Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №750/2511/15-ц — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

15 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2511/15-ц

Головуючий у першій інстанції – Григор`єв Р. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1617/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого–судді: Любчика О.В.,

суддів: Луговця О.А., Шитченко Н.В.,

з участю секретаря: Шапко В.М.,

учасники справи: стягувач – ОСОБА_1 ,

боржник - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій Іван Миколайович,

заінтересована особа - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2026 року у справі за заявою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Історія справи

у травні 2026 року приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий документ, що виданий (буде виданий) на виконання додаткової постанові від 16.04.2026 Чернігівського апеляційного суду у справі № 750/2511/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги мотивовані тим, що додатковим рішенням Чернігівський апеляційний суд від 16.04.2026 у справі № 750/2511/15-ц стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. 22.04.2026 приватним виконавцем Веремієм І.М. повністю виконана додаткова постанова Чернігівського апеляційного суду від 16.04.2026 та на рахунок ОСОБА_1 перераховано кошти в розмірі 605 грн 60 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 15123 від 22.04.2026.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу, що виданий на виконання додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 16.04.2026 у справі № 750/2511/15-ц про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат, таким, що не підлягає виконанню. Визнано вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову або направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що ухвала суду є незаконною.

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з`ясуванням обставин та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи.

В обґрунтування доводів скарги заявник посилається також на те, що суд належним чином не повідомив її про час, місце і дату судового засідання.

Зазначає, що в матеріалах справи наявні докази, що виконавчий лист, не виданий Деснянським районним судом міста Чернігова 12.05.2026, не подавався до примусового виконання, державним або приватним виконавцем не вирішувалося питання щодо його прийняття або відмови у прийнятті до виконання.

Аргументи інших учасників справи

Відзив від учасників справи на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час судового засідання у судове засідання не з`явилася. В апеляційній скарзі зазначила про розгляд справи у її відсутність.

Приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Веремій І.М. у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги з огляду на те, що на підставі додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 16.04.2026 у справі № 750/2511/15-ц про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, судом видано виконавчий лист, який наявний в матеріалах справи. Борг ним погашено у повному обсязі. Враховуючи наявність виконавчого листа, а також сплату ним боргу у повному обсязі, ОСОБА_3 вважає, що виконавчий лист повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Подальша його видача та пред`явлення до виконання стягувачем може ускладнити його господарську діяльність як приватного виконавця.

Пердстаник АТ КБ «ПривтБанк» Рожко С.М. проти апеляційної скарги заперечував, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним, а тому не підлягає скасуванню. Звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявний виконавчий лист, виданий на підставі додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду. Дата його видачі 12 травня 2026 року.

Позиція та мотиви апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що додатковою постановою Чернігівський апеляційний суд від 16.04.2026 у справі № 750/2511/15ц за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.10.2025, у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. про примусовий привід боржника ОСОБА_1 , стягувач: АТ КБ «ПриватБанк», постановив: «стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги» (а.с.167-168 т.2).

ОСОБА_1 08.05.2026 до Деснянського районного суду м. Чернігова подано заяву про видачу виконавчого листа у цій справі про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (а.с.175 т. 2)

На підставі заяви ОСОБА_1 та додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 16.04.2026 у справі № 750/2511/15ц було видано виконавчий лист про стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 605 грн 60 коп. Дата видачі 12 травня 2025 року (обкладинка цивільної справи № 750/2511/15-ц т.2).

З матеріалів заяви вбачається, що боржником сплачено судові витрати у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 15123 від 22.04.2026 на суму 605 грн 60 коп., із зазначенням призначення платежу: «сплата коштів згідно додаткової постанови від 16.04.2026 Чернігівського апеляційного суду у справі № 750/2511/15-ц, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги» (а.с.180 т.2).

Задовольняючи заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки боржником повністю сплачено суму судового збору, визначену виконавчим листом, обов`язок боржника за цим виконавчим документом є припиненим. За таких обставин виконавчий лист, виданий 12.05.2026 Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/2511/15-ц про стягнення судових витрат в розмірі 605 грн 60 коп., визнаний судом таким, що не підлягає виконанню повністю.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд через допущені порушення норм цивільного процесуального законодавства, що є підставою для обов`язкового скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення у справі нового судового рішення.

