Постанова від 12 липня 2026 р. у справі №676/1449/20 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 676/1449/20

Провадження № 22-ц/820/1016/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Демчук В. М.,

з участю: позивачки за первісним позовом ОСОБА_1

і її представника ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року (суддя Пилипенко І. О., повне судове рішення складено 17 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

11 березня 2020 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом та з урахуванням заяв про уточнення позовних вимоги і про зміну предмета та підстав позову, зазначала, що з 29 серпня 1999 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Рішенням суду від 14 лютого 2020 року шлюб розірвано. Під час спільного проживання набули у спільну сумісну власність автомобіль марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та рухоме майно: дерев`яна альтанка - 6000 грн, шафа -400 грн, диван зі шкірзамінника білого кольору - 2000 грн, два шкіряних крісла білого кольору - 1000 грн, двоярусне дитяче ліжко з шафою - 6000 грн, комп`ютер у дитячій кімнаті - 1000 грн, багатофункціональний пристрій в неробочому стані - 350 грн, комп`ютерний стіл у дитячій кімнаті та шафа - 2000 грн, комп`ютерне крісло білого кольору - 500 грн, двоспальне ліжко з двома приліжковими тумбочками - 15000 грн, вентилятор - 100 грн, телевізор - 3000 грн, тюнер - 100 грн, ноутбук - 2500 грн, кухонна стінка - 10000 грн, газова плита - 2500 грн, мультиварка - 1500 грн, духова шафа - 1000 грн, кавоварка - 1000 грн, чайник - 100 грн, холодильник - 4500, мікрохвильова піч - 1000 грн, кухонний стіл - 400 грн, килимове покриття - 500 грн, гардероб - 5000 грн. Також у спільну часткову власність за договором дарування набули 4/50 частини в рівних частках кожний будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

03 лютого 2012 року їм був наданий дозвіл на початок виконання будівельних робіт з будівництва допоміжних приміщень до будинку та будівництва гаража. Весною 2012 року будівництво вказаних об`єктів було закінчено та 08 травня 2012 року в Інспекції державного архітектурного будівельного контролю в Хмельницькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації. Проте відповідач не реєструє право власності на новостворений об`єкт нерухомого майно. Будинковолодіння та гараж фактично експлуатуються за своїм функціональним призначенням.

Згоди з приводу поділу майна не досягли.

Тому ОСОБА_1 просила провести поділ майна подружжя та визнати за нею право на 1/2 частину вартості автомобіля марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та стягнути з відповідача на її користь 52774 грн.

Визнати незавершене будівництво по АДРЕСА_2 загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 30,2 кв. м спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за нею право власності на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 30,2 кв. м та 1/2 частину гаража загальною площею 35,3 кв. м, провести поділ в натурі по другому варіанту та видіти їй у власність приміщення у частині житлового будинку загальною площею 36,5 кв. м - житлову кімнату площею 16,5 кв. м, кухню 16,3 кв. м, санвузол 3,7 кв. м і гараж площею 35,5 кв. м.

ОСОБА_3 виділити у власність приміщення у частині житлового будинку загальною площею 43 кв.м - коридор 9,5 кв. м, прихожу 15,7 кв. м, кладову 4,1 кв. м, житлову кімнату 13,7 кв. м.

Стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 94027,5 грн.

Виділити її у власність: шафу у коридорі вартістю 1000 грн, два шкіряних крісла - 2000 грн, комп`ютерний стіл у дитячій кімнаті та шафу - 2000 грн, двоспальне ліжко з двома приліжковими тумбочками - 15000 грн, телевізор - 2000 грн., газову плиту - 2500 грн, мультиварку - 1500 грн, духову шафу - 1000 грн, холодильник - 1500 грн, мікрохвильову піч - 1000 грн, всього на суму 29500 грн.

ОСОБА_3 виділити у власність: дерев`яну альтанку - 6000 грн, двоповерхове дитяче ліжко з шафою - 6000 грн, комп`ютер у дитячій кімнаті (монітор, системний блок, клавіатура, мишка, колонки) - 1000 грн, комп`ютерне крісло білого кольору - 500 грн, вентилятор - 100 грн, тюнер - 100 грн, ноутбук - 2500 грн, кавоварку - 500 грн, чайник - 100 грн, кухонний стіл - 400 грн, килимове покриття - 500 грн, гардероб - 5000 грн, всього на суму 35300 грн.

У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. В обґрунтування вимог зазначав, що 11/100 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 він набув до шлюбу в особисту приватну власність.

