Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №945/223/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.07.26

22-ц/812/1325/26

Єдиний унікальний номер судової справи 945/223/26

Номер провадження 22-ц/812/1325/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

16 липня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заочне рішення, яке ухвалене Миколаївським районним судом Миколаївської області 16 квітня 2026 року, під головуванням судді Лопіної О.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту credos.com.ua, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1381-6019.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С7836 для підписання кредитного договору №1381-6019 від 16 квітня 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5 400 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період 28 днів; знижена процентна ставка 2.50% в день; стандартна процентна ставка 2.50% в день.

Товариство зазначало, що воно отримало ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Однак воно не є банківською установою, а тому уклало з АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання послуг з приймання та переказу платежів в системі LigPay, на підставі якого відповідачу було надано кредитні кошти.

За такого, кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Станом на 29 грудня 2025 року заборгованість відповідача по кредиту складає 26 994 грн. 37 коп., з яких: 3 185 грн. – прострочена заборгованість за кредитом, 23 809 грн. 37 коп. – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме: часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 2 344 грн. 37 коп. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 24 650 грн.

Посилаючись на викладені обставини, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути на його користь із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1381-6019 від 16 квітня 2024 року в загальному розмірі 24 650 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Заочним рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2026 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» суму заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1381-6019 від 16 квітня 2024 року у загальному розмірі 14 970 грн. 14 коп., з яких: 3 185 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 11 785 грн. 14 коп. – заборгованість за відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» витрати з оплати судового збору в сумі 1 616 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що кредитор безпідставно не застосував вимоги п.17 Розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та починаючи з 23 квітня 2024 року до 21 серпня 2024 року не здійснював нарахування процентів з розрахунку 1.5% за кожен день користування кредитом та з 22 серпня 2024 року не здійснював нарахування процентів з розрахунку 1% за кожен день користування кредитом, а тому суд вважав за необхідне здійснити перерахунок процентів за користування кредитом за період з 22 квітня 2024 року до 09 лютого 2025 року.

Суд визначив, що загальний розмір відсотків за користування кредитом, в межах заявлених позивачем вимог, а саме в межах строку користування кредитом з 16 квітня 2024 року по 09 лютого 2025 року, які підлягають до задоволення складає 11 785 грн. 14 грн, а саме: за період з 16 квітня 2024 року по 22 квітня 2024 року – 477 грн. 78 коп. (79,63 (2,5%) * 6 днів); за період з 23 квітня 2024 року по 21 серпня 2024 року – 5 829 грн. 16 коп. (47,78 (1,50%) * 122 днів); за період з 22 серпня 2024 року по 09 лютого 2025 року – 5 478 грн. 20 коп. (31,85 (1%) * 172 дні).

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором №1381-6019 від 16 квітня 2024 року в загальному розмірі 14 970 грн. 14 коп., з яких: 3 185 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11 785 грн 14 коп. – заборгованість за відсотками.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 4.10 та 10.1 кредитного договору - нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою:

стандартна процентна ставка становить 2.50% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за Промо ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою);

знижена процентна ставка становить 2.50 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

При заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сама обрала базовий період, а саме 28 днів, протягом якого настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом.

В свою чергу, згідно наданого разом з позовною заявою розрахунку заборгованості за договором №1381-6019 від 16 квітня 2024 року, станом на 29 грудня 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п.4.10. та п.10.1 кредитного договору) в строк договору (згідно п.4.12 договору), що погоджений між сторонами.

Позичальник ОСОБА_1 , своїм правом відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статті 627 ЦК України.

Позивач має законне право на нарахування процентів (згідно пункту 4.10 та 10.1 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в пункті 4.12 кредитного договору.

Звернуто увагу, що в частині 17 Прикінцевих та перехідних положень не міститься жодного обмеження щодо договорів, на які ці положення поширюються, тобто законодавець не визначив окремо для яких саме договорів (укладених до чи після набрання чинності) вони застосовуються, а тому будь-яке звуження сфери дії цих положень судом є безпідставним і таким, що виходить за межі судових повноважень.

Суд не має права самостійно визначати межі дії закону, розширювати або обмежувати його дію на власний розсуд, оскільки це суперечить принципу верховенства права та статті 8 Конституції України.

