Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №588/107/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м.Суми

Справа №588/107/26

Номер провадження 22-ц/816/2233/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Сидоренко А. П. , Сізова Д. В.

за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.

прокурора Циганенко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року ухваленого у складі судді Огієнка О.О., в місті Тростянець Сумської області, повний текст якого складено 13 квітня 2026 року

у цивільній справі за позовом керівника Охтирської окружної прокуратури ЛАВРІНЕНКА Руслана Миколайовича в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ»,

про конфіскацію земельних ділянок,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У січні 2026 року керівник Охтирської окружної прокуратури Лавріненко Р.М. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області земельні ділянки, що належать громадянці Республіки Білорусь – ОСОБА_2 : з кадастровим номером 5925082400:00:001:0285 площею 4,5363 га, та з кадастровим номером 5925082400:00:001:0050 площею 0,8538 га, з кадастровим номером 5925082400:00:001:0083, площею 0,6128 га, які знаходяться на території Боромлянської сільської ради Охтирського району Сумської області.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що зазначені земельні ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_3 , та 09.09.2019 року отримала свідоцтва про право на спадщину, видані державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В.

Вказані земельні ділянки перебувають у користуванні ТОВ «Райз Північ» на підставі договорів оренди № 318, 319, 320 від 01.06.2008 року.

Після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 не відчужила їх протягом року, тому є підстави для конфіскації цих земельних ділянок у власність держави.

Відповідно до підпункту 42 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Крім того, пунктами 1, 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Сумській області передбачено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, його завданням є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Сумської області.

В обґрунтування підстав представництва прокурором держави у спірних правовідносинах прокурор вважає бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах – ГУ Держгеокадастру у Сумській області та факти порушення законодавства при використанні іноземною громадянкою ОСОБА_2 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не відчужила їх упродовж року після набуття права власності. Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами.

Заочним рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року позов задоволено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цій справі представництво прокурором інтересів держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є правомірним, оскільки установивши невідчуження відповідачкою, як іноземцем протягом року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення керівник Охтирської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з проханням повідомити, чи вживатимуться управлінням заходи щодо звернення до суду з позовом про конфіскацію даної земельної ділянки, на що орган Держгеокадастру повідомив, що у зв`язку з відсутністю коштів для подання позову щодо конфіскації земельних ділянок просить вжити заходів щодо представництва інтересів держави.

Зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідачка будучи громадянкою Республіки Білорусь, впродовж року після набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (з 09.09.2019 і по даний час) не відчужила набуті у порядку спадкування земельні ділянки, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність законних підстав для конфіскації таких земельних ділянок відповідно до приписів статті 145 Земельного кодексу України.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

08 травня 2026 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неврахування висновків Верховного Суду, просить скасувати заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі не враховує висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 04 травня 2022 року у справі № 240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі № 405/5302/20 про те, що відсутність коштів для сплати судового збору чи фінансові труднощі органу державної влади не є підставою для звернення прокурора до суду. У разі звернення до суду прокурор повинен обґрунтувати необхідність свого втручання в процес і довести, що відповідний орган влади не виконує свої функції належним чином.

Також апелянт зазначає, що фактично суд першої інстанції прийняв рішення про припинення права оренди, яке належить ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», а отже прийняв рішення про права та обов`язки третьої особи у справі, що прямо заборонено, з огляду на що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» повинно було мати статус відповідача у справі, що в підсумку доводить неналежний суб`єктний склад сторін у справі, що переглядається. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у його задоволенні.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Керівник Охтирської окружної прокуратури Лавріненко Р.М. 24 червня 2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін. Посилається на те, що прокурор набуває право на представництво інтересів держави, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Листом від 20 січня 2026 року Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повідомило, що позов про конфіскацію зазначених земельних ділянок до суду не подавався та відповідні заходи не вживалися. Отже, компетентний орган, маючи передбачені законом повноваження, не реалізував їх з метою захисту інтересів держави, що свідчить про неналежне виконання покладених на нього функцій. Верховний Суд неодноразово зазначав, що сам факт не звернення уповноваженого органу до суду за наявності відповідних повноважень свідчить про неналежне виконання ним своїх функцій та є достатньою підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

На виконання вимог абзацу третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Охтирською окружною прокуратурою 26.01.2026 направлено повідомлення про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Таким чином, прокурором дотримано передбачений статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду, а бездіяльність компетентного органу підтверджена належними доказами.