31 жовтня 2000 року вони із ОСОБА_1 отримали в дар в рівних частинах кожний 4/50 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме кімнату 13,1 кв. м, кухню 4,1 кв. м, коридор 5,5 кв. м.

Гараж площею 35,3 кв. м побудований на місці та на основі надвірної споруди, отриманої ним за договором дарування від 28 березня 1997 року.

Житловий будинок по АДРЕСА_2 загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 30,2 кв. м не зареєстрований у встановленому законом порядку. Право власності на нерухомість виникає з моменту державної реєстрації.

Тому позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину вказаного будинку та гаража і поділ в натурі задоволенню не підлягають. Поділу підлягають лише будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва.

Під час перебування у шлюбі у 2012 році за спільні сумісні кошти придбали автомобіль марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 . Під час перебування в шлюбі ОСОБА_1 за спільні сумісні кошти подружжя придбала також легковий автомобіль марки «Volkswagen» 2004 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2 , але право власності на цей автомобіль зареєстровано на її матір. Тому вважає, що справедливим буде залишити йому у власності автомобіль марки «Hyundai Elantra» і не стягувати половину його вартості на користь ОСОБА_1 .

Під час шлюбу придбали також вказане позивачкою за первісним позовом рухоме майно.

Тому ОСОБА_3 просив провести поділ спільного сумісного майна подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів незакінченого будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_3 та автомобіль марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів і конструктивних елементів незакінченого будівництва прибудови до квартири АДРЕСА_3 та рухоме майно, що перебуває у вказаній квартирі, а саме: дерев`яну альтанку, супутникову тарілку, шафу у коридорі, шкіряний диван білого кольору, два шкіряних крісла білого кольору, двоповерхове дитяче ліжко із шафою, комп`ютер у дитячій кімнаті (монітор, системний блок, клавіатура, мишка, колонки), багатофункціональний пристрій (принтер, ксерокс та сканер), комп`ютерний стіл у дитячій кімнаті, комп?ютерне крісло білого кольору, двоспальне ліжко у спальні, дві приліжкові тумбочки, вентилятор, телевізор, тюнер, ноутбук кухонну стінку, газову плиту, мультиварку, духову шафу, кавоварку, чайник, холодильник, мікрохвильову піч, кухонний стіл, килимове покриття, гардероб.

Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на майно.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково. Здійснено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а саме автомобіля марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію половини ринкової вартості автомобіля марки «Hyundai Elantra» 2001 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 52744 грн.

В задоволенні решти вимог первісного позову та зустрічному позові відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 527,77 грн.

ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові про поділ об`єкта незавершеного будівництва, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким визнати незавершене будівництво по АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя, виділити в натурі 1/2 частину незавершеного будівництва по другому варіанту як другому співвласнику та виділити їй у власність житлову кімнату площею 16,5 кв. м, кухню - 16,3 кв. м, санвузол - 3,7 кв. м і гараж площею 35,5 кв. м. ОСОБА_3 виділити у власність приміщення в частині будинку: коридор площею 9,5 кв. м, прихожу - 15,7 кв. м, кладову - 4,1 кв. м, житлову кімнату - 13,7 кв. м. Стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 90027,5 грн. В решті рішення залишити без змін. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд не врахував те, що внаслідок здійснення прибудови до житлового будинку збільшилася його загальна площа до 79,5 кв. м. У зв`язку з реконструкцією і будівництвом гаража суттєво збільшилася вартість будинковолодіння. Приміщень, які були раніше, не існує. Новостворений об`єкт нерухомого майна є спільною сумісною власністю. З урахуванням ступеня його готовності та висновку про технічну можливість поділу суд може здійснити поділ незавершеного будівництва. Визначені експертом варіанти поділу не заперечувались ОСОБА_3 .

Рішення суду в частині поділу автомобіля марки «Hyundai Elantra», відмови в позові про поділ рухомого майна та зустрічному позові не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.

У засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 і її представник апеляційну скаргу підтримали. Представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Установлено, що сторони з 29 серпня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 14 лютого 2020 року шлюб розірвано (справа № 676/128/20).

Згідно з договором дарування, посвідченим 28 березня 1997 року нотаріусом Першої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори, Шуменська Н. Л. подарувала ОСОБА_3 , а останній прийняв у дар 11/100 частин житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці площею 3255 кв. м. За умовами договору в користування обдарованого переходить 11/100 частин житлового будинку, що складається з житлової кімнати площею 20,4 кв. м, коридору 1,7 кв. м, коридору 7 кв. м, хліва літера Д, частина огорожі.