Таким чином підсумовуючи вищевикладене, на дату укладення кредитного договору №1381-6019 – 16 квітня 2024 року діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2.50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.

Суд першої інстанції помилково застосував до щоденно нарахованої заборгованості розмір денної процентної ставки у розмірі 1% за період з 16 квітня 2024 року по 09 лютого 2025 року, та як наслідок позбавив позивача законного права на отримання процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов укладеного договору.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористалася.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 10 червня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч.1 ст.369 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення таким вимогам відповідає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладений договір про відкриття кредитної лінії №1381-6019, відповідно до якого відповідачу відкрито кредитну лінію на суму 5 400 грн. строком на 300 календарних днів. Дата повернення (виплати) кредиту 09 лютого 2025 року.

Згідно з п.4.7 договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки – фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом. Однак позичальнику на умовах, вказаних у договорі (програма лояльності), може бути надана можливість скористатися Промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентною ставкою.

Базовий період складає 28 календарних днів (п.4.8. договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 2.5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за Промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою (п.4.10 договору).

В пункті 12 договору вказано номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 : НОМЕР_1 , електронна пошта та електронний підпис одноразовим ідентифікатором С7836.

Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту №1381-6019 від 16 квітня 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на платіжну картку НОМЕР_1 кредит в розмірі 5 400 грн. Переказ здійснювався за допомогою платіжної системи LiqPay (а.с. 22, 23).

Згідно з розрахунком заборгованості позивача станом на 29 грудня 2025 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 26 994 грн. 37 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом у сумі 3 185 грн. та простроченої заборгованості за нарахованими процентами у сумі 23 809 грн. 37 коп., які були нараховані по 09 лютого 2025 року включно.

З пояснень позивача, викладених у позові, слідує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» списало відповідачу заборгованість за відсотками на суму 2 344 грн. 37 коп., а тому станом на 29 грудня 2025 року відповідач має непогашену заборгованість у сумі 24 650 грн., з яких: 3 185 грн. –заборгованість за кредитом та 21 465 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII (надалі – Закон №675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Статтею 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» передбачено, що електронний підпис – електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Згідно із ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг та 16 квітня 2024 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С7836 підписала кредитний договір №1381-6019.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконувала своїх зобов`язань та не здійснювала платежі в повному обсязі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.

Оскільки між сторонами укладено споживчий кредит, суд першої інстанції перевіряючи розмір нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором на відповідність умовам договору дійшов висновку, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки та відповідні нарахування в цій частині суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

З таким висновком суду колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 статті 5 ЦК України).

Метою Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (з подальшими змінами) (далі – Закон № 1734-VIII) є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами (стаття 2 Закону № 1734-VIII).

Цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї (стаття 3 цього Закону).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі – Закон № 3498-IX) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: частиною 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом та частиною 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Водночас у п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2.5%; протягом наступних 120 днів – 1.5%.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір між сторонами було укладено 16 квітня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», та строк дії вищевказаного договору закінчився 09 лютого 2025 року відповідно до пункту 4.12 кредитного договору.

За таких обставин, застосування судом першої інстанції при здійсненні розрахунку заборгованості за кредитним договором денної відсоткової ставки із застосуванням наведених вище приписів Закону України «Про споживче кредитування» є обґрунтованим.

Таким чином апеляційний суд погоджується, що обрахований судом першої інстанції з урахуванням приписів Закону №3498-IX загальний розмір процентів до стягнення становить 11 785 грн. 14 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що в даному випадку суд першої інстанції, застосувавши Закон №3498-IX до спірних правовідносин, обмежив свободу договору, закріплену у статті 6 ЦК України, не заслуговують на увагу, оскільки свобода договору не безмежна, адже завжди є об`єктивна потреба в її обмеженні з метою захисту публічних інтересів, інтересів слабкої сторони. Як зазначено в ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У приписах Закону №3498-IX прямо зазначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, а частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №3498-IX встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми зазначеного Закону.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Згідно з ч.ч.4,5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 16 липня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 16 липня 2026 року