Прокурор вважає, що посилання представника третьої особи на те, що суд першої інстанції прийняв рішення про припинення права оренди є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Оскаржуваним судовим рішенням вирішено виключно питання припинення права власності на земельні ділянки шляхом їх конфіскації у власність держави та не вирішувалося питання припинення права користування (оренди) такими земельними ділянками.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилалось на те, що управління зверталось з проханням вжити заходи щодо представництва інтересів держави в особі Головного управління на підставі статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Білорусь (а.с. 141-142).

ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 09 вересня 2019 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. і зареєстрованих в реєстрі за № 1252, 1254 та 1256, успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Боромлянської сільської ради Охтирського району Сумської області: площею 4,5363 га із кадастровим номером 5925082400:00:001:0285; площею 0,8538 га із кадастровим номером 5925082400:00:001:0050; площею 0,6128 га із кадастровим номером 5925082400:00:001:0083 (а.с. 16, 36, 137-160).

09 вересня 2019 року відомості про право власності відповідачки на зазначені земельні ділянки внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Указані земельні ділянки чоловік відповідачки ОСОБА_3 за життя на підставі Договорів оренди землі від 01 червня 2008 року № 318, 319, 320 передав у строкове платне користування третій особі у цій справі ТОВ «РАЙЗ Північ» (а.с. 12-15, 37-39, 48-51).

ОСОБА_2 , будучи іноземною громадянкою і набувши у вересні 2019 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, протягом року добровільно їх не відчужила, тоді як кінцевий строк сплинув 09 вересня 2020 року.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

У цій справі спір пов`язаний з припиненням права власності на земельні ділянки громадянина іноземної держави, який протягом року не здійснив їх відчуження.

За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суду з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію земельної ділянки або відмову у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу цієї земельної ділянки на земельних торгах.

Такі висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України викладені у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23, від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23, від 07 травня 2025 року у справі № 686/196/23.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, установивши, що відповідачка ОСОБА_2 , будучи іноземною громадянкою до 09 вересня 2020 року добровільно не відчужила успадковані після смерті чоловіка земельні ділянки сільськогосподарського призначення, дійшов правильного висновку про наявність підстав для їх конфіскації у власність держави.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі зважаючи на такі мотиви.

В Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу (частина четверта статті 56 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 № 12-194гс19) викладено правовий висновок про те, що:

«Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо».

У справі, яка переглядається, звертаючись до суду із позовом про конфіскацію земельних ділянок відповідачки у власність держави, прокурор в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави вказував, що органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, якереалізує повноваження Держгеокадастру на території Сумської області.

Матеріалами справи підтверджується, що попередньо до звернення до суду прокурор звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із повідомленням про виявлене порушення відповідачкою вимог Земельного кодексу України та просив надати інформацію чи планує указаний орган Держгеокадастру звертатися до суду з позовом про конфіскацію у власність держави земельних ділянок, які не відчужила ОСОБА_2 протягом року після набуття права власності (а.с.90-91).

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області листом від 20.01.2026 року повідомило керівника окружної прокуратури Лавріненка Р.М., що управлінням не подано позову до суду про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у власності ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю коштів для цих цілей Звернуто увагу, що головним управлінням до керівника Сумської обласної прокуратури у березні 2025 року направлялось звернення з проханням вжити заходів представництва інтересів держави щодо конфіскації земельних ділянок (а.с.92, 93).

