Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №686/23131/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23131/25

Провадження № 22-ц/820/947/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2025 року фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ФОП ОСОБА_1 зазначив, що постановою Господарського суду Хмельницької області від 3 травня 2023 року у справі №924/869/22 Будинкоуправління №2 квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (далі – Будинкоуправління №2) визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру. 21 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу майна банкрута, на якому позивач згідно з протоколом №BRD001-UA-20241111-01374 придбав портфель заборгованості, а саме право грошової вимоги до 509 фізичних осіб – боржників за комунальними платежами на загальну суму 1 560 757 грн 91 коп. (лот №1). Згідно з платіжною інструкцією №670696022 від 26 листопада 2024 року він сплатив на рахунок Будинкоуправління №2 повну вартість придбаного майна. 29 листопада 2024 року Будинкоуправління №2 за договором купівлі-продажу права вимоги відступило, а за актом про придбання майна на аукціоні передало позивачу набуте право вимоги. Таким чином, позивач є новим кредитором фізичних осіб – боржників за комунальними платежами, у тому числі власниці квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , яка допустила заборгованість за період з квітня 2018 року до грудня 2021 року у розмірі 5 575 грн 24 коп. Оскільки ОСОБА_2 прострочила виконання грошового зобов`язання з оплати комунальних послуг, то вона має сплатити позивачеві 1 058 грн 25 коп. інфляційних втрат і 270 грн 36 коп. 3% річних від простроченої суми за період з 1 січня 2024 року до 13 серпня 2025 року.

За таких обставин ФОП ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 6 903 грн 85 коп., яка складається з 5 575 грн 24 коп. боргу за житлово-комунальні послуги, 1 058 грн 25 коп. інфляційних витрат, 270 грн 36 коп. 3% річних, а також судові витрати у розмірі 7 968 грн 96 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2026 року в позові відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що за договором купівлі-продажу права вимоги ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги до ОСОБА_2 у зобов`язанні з оплати житлово-комунальних послуг. Водночас у справі відсутні докази здійснення Будинкоуправлінням №2 господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових будинках, і надання послуг у житловому будинку відповідачки за встановленими тарифами. Також відсутні достатні докази надання Будинкоуправлінням №2 та ФОП ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 і належний розрахунок заборгованості за цими послугами. У зв`язку з недоведеністю позовних вимог про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і прострочених процентів. Оскільки в позові відмовлено, то судові витрати покладаються на позивача.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не виконала грошове зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, а тому з неї на користь ФОП ОСОБА_1 як нового кредитора слід стягнути 5 575 грн 24 коп. боргу за ці послуги, 1 058 грн 25 коп. інфляційних витрат, 270 грн 36 коп. 3% річних, а також 5 349 грн 73 коп. судових витрат. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував чинні норми закону, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову. Також суд неправомірно відмовив у стягненні з ОСОБА_2 судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких відповідає критеріям реальності та співмірності адвокатських послуг.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_2 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував норми Закону України від 9 листопада 2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №2189-VІІІ), статей 526, 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та не застосував норми статей 12, 13, 81 ЦПК України.

У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1 .

Будинкоуправління №2 було виконавцем житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком і централізованого водопостачання до квартири, а ОСОБА_2 – споживачем цих послуг.

У період з квітня 2018 року до грудня 2021 року ОСОБА_2 не вносила плату за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 5 575 грн 24 коп.

29 листопада 2024 року Будинкоуправління №2 і ФОП ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу права вимоги №1, за умовами якого Будинкоуправління №2 передало (відступило) позивачу портфель заборгованості, а саме право грошової вимоги до 509 фізичних осіб – боржників за комунальними платежами на загальну суму 1 560 757 грн 91 коп., у тому числі до ОСОБА_2 – на суму 5 575 грн 24 коп.

ФОП ОСОБА_1 набув право вимоги до боржників за комунальними платежами з моменту повної сплати ними ціни продажу права вимоги – 132 486 грн 27 коп., тобто з 26 листопада 2024 року.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 1 Закону №2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Одними з різновидів житлово-комунальних послуг є послуги з управління багатоквартирним будинком і централізованого водопостачання (стаття 5 Закону №2189-VІІІ).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За змістом частини першої статті 9 Закону №2189-VІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

В силу пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Із положень статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Як передбачено статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи в забезпеченні належних умов проживання у житлових приміщеннях у порядку, встановленому законодавством.

Управління багатоквартирним будинком і централізоване водопостачання є одними з видів житлово-комунальних послуг.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг повинні виконуватися споживачами належним чином відповідно до умов укладеного договору чи вимог актів цивільного законодавства.

Споживач визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, якщо він не приступив до його виконання в установлені строки чи виконав це зобов`язання не в повному обсязі.

Прострочення виконання споживачем зобов`язання зі сплати житлово-комунальних послуг тягне за собою нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних як особливої міри відповідальності боржника за знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, а також утримання та користування боржником цими коштами.

Зібрані докази, зокрема: рішення Виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 9 лютого 2017 року №89 «Про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Будинкоуправління №2 КЕВ м. Хмельницький (а.с. 63-67); договір про порядок розрахунків за водопостачання від 20 листопада 2008 року №371, що укладений між КЕВ АДРЕСА_2 (а.с. 71-72); довідка Управління житлової політики і майна Хмельницької міської ради від 20 серпня 2025 року №Г-4362-25, Г-4366-25 (а.с. 61), вказують на те, що Будинкоуправління №2 було виконавцем житлово-комунальних послуг з управління багатоквартирним будинком і централізованого водопостачання до багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 , в якому розташована квартира ОСОБА_2 .