Частина 3 ст. 376 ЦПК України містить перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового.

Пунктом 3 передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно із частиною 3 статті 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Як наслідок результат розгляду цього питання впливає на права, свободи, інтереси та (або) обов`язки відповідних сторін.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфре де ла Прадель проти Франції» («De Geouffre de la Pradelle v. France») від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87)).

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним.

Установлено, що в матеріалах справи наявна повістка-повідомлення від 18 травня 2026 року адресована, у тому числі ОСОБА_1 про розгляд 22 травня 2026 року о 09-00 год у приміщенні Деснянського районного суду м. Чернігова заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Водночас, матеріали справи не містять даних, про належне повідомлення ОСОБА_1 про час, дату і місце розгляду справи (поштове повідомлення, довідка про доставку документа в електронний кабінет, тощо).

Отже, ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про судове засідання, як того вимагає ч.2 ст.432 ЦПК України, а тому її доводи про розгляд справи без належного її повідомлення є слушними та приймаються апеляційним судом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять даних, що ОСОБА_1 надсилалася копія заяви із додатками, копія ухвали Деснянського суду м. Чернігова від 18 травня 2026 року про прийняття до провадження заяви ОСОБА_2 та призначення її до розгляду, що свідчить про те, що ОСОБА_1 не була обізнана про наявність судового провадження.

Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув, та розглянув заяву приватного виконавця Веремія І.М. без належного повідомлення ОСОБА_1 .

З врахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлення судом апеляційного інстанції нового рішення про задоволення заяви, враховуючи наступне.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статі 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.012 №11-рп/2012).

За змістом частини 1 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною 2 статті 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року в справі № 755/15479/14-ц (провадження № 61-1592св17)).

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц (провадження № 61-43447св18), від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21), від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22), 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).

Отже, проаналізувавши ч.2 ст.432 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що законодавець зазначив самостійні підстави для визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а саме, якщо: 1. Його видано помилково; 2. Якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; 3. Або з інших причин.

Крім того, вказано норма процесуального закону є імперативною нормою та при наявності наведених підстав зобов`язує суд визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що в матеріалах справи наявний виконавчий лист, виданий Деснянським районним судом м. Чернігова 12 травня 2026 року у справі № 750/2511/15-ц на підставі додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія І.М. на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, який виданий на підставі заяви ОСОБА_1 .

Водночас, з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №15123 від 22.04.2026, убачається, що приватним виконавцем сплачено борг ОСОБА_1 у повному обсязі.

Отже, обов`язок боржника перед стягувачем відсутній повністю у зв`язку із добровільним виконанням, а тому є припиненим.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що звернувшись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_4 фактично не визнала тієї обставини, що зобов`язання між нею та приватним виконавцем Веремієм І.М. є припиненим. З огляду на наявність в матеріалах справи її заяви про видачу виконавчого документу, яку суд не може не задовольнити, не вирішення питання про відсутність обов`язку боржника, зумовить звернення виконавчого листа до виконання та ускладнить здійснення приватним виконавцем професійної діяльності (безпідставне відкриття виконавчого провадження, накладення арештів, тощо).

ОСОБА_1 не спростовано та не надано доказів того, що вона не отримала грошові кошти в сумі 605 грн 60 коп. або, що рахунок, на який було перерахованого вказані грошові кошти, їй не належить.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що виконавчий лист, не виданий Деснянським районним судом міста Чернігова 12.05.2026, не подавався до примусового виконання, державним або приватним виконавцем не вирішувалося питання щодо його прийняття або відмови у прийнятті до виконання, не є переконливим з огляду на вищевикладені висновки апеляційного суду, а отже не підставою для відмови у задоволенні заяви приватного виконавця.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

З врахуванням положень пункту 19 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» питання судових витрат у порядку приписів статті 141 ЦПК України не вирішується.

Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 376 ч. 3 п. 3, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 22 травня 2026 року – скасувати.

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий лист, виданий 12 травня 2026 року Деснянським районним судом м. Чернігова у справі № 750/2511/15-ц на виконання додаткової постанови Чернігівського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 750/2511/15-ц про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Веремія Івана Миколайовича на користь ОСОБА_1 про стягнення судових витрат в розмірі 605 грн 60 коп., таким, що не підлягає виконанню.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2026 року.

Головуючий: Судді: