Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №469/803/20 — Миколаївський апеляційний суд

15.07.26

22-ц/812/1537/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №469/803/20

провадження №22-ц/812/1537/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю. В.,

за участі прокурора – Ібрагімової А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Миколаївської окружної прокуратури на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Гапоненко Н. О. у приміщенні суду у селищі Березанка Миколаївської області, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (нині – Миколаївська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Березанської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Фермерське господарство «КЕДР», про витребування земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог

У провадженні Березанського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (нині – Миколаївська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Березанської селищної ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Фермерське господарство «КЕДР», про витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 4820955100:09:000:0021 у власність позивача та зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4820955100:09:000:0022у власність позивача.

Підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства щодо порядку отримання у власність земель для ведення фермерського господарства, що грубо порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню дотримання єдиного порядку набуття права власності на землю, а також охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

24 лютого 2026 року прокурор подав до суду заяву про заміну неналежного відповідача, у якій просив за позовною вимогою про зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4820955100:09:000:0022 замінити неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_3 , яка на цей час є власником спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що після пред`явлення прокурором позову та до постановлення судом ухвали про відкриття провадження відповідач ОСОБА_1 відчужила спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 15 жовтня 2020 року, тобто вчинила фраудаторний правочин, спрямований на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення та утримання спірної земельної ділянки у приватній власності родини ОСОБА_4 , що усвідомлювала і ОСОБА_3 , яка є рідною сестрою засновниці фермерського господарства «Кедр» ОСОБА_5 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року у задоволенні заяви прокурора про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_3 відмовлено.

Таке судове рішення мотивовано тим, що заявляючи клопотання про заміну неналежного відповідача належним прокурор фактично заявив нову позовну вимогу до іншої особи та з інших підстав, чим порушив правила процесуальної співучасті.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з ухвалою суду, Миколаївська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

Скарга обґрунтована тим, що відповідачем ОСОБА_1 вже під час перебування справи у суді відчужено незаконно набуту земельну ділянку на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15 жовтня 2020 року №1048. Відповідно ОСОБА_3 , як кінцевий набувач однієї із спірних ділянок, має бути відповідачем у цій справі, без залучення якого не можна вирішувати одну із заявлених позовних вимог по суті. При цьому, відповідно до тексту заяви підстави позову є незмінними та нерозривно пов`язані з незаконним набуттям у власність ділянки первісним набувачем.

При постановленні оскаржуваної ухвали судом взагалі не надано оцінку доводам прокурора про те, що власником спірної ділянки наразі є ОСОБА_3 , а тому саме вона є належним відповідачем – особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Постановленням незаконної ухвали суд першої інстанції спричинив заздалегідь прогнозовану відмову в задоволенні позовної вимоги про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 4820955100:09:000:0022, оскільки її пред`явлено до неналежного відповідача ОСОБА_1 .

З огляду на це, відмову суду у задоволені заяви про заміну неналежного відповідача слід розглядати як «надмірний формалізм», що призводить до неможливості виконання завдань цивільного судочинства.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_2 через представника ОСОБА_6 подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що ухвала суду є законною та обґрунтованою та просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається встановлено, що у вересні 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якому, серед іншого, була заявлена позовна вимога до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4820955100:09:000:0022 у власність держави.

Прокурор зазначав, що відповідачка ОСОБА_1 не є родичкою та членом сім`ї ОСОБА_5 , яка є засновницею фермерського господарства «Кедр», а тому відповідно до вимог Закону України «Про фермерське господарство» не могла бути членом вказаного фермерського господарства, а, отже, отримати безоплатно у приватну власність земельну ділянку, надану у користування фермерському господарству, а тому вважав, що набута нею земельна ділянка є безпідставно набутим майном та на підставі ст.1212 ЦК України підлягає поверненню до земель державної власності.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 29 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фермерське господарство «Кедр».

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 20 вересня 2021 року Миколаївську районну державну адміністрацію Миколаївської області залучено до участі у справі в якості правонаступника відповідача Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області.

У липні 2023 року прокурор повідомив суд про те, що відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді продала спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4820955100:09:000:0022 ОСОБА_3 та у зв`язку з цим подав позовну заяву у новій редакції.

Проте, вона була повернута прокурору ухвалою суду від 14 серпня 2023 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_3 стала власником вказаної вище земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу №1048 від 15 жовтня 2020 року, який був укладений з ОСОБА_1 .

У жовтні 2023 року прокурор подав до суду клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвала з цього приводу відсутня.

Ухвалами Березанського районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2025 року справу було повернуто на стадію підготовчого провадження. Замінено первісного позивача Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області на його правонаступника Березанську селищну раду Миколаївської області.

27 жовтня 2025 року прокурором подана до суду заява про залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості відповідача, а ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та у зв`язку з цим про зміну позовних вимог, а саме про витребування у ОСОБА_3 спірної земельної ділянки.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 10 грудня 2025 року прокурору було відмовлено у задоволенні заяви від 27.10.2025.

24 лютого 2026 року прокурор звернувся до суду з заявою про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного – ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні заяви прокурора про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав, що заявляючи клопотання про заміну неналежного відповідача належним прокурор фактично заявив нову позовну вимогу до іншої особи та з інших підстав, чим порушив правила процесуальної співучасті.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він протирічить обставинам справи та вимогам законодавства.

Згідно з ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до положень статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом.

Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Підставою для процесуального правонаступництва є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони із спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула з таких правовідносин.

Завданням підготовчого провадження згідно з ст.189 ЦПК України, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Спір, що розглядається, безпосередньо стосується прав та обов`язків ОСОБА_3 , оскільки спірна земельна ділянка належить їй на праві власності з 15 жовтня 2020 року.

Отже, оскільки з вказаної дати відбулося наступництво у матеріальних правовідносинах, тобто перехід прав та обов`язків ОСОБА_1 до ОСОБА_3 щодо спірної земельної ділянки, то висновок суду про те, що відсутні підстави для залучення ОСОБА_3 до участі у справі в якості належного відповідача, є неправильним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення заяви Миколаївської окружної прокуратури про заміну відповідача.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Миколаївської окружної прокуратури про заміну відповідача задовольнити.

Замінити неналежного відповідача ОСОБА_1 на належного відповідача ОСОБА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.