Зміст викладеного листа вказує на те, що Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області з березня 2025 року було відомо про порушення відповідачкою вимог закону і наявність підстав для звернення до суду із позовом про конфіскацію земельних ділянок, про що повідомило Сумську обласну прокуратуру.

Таким чином, з березня 2025 року і до звернення прокурора з цим позовом до суду у січні 2026 року, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не зверталося самостійно до суду, що мотивує відсутністю коштів для цих цілей.

Апеляційний суд враховує, що з часу виникнення підстав для конфіскації земельних ділянок, належних ОСОБА_2 (з 09.09.2020) і до звернення прокурора до суду з позовом минуло більше 5 років.

Викладене, дає підстави для висновку про нездійснення протягом розумного строку захисту інтересів держави органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження із звернення до суду з позовом про конфіскацію земельних ділянок.

Отже, суд першої інстанції перевірив повноваження прокурора на представництво інтересів держави у цій справі та дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором виконано вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та підтверджено підстави для представництва інтересів держави.

При цьому вирішальне значення має не саме посилання органу на відсутність бюджетних коштів для сплати судового збору, а встановлений судом факт того, що компетентний орган, будучи обізнаним про порушення інтересів держави внаслідок порушення відповідачкою вимог земельного законодавства та маючи відповідні владні повноваження, не вжив заходів самостійного звернення до суду, фактично переклавши здійснення такого захисту на орган прокуратури.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року у справі №240/2186/21 та від 30 серпня 2022 року у справі №405/5302/20 не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

У цій справі підставою звернення прокурора стало не лише повідомлення про відсутність коштів для сплати судового збору, а встановлена судом сукупність обставин, а саме: наявність порушення вимог земельного законодавства, наявність у компетентного органу повноважень на звернення до суду, його обізнаність про таке порушення, неподання позову компетентним органом протягом тривалого часу та офіційне звернення до прокуратури із проханням здійснити представництво інтересів держави.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» мало бути залучене до участі у справі як співвідповідач.

Відповідачем у спорі про конфіскацію земельної ділянки є особа, яка всупереч вимогам закону зберігає право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

Предметом заявленого позову є припинення права власності іноземного громадянина на земельні ділянки шляхом їх конфіскації у власність держави.

Жодних вимог до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» позивач не заявляв, правомірність виникнення, існування чи припинення права оренди земельних ділянок не була предметом судового розгляду, а тому товариство не є особою, яка повинна відповідати за заявленими позовними вимогами.

Сам по собі факт існування договору оренди земельної ділянки не змінює характеру спірних матеріальних правовідносин та не трансформує орендаря у належного відповідача у спорі про конфіскацію земельної ділянки за відсутності позовних вимог про припинення дії договору оренди землі, припинення права оренди.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вирішив питання про права та обов`язки ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ».

Оскаржуваним рішенням місцевий суд не визнавав недійсним договір оренди, не припиняв право оренди товариства, не покладав на нього будь-яких обов`язків та не вирішував спору щодо його цивільних прав.

Наслідки переходу права власності на земельну ділянку до держави у разі її конфіскації визначаються безпосередньо законом та нормами земельного і цивільного законодавства, а не судовим рішенням у цій справі.

Можливий вплив рішення суду на майновий інтерес орендаря як похідний від зміни власника земельної ділянки не свідчить про вирішення судом спору щодо його суб`єктивних прав та не є підставою для висновку про необхідність залучення такого орендаря як співвідповідача.

Саме з цієї підстави участь ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» у процесі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повністю відповідала характеру спірних правовідносин та забезпечувала товариству можливість висловити свою правову позицію, надати докази, брати участь у дослідженні доказів і оскаржити судове рішення, чим його право на справедливий судовий розгляд порушене не було.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду з дотриманням норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.

Заочне рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 16 липня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді А. П. Сидоренко

Д. В. Сізов