Відповідно до договору дарування, посвідченого 31 жовтня 2000 року приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Лозінською Є. М., ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в рівних частинах кожний прийняли у дар 4/50 частини будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 . За умовами договору в користування обдарованих переходить 4/50 частини будинковолодіння, які складаються з кімнати 13,1 кв. м, кухні 4,1 кв. м, коридору 5,5 кв. м.

Право власності сторін на нерухоме майно зареєстровано у встановленому на час набуття порядку.

Частки співвласників усього будинку зазначалися як окремі квартири у будинку, зокрема сторін - квартира АДРЕСА_4 .

10 квітня 2012 року ОСОБА_3 подав до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва допоміжних приміщень до житлового будинку та будівництва гаража по АДРЕСА_2 .

08 травня 2012 року в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області за № 14212070940 зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (житловий будинок (реконструкція) та гараж (будівництво) по АДРЕСА_2 ), відповідно до якої закінчений будівництвом об`єкт готовий до експлуатації, загальна площа 79,5 кв. м, житлова площа 30,2 кв. м, загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень житлового будинку 25,0 кв. м, загальна площа гаража 35,3 кв. м.

За інформацією, зазначеною в технічному паспорті на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою АДРЕСА_1 , виданому КП «Кам`янець-Подільське міжміське бюро технічної інвентаризації», станом на 21 червня 2013 року загальна площа будинку 79,5 кв. м, з них житлова - 30,2 кв. м, підсобна - 49,3 кв. м (коридор - 9,5 кв. м, прихожа - 15,7 кв. м, кладова - 4,1 кв. м, кімната - 13,7 кв., м, кімната - 16,5 кв. м., кухня - 16,3 кв. м., санвузол - 3.7 кв. м.).

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 30 листопада 2021 року приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Рудяк Т. В., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_3 . Спадщина на яку видане це свідоцтво складається з: земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 0,0040 га кадастровий номер 6810400000:15:002:0061, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Ця земельна ділянка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 592078.

Відповідно до висновку судового експерта Попроцького С. С. № 258Е-05/24 від 02 травня 2018 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи та оціночно-будівельної експертиз ступінь готовності частини житлового будинку по АДРЕСА_5 %, об`єкт завершений будівництвом, введений в експлуатацію і використовується за призначенням та гаража 97%, об`єкт завершений будівництвом, введений в експлуатацію і використовується за призначенням. Ринкова вартість частини житлового будинку площею 79,5 кв. м та гаража на дату проведення експертизи складає 1322801 грн, з яких 1048981 грн - вартість житлового будинку, 273820 - вартість гаража. Ринкова вартість 1/2 частини приміщень житлового будинку: кімната 13,1 кв. м, кухня 4,1 кв. м, коридор 5,5 кв. м складає 149760 грн, ринкова вартість 1/2 частини приміщень прибудови - 155698 грн. Визначено варіанти можливого поділу частини спірного житлового будинку.

Згідно з висновком судового експерта Попроцького С. С. № 274Е-11/24 від 08 листопада 2024 року за результатами проведення додаткової судової оціночно-будівельної експертизи ринкова вартість 11/100 частин будинковолодіння по АДРЕСА_2 , яка складається з житлової кімнати площею 20,4 кв. м, коридору - кв. м, коридору - 7 кв. м, що належать на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 28 березня 1997 року, на дату проведення експертизи складає 375794 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в позові про визнання незавершеного будівництва спільною сумісною власністю подружжя і його поділ в натурі.

Доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення цих вимог не заслуговують на увагу з таких підстав.

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 7 статті 57 СК України передбачено, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Конституція України у статті 41 гарантує право кожному володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.

Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу № 1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.

Статтею 62 СК України передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об?єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.

Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов?язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об?єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об?єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об?єкт стають малозначними в остаточній вартості об?єкта власності чи у остаточному об?єкті.

Істотність збільшення вартості майна підлягає з?ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об?єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об?єктом нерухомого майна, який з?явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об?єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об?єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об?єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов?язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов?язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв?язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об?єктів нерухомості, інфляційних та інших об?єктивних процесів, не пов?язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув майно в особисту власність.

Такі правові висновки висловлені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц.

ОСОБА_1 не довела, що збільшення вартості нерухомого майна є істотним і в таке збільшення були вкладені її окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка за первісним позовом не надала доказів на підтвердження того, що її внесок у реконструкцію житлового будинку та будівництво гаража в розумінні частини 1 статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об?єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування у шлюбі на час здійснення реконструкції спірного об?єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ в натурі по 1/2 частині.

