Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №731/705/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

16 липня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 731/705/25

Головуючий у першій інстанції – Савенко А. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1098/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - судді Шитченко Н.В.,

суддів Висоцької Н.В., Супруна О.П.,

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24 215,95 грн, з яких 5 500 грн сума кредиту, 8 974,90 грн проценти за користування кредитом та 9 741,05 грн нараховані проценти за 89 календарних днів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою ІТС товариства укладено електронний договір № 7214819 про надання споживчого кредиту, який підписано у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». За умовами договору, ураховуючи його зміст, товариство надало позичальнику кредит в сумі 5 500 грн строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. ТОВ «Авентус Україна» зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 5 500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що 25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за укладеним договором на загальну суму 14 474,90 грн, з яких: 5 500 грн тіло кредиту, 8 974,90 грн проценти за користування кредитом. Оскільки на час укладання договору факторингу строк договору № 7214819 про надання споживчого кредиту від 28 жовтня 2023 року не сплив, відтак фактором здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за 89 календарних днів з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року у розмірі 9 741,05 грн. Рішенням єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування товариства на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», яке наразі має право вимоги до відповідача за кредитними зобов`язаннями.

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року про надання споживчого кредиту, укладеним із ТОВ «Авентус Україна» у сумі 20 057,40 грн, судовий збір у сумі 2 006,47 грн, 5 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката, а всього 27 063,87 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього неправомірно нарахованих процентів за 89 календарних днів (з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року), що складає 9 741,05 грн, та зменшити розмір визначених позивачем до стягнення процентів за користування кредитом до 50% від суми основного боргу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем неправомірно нараховано проценти за 89 календарних днів (з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року), оскільки фактор набув право вимоги лише в межах заборгованості, визначеної у Реєстрі боржників станом на дату укладення договору факторингу та підписання акту прийому-передачі. Право на нарахування процентів за період після цієї дати до фактора не перейшло, оскільки такі проценти не існували на момент переходу прав та не були індивідуалізовані в Реєстрі боржників.

Скаржник просить урахувати те, що розмір заявлених до стягнення процентів за користування кредитом у сумі 18 715,95 грн більше, ніж утричі перевищує суму основного боргу (5 500 грн). Водночас нараховані проценти фактично втрачають своє правове призначення як плата за користування кредитними коштами та перетворюються на непропорційно великий фінансовий тягар для споживача, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що належними і допустимими доказами підтверджено наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року у розмірі 20 057,40 грн, з яких: 5 500 грн – тіло кредиту та 14 557,40 грн – проценти, які розраховано відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У справі встановлено, що 28 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про надання споживчого кредиту № 7214819, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором С4979 (а.с. 15-19). За умовами п. 1.2. - 1.4. договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 500 грн. Тип кредиту – кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів.

Відповідно до п. 1.5., 1.5.1., 1.5.2. договору сторони передбачили тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 0,995% в день та надається за умов якщо споживач до 17 листопада 2023 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

Проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1. договору).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Сума кредиту перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту 28 жовтня 2023 року або 29 жовтня 2023 року (п. 2.1., 2.2. договору).

28 жовтня 2023 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4979 підписав таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 7214819 від 28 жовтня 2023 року, а також паспорт споживчого кредиту (а.с. 20, 21).

Довідкою ТОВ «Пейтек» № 20240809-2.5 від 09 серпня 2024 року підтверджено переказ коштів у сумі 5 500 грн на рахунок № НОМЕР_1 від ТОВ «Авентус Україна» 28 жовтня 2023 року (запис № 23) (а.с. 23-26).

25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнтом) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактором) укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф (а.с. 29-33), за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, та є невід`ємною частиною договору факторингу.

Актом прийому-передачі інформації згідно з Реєстром боржників в електронному виді за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року засвідчено, що ТОВ «Авентус Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло право вимоги по боржниках в кількості 4 088. Загальна сума простроченої заборгованості складає 41 177 893,44 грн (а.с. 36 зворот, 37).

Витягом з реєстру боржників від 25 липня 2024 року, який є додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 27 травня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7214819 на суму 14 474,90 грн, з яких: 5 500 грн основна сума боргу, 8 974,90 грн заборгованість за відсотками (а.с. 41-42).

Платіжними інструкціями в національній валюті № 5534, 5535, 5536, 5537 від 29 липня 2024 року підтверджено, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» здійснило на користь ТОВ «Авентус Україна» оплату за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року (а.с. 39-40).

Відповідно до розрахунку ТОВ «Авентус Україна» за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі 14 474,90 грн, з яких: 5 500 грн основний борг, 8 974,90 грн проценти (а.с. 43-48).

