Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №683/1850/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 683/1850/26

Провадження № 33/820/589/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Болотін С.М., за участі секретаря судового засідання Жураківського В.А., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому, в режимі відеоконференції, матеріали справи про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік..

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору.

За постановою судді, ОСОБА_1 30 травня 2026 року о 00 годин 46 хвилин по вул. Болохівська,12 в м. Старокостянтинів Хмельницької області керував транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що справа була розглянута за його відсутності, без належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, чим порушено право на захист. Крім того, вказує, що суддя першої інстанції не врахував обставини, які могли бути визнані пом`якшуючими відповідальність, зокрема проходження військової служби за мобілізацією.

При цьому, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді, оскільки пропустив його з поважних причин, так як про судове рішення йому стало відомо лише 27 червня 2026 року.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені в ній доводи, дослідивши матеріали справи, в тому числі дані відеоподій та перевіривши доводи апеляційної скарги вважаю, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, дізнання, з`ясування обставин у справі та перевірка їх доказами проведені з дотриманням вимог закону, таких порушень закону, які були б істотними і тягли за собою безумовне скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень при зазначених у постанові обставинах відповідає матеріалам справи та ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом 30 травня 2026 року з ознаками алкогольного сп`яніння та відмова ним від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Зокрема, даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, стверджується, що у ОСОБА_1 вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння обличчя та 30 травня 2026 року о 00 год. 50 хв. його було направлено на огляд до Старокостянтинівської БПЛ (а.с .2).

Обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом

30 травня 2026 року у нічну пору доби, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння, повністю стверджується, жодним чином, не спростованими даними відеозапису подій з яких вбачається, що особа притягнута до адміністративної відповідальності перебуваючи за кермом транспортного засобу, відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному (а.с. 6).

Вказані докази взаємопов`язані, взаємодоповнюють один одного і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню.

Наведені докази повністю спростовують доводи апеляційної скарги про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до встановленої законом відповідальності.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду, а тому законні підстави для їх відхилення відсутні.

Сторона захисту жодних даних, які б викликали сумніви у належності даних матеріалів справи та об`єктивності органів поліції при їх складанні навести не змогла.

В справі не встановлено жодного належного, переконливого та об`єктивного доказу щодо застосування відносно ОСОБА_1 заборонених законодавством методів дізнання, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

При цьому, в матеріалах справи не встановлено доказів, щоб ОСОБА_1 звертався із заявами та скаргами до прокурора, який здійснює нагляд за органами поліції чи вищестоящих органів з приводу незаконних дій працівників поліції, а тому такі твердження викликають об`єктивний сумнів, підлягають відхиленню.

Таким чином, підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, проводилася фальсифікація матеріалів справи, в судді апеляційної інстанції немає.

Сторона захисту, натомість, не навела обґрунтованих доводів, які би спростовували висновки судді. Доводи апеляційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення.

Об`єктивних даних, які вказували на відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 в матеріалах справи не встановлено.

Таким чином, суддя першої інстанції, повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення права на захист через розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 та не належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Частиною 3 статті 268 КУпАП передбачений виключний перелік статей при розгляді справ за якими присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Категорія справ за ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить, а тому присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за даною статтею у судовому засіданні не є обов`язковою.

Як убачається з матеріалів справи, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, було роз`яснено його процесуальні права та запропоновано отримати копію протоколу, від якої останній відмовився, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписом, який є додатком до нього.

Незважаючи на це та будучи обізнаним про притягнення до адміністративної відповідальності та передачу матеріалів до суду, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості проявити належну процесуальну поведінку, зокрема з`явитися в узгоджену дату та час судового розгляду до суду чи подати клопотання про відкладення чи дистанційну участь, однак таких заходів не вжив.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про порушення права на захист у зв`язку з неналежним повідомленням про розгляд справи є безпідставними.

Крім того, ОСОБА_1 таким правом скористався, подавши апеляційну скаргу на рішення судді місцевого суду.

Під час апеляційного перегляду ОСОБА_1 були повністю забезпечені та відновлені права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі було поновлено строк на апеляційне оскарження, забезпечено можливість особисто брати участь у судовому засіданні, надати пояснення, заявити клопотання, подати докази та висловити заперечення, тощо.

Таким чином, права ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд та ефективний захист було забезпечено в повному обсязі, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність таких порушень, які могли б бути безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги були предметом повної перевірки суддею апеляційної інстанції, однак не знайшли свого підтвердження, не спростовують встановлених суддею першої інстанції фактичних обставин справи, не ставлять під сумнів належність, допустимість та достовірність покладених в основу постанови доказів і не спростовують висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

Що стосується доводів апеляційної скарги про не врахування як пом`якшуючої обставини проходження ОСОБА_1 військової служби по то слід виходити з наступного.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 КУпАП визнання інших обставин такими, що пом`якшують відповідальність, є правом, а не обов`язком судді.

Як вбачається з постанови судді, визначаючи вид стягнення за вчиненні дії ОСОБА_1 , суддя належним чином врахував положення вимог ст. 33-35 КУпАП та визначив стягнення в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за дане правопорушення.

Сам по собі факт проходження військової служби за мобілізацією не свідчить про зменшення ступеня суспільної шкідливості вчиненого адміністративного правопорушення та не є безумовною підставою для пом`якшення адміністративного стягнення.

Ставлячи питання про скасування постанови, сторона захисту конкретних фактів порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 органами поліції та суддею не навела, а виключно обмежилася перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не заслуговують на увагу та підлягають відхиленню.

При цьому, чинне законодавство, зокрема ч. 1 ст. 130 КУпАП, за деяким виключенням, які ОСОБА_1 не стосуються, не містить альтернативної санкції в частині не позбавлення винної особи права керування транспортними засобами. За таких обставин, суд позбавлений можливості не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами з огляду на те, що він військовослужбовець і на чому наголошує сторона захисту.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки судді і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

Істотних порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки судді першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення, не встановлено.

Суддею місцевого суду були встановлені дійсні обставини справи, дана належна оцінка особі ОСОБА_1 , правильно застосовані норми матеріального права, не допущено порушення норм процесуального права та зроблено обґрунтований висновок про доведеність його вини у порушенні вимог п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладене на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає вимогам ст. 33-35 КУпАП, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення особи притягнутої до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень.

Зокрема, суддею при визначенні ОСОБА_1 виду стягнення взято до уваги характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За таких обставин вважаю, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 , при даних конкретних обставинах справи та особи притягнутої до адміністративної відповідальності є достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових правопорушень, тобто ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів провадження вбачається, оскаржувана постанова була винесена 09 червня 2026 року суддею Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. Перебіг строку на апеляційне оскарження постанови для сторони захисту розпочався 10 червня 2026 та закінчився після спливу десяти днів – 19 червня 2026 року (останній день для подачі апеляційної скарги). Враховуючи те, що ОСОБА_1 в судовому засіданні не був присутній, про прийняте рішення судді стало відомо 27 червня 2026 року, тому строк на апеляційне оскарження постанови пропущений із поважних причин.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року.

Постанову судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Сергій БОЛОТІН