Згідно з особовим рахунком НОМЕР_1 (а.с. 23-24) ОСОБА_2 як споживач житлового-комунальних послуг не виконала зобов`язання з їх оплати, внаслідок чого за період з квітня 2018 року до грудня 2021 року виникла заборгованість у розмірі 5 575 грн 24 коп.

За договором купівлі-продажу права вимоги Будинкоуправління №2 відступило ФОП ОСОБА_1 право грошової вимоги до 509 фізичних осіб – боржників за комунальними платежами, у тому числі до ОСОБА_2 .

За таких обставин з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість з оплати житлового-комунальних послуг у розмірі 5 575 грн 24 коп.

Водночас, оскільки ОСОБА_2 прострочила виконання грошового зобов`язання з оплати житлового-комунальних послуг, то на неї слід покласти 1 058 грн 25 коп. інфляційних втрат і 270 грн 36 коп. 3% річних від простроченої суми за період з 1 січня 2024 року до 13 серпня 2025 року.

Розмір інфляційних втрат і процентів від простроченої суми, а також період їх нарахування, відповідачем не оспорюються.

Висновок суду про необґрунтованість позовних вимог ФОП ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.

Крім того, відповідно до основних засад цивільного судочинства – змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, у якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач. При цьому, суд першої інстанції не навів належного обґрунтування своїх висновків про недоведеність позовних вимог ФОП ОСОБА_1 , якщо сама ОСОБА_2 це не спростовує, будучи повідомленою належним чином про судовий розгляд справи та не з`явившись до суду.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.

Позов ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованим, у зв`язку з чим з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути 5 575 грн 24 коп. боргу за житлово-комунальні послуги, 1 058 грн 25 коп. інфляційних витрат, 270 грн 36 коп. 3% річних, а всього – 6 903 грн 85 коп.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі – Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір – збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).

Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання фізичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу.

Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності.

Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21) зроблено висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа №904/4507/18) зазначила що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72). З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Позов ФОП ОСОБА_1 , який поданий через підсистему «Електронний суд», задоволено повністю, внаслідок чого з ОСОБА_2 на користь позивача слід присудити 968 грн 96 коп. судового збору за подання позову та 1 453 грн 44 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього – 2 422 грн 40 коп. (968,96+1453,44).

Водночас у зв`язку з розглядом справи ФОП ОСОБА_1 має понести обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі договору про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14 липня 2025 року, укладеного між Адвокатським бюро «Юлії Біжко» (далі – Адвокатське бюро) і ФОП ОСОБА_1 (замовник) (а.с. 73-76), Адвокатське бюро зобов`язалося надати позивачу професійну правничу допомогу у формі захисту прав та інтересів замовника щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, право вимоги якої набуто замовником у порядку реалізації майна банкрута – Будинкоуправління №2 (пункт 2.1). За умовами цього договору (пункти 8.1, 8.2, 8.4) за надані послуги замовник зобов`язується сплачувати Адвокатському бюро гонорар (винагороду). Сума гонорару (винагороди) за послуги, що надаються Адвокатським бюро, та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком №2 до договору. Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та є разом з наданим Адвокатським бюро розрахунком – підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).

Відповідно до Додатку №2 до договору про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14 липня 2025 року (а.с. 77) сторони погодили, що: професійна правнича допомога за договором буде надаватися адвокатом Біжко Ю.О. із розрахунку вартості однієї години роботи адвоката – 2 000 грн; замовником додатково сплачується винагорода у формі «гонорар успіху», яка визначається у розмірі 20% від ціни позову замовника; гонорар (винагорода) Адвокатського бюро виплачується з відстрочкою платежу, а саме протягом 30 днів з дня набрання чинності рішенням суду. Винагорода у формі «гонорар успіху» виплачується замовником протягом 90 днів з дня набрання чинності рішенням суду.

Із акта здачі-приймання наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №14/02 від 14 липня 2025 року, складеного Адвокатським бюро та ФОП ОСОБА_1 29 жовтня 2025 року (а.с. 78), Адвокатське бюро надало, а змовник прийняв юридичні послуги у виді: аналізу документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_2 тривалістю 25 хвилин, вартістю 500 грн; підготовки та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних втрат і 3% річних тривалістю 1 година 25 хвилин, вартістю 2 500 грн. Водночас сторони визначили розмір гонорару успіху – 1 380 грн 77 коп. Загальна тривалість наданих послуг – 1 година 50 хвилин. Загальна вартість наданих послуг – 4 380 грн 77 коп.

Визначений Адвокатським об`єднанням і ФОП ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 не висловлювала заперечень щодо понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та не заявляла клопотання про зменшення розміру цих витрат у зв`язку з невідповідністю їх критеріям співмірності та розумності.

Відтак, оскільки позов ФОП ОСОБА_1 задоволено в цілому, то з ОСОБА_2 на користь останнього слід присудити 4 380 грн 77 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Всього ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу 6 803 грн 17 коп. судових витрат (2422,40+4380,77).

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, розподіл судових витрат між сторонами змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання – АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання – АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3 ) 6 903 гривні 85 копійок заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг і 6 803 гривні 17 копійок судових витрат, а всього – 13 707 гривень 02 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції – Порозова І.Ю.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 24