Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №685/1177/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 685/1177/25

Провадження № 22-ц/820/1151/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 березня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі – ТОВ «Бізнес Позика», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ТОВ «Бізнес Позика» зазначило, що 29 грудня 2023 року сторони уклали в електронній формі договір №474984-КС-002 про надання кредиту (далі – кредитний договір), за умовами якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн під 1,150125 процентів за кожен день користування кредитом, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, внаслідок чого станом на 1 грудня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 14 960 грн 57 коп., із яких 7 260 грн 65 коп. – прострочені платежі по тілу кредиту та 7 699 грн 92 коп. – прострочені платежі по процентам.

За таких обставин ТОВ «Бізнес Позика» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 14 960 грн 57 коп. заборгованості за кредитним договором і 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 594 грн 63 коп., із яких 7 260 грн 65 коп. – заборгованість за основною сумою боргу (за тілом кредиту), 2 333 грн 98 коп. – заборгованість за нарахованими процентами.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 1 553 грн 55 коп.

У решті позову відмовлено.

Суд керувався тим, що сторони уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 споживчий кредит, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти. ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Однак, враховуючи фактичні суми отриманих і повернутих ОСОБА_1 кредитних коштів, а також максимальний розмір визначеної Законом України від 15 листопада 2016 року №1734-VІІ «Про споживче кредитування» (далі – Закон №1734-VІІ) денної процентної ставки (1%), розмір простроченого ОСОБА_1 зобов`язання складається з 7 260 грн 65 коп. неповернутого кредиту та 2 333 грн 98 коп. нарахованих процентів. Понесені ТОВ «Бізнес Позика» витрати зі сплати судового збору слід покласти на ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «Бізнес Позика» просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення процентів за користування кредитом і стягнути з відповідачки ці проценти у повному розмірі, а в решті рішення суду залишити без змін. При цьому ТОВ «Бізнес Позика» послалося на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити товариству проценти за користування кредитними коштами протягом усього строку кредитування за фіксованою процентною ставкою – 2,0% за кожний день користування кредитом. Визначний у кредитному договорі розмір денної процентної ставки, що є розрахунковим показником загальних витрат споживача за кредитом у прив`язці до строку його дії, не перевищив установлений законом максимальний розмір денної процентної ставки на час укладення договору. Оскільки наданий товариством розрахунок заборгованості ґрунтується на умовах кредитного договору, то з відповідачки на його користь слід стягнути борг у розмірі 14 960 грн 57 коп., із яких 7 260 грн 65 коп. – прострочена заборгованість за кредитом і 7 699 грн 92 коп. – прострочена заборгованість за процентами. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, помилково ототожнив поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка за користування кредитом», обчислив денну процентну ставку не за встановленою формулою, неправильно застосував норми чинного законодавства та невірно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, неправильно витлумачив норми статей 526, 629, 1048 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та Закону №1734-VІІ.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

29 грудня 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за умовами якого ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачці споживчий кредит у розмірі 12 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а та зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених цим договором і Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (пункти 2.1, 2.6 кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.2.3 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором, до закінчення строку (терміну) кредитування.

Строк кредиту: 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка: в день 1,15012500, фіксована; строк дії договору: до 14 червня 2024 року; орієнтовна загальна вартість кредиту: 31 200 грн (пункти 2.3, 2.4, 2.7, 2.8 кредитного договору).

Договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором UA-1596).

Пунктом 3.2.1 кредитного договору визначено, що у разі якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в пункті 2.4 договору.

У пункті 3.2.2 кредитного договору сторони домовилися, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіка платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

29 грудня 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ).

З 20 квітня 2024 року ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, внаслідок чого станом на 14 червня 2024 року (день закінчення строку кредитування) заборгованість за кредитним договором склала 14 960 грн 57 коп., із яких 7 260 грн 65 коп. – заборгованість за кредитом і 7 699 грн 92 коп. – заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір від 29 грудня 2023 року, на виконання якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на картковий рахунок відповідачки кредитні кошти у розмірі 12 000 грн, а та зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти в порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти за користування ними в повному обсязі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути заборгованість.

Водночас, суд неправильно визначив розмір заборгованості за кредитним договором.

У статті 1 Закону №1734-VІІ унормовано, що денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Відповідно до статті 8 Закону №1734-VІІ реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (частина друга). Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина третя). Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (частина п`ята).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 12 Закону №1734-VІІ у договорі про споживче кредитування, зокрема, зазначається, денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

В силу пункту 17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734-VІІ тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2024 року), установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (до 22 квітня 2024 року); протягом наступних 120 днів – 1,5% (до 20 серпня 2024 року).

За змістом указаних правових норм денна процентна ставка – це загальний показчик щоденних витрат споживача за споживчим кредитом у процентах від розміру виданого кредиту.

За договорами, які укладені зі споживачами після набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 24 грудня 2023 року), в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21 серпня 2024 року, денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладення такого договору.

Денна процентна ставка розраховується у договорі про споживчий кредит за спеціальною формулою та залишається незмінною протягом усього строку кредитування за умови, що до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

На час укладення ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 кредитного договору розмір денної процентної ставки був обмежений законом, а саме максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5%. Розрахований сторонами розмір денної процентної ставки не перевищує встановлений законом розмір такої ставки та є незмінним протягом усього строку кредитування.

Суд першої інстанції не врахував указані норми закону та умови договору і дійшов помилкового висновку про те, що розмір процентної ставки за кредитом не повинен був перевищувати 1%. При цьому суд помилкового ототожнив поняття «денна процентна ставка» та «процентна ставка за кредитом», у зв`язку з чим обчислена ним заборгованість не ґрунтується на договорі.

Водночас наданий товариством розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору та є правильним. ОСОБА_1 не спростувала цей розрахунок належними та допустимими доказами.

Отже заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 7 699 грн 92 коп. Разом із неповернутим кредитом (7 260 грн 65 коп.) загальний розмір заборгованості за кредитним договором склав 14 960 грн 57 коп.

Саме ця заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь товариства.

3. Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

З ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 14 960 грн 57 коп., яка складається з 7 260 грн 65 коп. неповернутого кредиту та 7 699 грн 92 коп. нарахованих процентів.

Щодо судових витрат

Вирішуючи питання щодо зміни розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції враховує положення статті 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також суд враховує вимоги Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір».

Позов ТОВ «Бізнес Позика» задоволено в цілому, внаслідок чого з ОСОБА_1 на користь товариства слід присудити 2 422 грн 40 коп. судового збору за подання позову в електронній формі.

ТОВ «Бізнес Позика» оскаржило рішення суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» в частині відмови у стягненні 5 365 грн 94 коп. процентів (7699,92-2333,98), тобто щодо 35,87% вимог майнового характеру (5365,94?100:14960,57), а тому за подання апеляційної скарги товариство мало сплатити судовий збір у розмірі 1 042 грн 70 коп. (2422,40?35,87%?150%?0,8).

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» задоволено у повному обсязі, то на ОСОБА_1 слід покласти судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 042 грн 70 коп.

Всього з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» слід стягнути 3 465 грн 10 коп. витрат зі сплати судового збору (2422,40+1042,70).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Рішення Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 9 березня 2026 року в частині розміру стягуваної заборгованості та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження – 01133, мсто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 41084239) 14 960 гривень 57 копійок заборгованості за кредитним договором і 3 465 гривень 10 копійок витрат зі сплати судового збору, а всього – 18 425 гривень 67 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Турчин-Кукаріна І.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27