Разом з тим, апеляційний суд не погоджується з рішенням суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання права власності на частину будинку (новоствореного об`єкта нерухомості).

Суд першої інстанції не врахував, що право на 4/50 частини житлового будинку сторони набули в рівних частках кожний на підставі договору дарування.

Подальше здійснення прибудови (реконструкція) не припинили право спільної часткової власності на частину житлового будинку.

В цій частині колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_1 не може повною мірою реалізувати правомочності співвласника житлового будинку, який прийнятий в експлуатацію після реконструкції, але державна реєстрація права власності на який не здійснена. Документи на реконструкцію будинку оформлено на ім`я ОСОБА_3 .

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України).

За встановлених у справі обставин реконструкція частини будинку завершена в 2012 році і з того часу він використовувався за призначенням (проживання в ньому).

Після завершення реконструкції та введення житлового будинку (реконструкція) та гаража (будівництво) в експлуатацію 08 травня 2012 року право власності на новостворене нерухоме майно не зареєстровано. Такі обставини є триваючими.

За загальним правилом матеріальний закон підлягає застосуванню судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Оскільки у справі правовідносини сторін є триваючими, необхідно застосовувати норми цивільного права в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 331 ЦК України в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі № 607/10858/22 виснувала, що:

«- нерухомими речами треба визнавати як повністю завершені, так і не завершені будівництвом об`єкти, право власності на які зареєстроване у встановленому порядку;

- будівельні матеріали, вироби та конструкції, що використовуються під час будівництва, є рухомими речами до моменту їх фізичного включення до конструкцій об`єкта будівництва, після чого такі матеріали, вироби та конструкції втрачають свою ідентичність;

- об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва), право власності на який не зареєстровано в установленому для державної реєстрації речових прав на нерухомість порядку, не належить ані до рухомих, ані до нерухомих речей, постаючи як piч sui generis (свого, особливого роду). Така річ може бути об`єктом цивільних прав і обов`язків, у тому числі речових, однак лише як річ особливого роду.

За обставин, коли співвласник, який не є забудовником і не може здійснити юридично значущі дії щодо введення об`єкта в експлуатацію, прагне захистити свої правомірні очікування щодо набуття права власності на нерухоме майно, - може звернутися до суду та просити визнати за собою право на належну йому частку в об`єкті незавершеного будівництва.

Іншого шляху для захисту своїх прав така особа не має, оскільки є повністю залежною від дій іншого з подружжя (формального забудовника), який своєю чергою діє недобросовісно та не заінтересований у введенні будинку в експлуатацію.».

Вказані вище правові висновки апеляційний суд враховує при застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.

У справі, що переглядається, предметом спору про поділ майна подружжя є саме об`єкт незавершеного будівництва (житловий будинок (реконструкція)) як об`єкт цивільних прав і річ sui generis (свого, особливого роду), оскільки не здійснена державна реєстрація права власності на нього.

Відповідно до частин 2 і 3 статті 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

За змістом частин 1 і 2 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 ЦК України).

В силу частини 1 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Оскільки установлено, що сторони здійснили реконструкцію частини житлового будинку, у тому числі частини, набутої у спільну часткову власність (4/50 в рівних частках), за ОСОБА_1 необхідно визнати право на частку у розмірі 1/25 (1/2 частина від 4/50) у праві спільної часткової власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 30,2 кв. м, який після реконструкції прийнятий в експлуатацію, але державна реєстрація права власності на який не здійснена.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 607/10858/22 таке судове рішення не звільняє сторони у справі від обов`язку із вчинення дій, спрямованих на завершення процедури оформлення речових прав на це майно як на завершений будівництвом об`єкт нерухомості.

Таке судове рішення закріплює правовий режим цього майна як такого, що належить сторонам на праві часткової власності, усуває правову невизначеність у питанні власників та їх часток, захищає права та інтереси того з подружжя (співвласника), який не є формальним забудовником, підтверджуючи його право на частку в об`єкті незавершеного будівництва, а після державної реєстрації права власності - в об`єкті нерухомого майна.

З огляду на викладене рішення суду в частині відмови в позові про визнання права власності на частину будинку необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову.

На підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги потрібно стягнути на її користь із ОСОБА_3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (4%) у сумі 661,40 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2026 року в частині відмови в позові про визнання права власності на частину будинку скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Визнати за ОСОБА_1 право на частку у розмірі 1/25 у праві спільної часткової власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 79,5 кв. м, житловою площею 30,2 кв. м, який після реконструкції прийнятий в експлуатацію, але державна реєстрація права власності на який не здійснена.

В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 661,40 грн (шістсот шістдесят одна грн 40 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта