Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №686/36108/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/36108/25

Провадження № 22-ц/820/1227/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року (суддя Колієв С.А.).

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначалось, що 06.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4364106 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в розмірі 2000 грн на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 2000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідачка не виконує свої зобов`язань за кредитним договором 23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

З врахуванням викладеного вище, товариство просило суд стягнути з відповідачки заборгованість загальною сумою 20000 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2000 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 11550 грн суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» 6450 грн.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором кредиту №4364106 від 06.02.2024 в сумі 4000 грн, а також судовий збір в сумі 484,48 грн та 2000 грн витрат на правничу допомогу, а всього 6484,48 грн.

В решті у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, ТОВ «Українські фінансові операції» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати процентів за договором від 06.02.2024 №4364106 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 06.02.2024 по 31.01.2025 в загальній сумі 10630 грн виходячи з розміру відсотків, визначених Прикінцевими і Перехідними положеннями Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що позичальник погодився із умовами договору та під час судового розгляду на надав доказів укладення його під примусом та/або усупереч внутрішнього волевиявлення.

Звертає увагу на те, що з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %, а з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %, з 21 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.

Вказує, що суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, а на власний розсуд визначив розмір відсотків.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 3%, інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядається.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений до стягнення розмір відсотків не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а тому суму процентів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» слід зменшити до 2000 грн.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна погодитись в повному обсязі з таких підстав.

Встановлено, що 06.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір №4364106 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. (а.с. 34-38)

Відповідно до п.1.2 договору, сума кредиту складає 2000 грн.

Згідно із п.1.3. договору, строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Пунктом 1.4.1 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту.

Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2,5% та розрахована за формулою ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t*100%= (18000/2000)/360*100%.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором 87927).

У день укладення кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало кредитні кошти у сумі 2000 грн та грн на вказаний ОСОБА_1 картковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1453-0310 від 03.10.2024. (а.с. 49)

Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-789 від 09.01.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . За період з 06.02.2024 та протягом наступних п`яти календарних днів на вказану платіжну картку було зарахування коштів в сумі 2000 грн. (а.с. 139)

23.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 23/09/2024, за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом, пеню та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. (а.с. 121-129)

Згідно з п. 1.2 вказаного договору перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього договору, на рахунок клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимог. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.

Згідно з платіжною інструкцією №42 від 25.09.2024 ТОВ «Українські фінансові операції» сплачено ТОВ «Лінеура Україна ціну продажу за договором факторингу № 23/09/2024 від 23.09.2024. (а.с. 105)

Згідно з Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу №23/09/2024 від 23.09.2024 вбачається, що ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло Реєстр Боржників, серед яких боржником значиться ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 14550 грн., з яких: 2000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11550 грн. - сума заборгованості за відсотками нарахована первісним кредитором; сума за пенею 1000 грн (а.с. 138, 58-59)

За розрахунком наданим позивачем заборгованість відповідачки за договором № 42753492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2024 становить 20000 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2000 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 11550 грн суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» - 6450 грн.

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18)

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: 1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; 2) розірванні договору в судовому порядку; 3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; 4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; 5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою відповідачки з умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким позичальник ознайомився перед підписанням кредитного договору та отриманням кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

ТОВ ««Українські фінансові операції»», як новий кредитор, звертаючись до суду з позовом, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором - 11550 грн та заборгованість за процентами нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» - 6450 грн)

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У справі, що переглядається, договір №42753492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладено 06.02.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Відсоткова ставка встановлена договором, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 , не відповідає умовам чинного законодавства, оскільки за змістом положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1.4.1, 1.4.2 договору, сторонами погоджена стандартна процентна ставка за користування кредитом - 2,50% в день та денна процентна ставка за кредитом в розмірі 2,50%.

Таким чином, умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення стандартної процентної ставки/денної процентної ставки за кредитом, у відповідності до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемними.

Тому, апеляційний суд вважає, що розрахунок заборгованості по відсотках за укладеним між сторонами договором за період з 06.02.2024 по 23.09.2024 та за період з 24.09.2024 по 30.01.2025 слід проводити, виходячи з встановленої ч. 5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

Так, 2000 грн (неповернута сума кредиту) х 1,00 % х 231 день = 4620 грн - сума заборгованості по відсотках за період з 06.02.2024 по 23.09.2024.

Також, 2000 грн. (неповернута сума кредиту) х 1,00 % х 129 днів = 2580 грн - сума заборгованості по відсотках за період з 24.09.2024 по 30.01.2025.

Таким чином, заборгованість відповідачки по несплачених відсотках за договором №4364106 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2024 становить та підлягає задоволенню в сумі 7200 грн (4620+2580). Відповідно, загальна сума заборгованості за договором становить 9200 грн (2000 грн (тіло кредиту)+ 7200 грн (заборгованість по відсотках)). У зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції щодо остаточної загальної суми, яка стягнута з відповідача на користь позивача, підлягає зміні та збільшенню до 9200 грн.

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (46%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1114,30 грн судового збору, сплаченого при подачі позову до суду першої інстанції та витрати на правничу допомогу – 4600 грн, понесені позивачем в суді першої інстанції, а також підлягає стягненню 1671,46 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 березня 2026 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків та судових витрат змінити, збільшивши розмір заборгованості, яка стягнута з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», за договором №4364106 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 06.02.2024 до 9200 грн, з яких: 2000 грн – заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 7200 грн – заборгованість за відсотками, та збільшивши стягнуту суму судового збору до 1114,30 грн та витрат на правничу допомогу до 4600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1671,46 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя-доповідач І.В. П`єнта

Судді: А.П. Корніюк

О.І. Талалай