Іншим розрахунком, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», підтверджено, що товариство здійснило донарахування заборгованості за процентами за ставкою 1,99 % за період з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року (89 календарних днів), що становить 9 741,05 грн (а.с. 49-50).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 64).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. За приписами ст. 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 3 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Позивач, пред`явивши вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, просив, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за нарахованими процентами.

Районний суд, визначаючи розмір заборгованості за нарахованими процентами, які підлягають стягненню з відповідача, перевірив наданий позивачем розрахунок щодо його відповідності положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Судом ураховано, що 22 листопада 2023 року прийнято ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %. Положення ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Тобто у період з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, а у період з 22 квітня по 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Згідно з карткою обліку договору (розрахунку заборгованості) за кредитним договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року заборгованість за процентами за період з 28 жовтня 2023 року по 18 січня 2024 року становить 8 974,90 грн (5 500 грн х 1,99% х 82 дні). Проценти нараховувалися первісним кредитором за ставкою 1,99% в день, що відповідає умовам кредитного договору та вимогам Закону України «Про споживче кредитування». З 19 січня 2024 року по 24 липня 2024 року первісним кредитором проценти не нараховувались.

За період з 26 липня 2024 року по 19 серпня 2024 року, відповідно до п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,5%, відтак заборгованість за процентами становить 2 062,50 грн (5 500 грн х 1,5% х 25 днів).

З 20 серпня 2024 року по 22 жовтня 2024 (останній день дії договору), максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,00%, отже заборгованість за процентами становить 3 520 грн (5 500 грн х 1,0% х 64 дні).

Таким чином, районним судом вірно визначено, що заборгованість за процентами складає 14 557,40 грн, з яких: 8 974,90 грн проценти, нараховані первісним кредитором, та 5 582,50 грн проценти, нараховані позивачем за 89 календарних днів (з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року).

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо незгоди з нарахуванням процентів за 89 календарних днів (з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року), колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Авентус Україна», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у цьому випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Із матеріалів справи видно, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, надало наступні докази на підтвердження переходу до нього права вимоги за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року:

- договір факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, укладений з ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 29-33);

- акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників в електронному виді за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року (а.с. 36 зворот, 37);

- витяг з реєстру боржників, який є додатком № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, за яким до позивача перейшло право вимоги, у тому числі і за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року (а.с. 41-42);

- платіжні інструкції в національній валюті № 5534, 5535, 5536, 5537 від 29 липня 2024 року, за якими позивач здійснив оплату ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року (а.с. 39-40).

Оскільки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року, строк кредитування на дату відступлення права вимоги не закінчився, відтак позивачем правомірно донараховано проценти за користування кредитом за 89 календарних днів за період з 26 липня 2024 року по 22 жовтня 2024 року, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Перевіряючи твердження скаржника про непропорційно великий розмір нарахованих процентів відносно заборгованості за тілом кредиту, що суперечить засадам справедливості, добросовісності та розумності, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що відсотки за користування кредитом це плата за правомірне користування грошима, яка передбачена умовами договору. Позичальник платить їх за те, що має можливість не повертати всю суму одразу. Такі відсотки нараховуються лише протягом дії строку кредитування, який встановлений договором. Розмір відсотків фіксується у договорі.

У цій справі договір № 7214819 про надання споживчого кредиту укладено 28 жовтня 2023 року строком на 360 днів, тобто до 22 жовтня 2024 року. Згідно з п. 1.5.1 договору сторони передбачили, що стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Умови щодо застосування зниженої процентної ставки 0,99% в день передбачені п. 1.5.2. договору.

Умовами укладеного сторонами правочину передбачено сплату відсотків саме за користування кредитом, а не за порушення виконання позичальником своїх зобов`язань, нарахування яких встановлено ст. 625 ЦК України.

Товариство, звернувшись з цим позовом, просило стягнути 18 715,95 грн процентів за користування кредитом. Водночас судом першої інстанції при вирішенні спору ураховано, що питання нарахування відсотків унормовано положеннями п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», відповідно здійснено власний розрахунок суми боргу за ними та стягнуто з відповідача на користь позивача 14 557,40 грн процентів. Беручи до уваги наведене, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зменшення процентів до 50% від суми основного боргу, як про це просить скаржник у апеляційній скарзі.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що знайшли підтвердження доводи позову про неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором № 7214819 від 28 жовтня 2023 року, що зумовило стягнення з нього заборгованості у розмірі 20 057,40 грн, з яких: 5 500 грн заборгованість за основною сумою боргу, 14 557,40 грн заборгованість за процентами.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування в оскаржуваній частині правильного по суті судового рішення, яке постановлено з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.В. Шитченко

Судді Н.В. Висоцька

О.П. Супрун