-2025 роки, на 2026 рік були передбачені кошти в розміір 7 млн грн на приведеня укриття до стану готовності.

Відсутність коштів та належного фінансування не звільняє позивача від виконання ним імперативних норм законодавства. Чинне законодавство не ставить в залежність необхідність в застосуванні заходів реагування від наявності чи відсутності бюджетних коштів (фінансової спроможності). Сама по собі відсутність коштів, в тому числі й у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного асигнування не може бути підставою для відкладення вжиття заходів щодо усунення факторів небезпеки життю, здоров`ю громадян.

Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 420/4581/19 (адміністративне провадження № К/9901/15359/20 ).

До того ж, з боку позивача не було надано жодного належного доказу і тому, які дії з боку останнього здійснено для отримання довідки про перевірку герметичності сховища № 149026, що слугувало для притягнення останнього до адміністративної відповідальності, як керівника Тролейбусного управління, яке експлуатує його ( протирадіаційне укриття ).

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповдіно до ст. 27 Конституції України, обов`язок держави – захищати життя людини.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою на те особою щодо позивача на законних підставах й у межах службових повноважень на підставі зібраних доказів про вчинене адміністративне правопорушення, адміністративне стягнення накладено у відповідності до санкції ст. 175 КУпАП, а тому вимоги позивача про її скасування є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки в задоволенні позовних вимог по суті спору суд вважає необхідним відмовити, то у відповідності до ст.139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 19, 27, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 5 - 11, 19, 20, 73-77, 79, 90, 132, 139, 227, 241- 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 7, 8, 9, 247, 251, 252, 256, 258, 268, 287-289 КУпАП, ст. ст. 32, 17 19 Кодексу цивільного захисту України, суд,

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській ообласті про скасування постанови, - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст судового рішення складено 16 липня 2026 року.

СуддяО. І. Орєхов