Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №479/697/26 — Миколаївський апеляційний суд

16.07.26

22-ц/812/1712/26

Провадження № 22-ц/812/1712/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 липня 2026 року м. Миколаїв

справа № 479/697/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Колосовою О.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області, постановлену 16 червня 2026 року під головуванням судді Репушевської О.В., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою, в якій просив встановити факт участі у бойових діях.

Заявник зазначав, що 16 жовтня 1985 року він був призваний на строкову військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Наказом № 20 від 06 лютого 1986 року його було направлено до військової частини польової пошти НОМЕР_2 , яка розташована на території республіки Афганістан, в якій він проходив службу до 10 листопада 1987 року та в подальшому на підставі наказу № 206 начальника штабу вказаної військової частини був звільнений в запас у зв`язку з закінченням строку служби. Досягнувши віку, з якого можливе призначення дострокової пенсії за віком, він 02 квітня 2026 року звернувся із відповідною заявою до Пенсійного фонду України. Проте отримав рішення про відмову у призначенні пенсії, де з однією з підстав стала відсутність у нього довідки про безпосередню участь в бойових діях. Враховуючи, що у зв`язку військовою агресією російської федерації проти України, з початком повномасштабного вторгнення у нього відсутня можливість взяти таку довідку, яку видає лише центральний архів міністерства оборони російської федерації, що підтверджується інформацією Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 01 лютого 2024 року, заявник просив встановити факт, що він в період з 06 лютого 1986 року по 10 листопада 1987 року брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан у період проходження строкової військової служби у лавах Збройних Сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік у військовій частині польової пошти НОМЕР_2 .

Ухвалою Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Відмовляючи у відкритті провадження, суд виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.

Апелянт зазначав, що суд дійшов помилкового висновку, що він не згоден з рішенням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні дострокової пенсії, оскільки ним дійсно не додано необхідну для призначення дострокової пенсії довідку, як передбачено нормами законодавства України. Але і отримати необхідну довідку він не має можливості у зв`язку з запровадженням воєнного стану в країні. Звертає увагу, що у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про встановлення фактів, що мають юридичне значення» звернуто увагу судів на те, що відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Саме тому, маючи достатні докази участі у бойових діях за визначений період, зокрема: посвідчення учасника бойових дій, свідків, які проходили з ним службу в Республіці Афганістан, він звернувся до суду з метою встановлення факту.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Дулдієра О.А. –надійшла заява про розгляд справи за його та ОСОБА_1 відсутності та зазначено про підтримання апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають судовому розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, заяву про встановлення факту участі у бойових діях ОСОБА_1 пред`явив до суду за правилами окремого провадження в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 зазначено, що "[..] існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом".

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 у справі № 370/2598/16-ц.

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 зазначено, що: "до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі".

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що "спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства… Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства".

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 зазначено, що "порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду".

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 викладено висновок про те, що "встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18) та від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18). За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку".

Приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пенсійний Фонд України (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що встановлення факту участі у бойових діях йому необхідно для призначення дострокової пенсії за віком.

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області із заявою про призначення йому дострокової пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-франківській області 10 квітня 2026 року прийнято рішення № 142950004250 про відмову у призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 115 Закону № 1058, у зв`язку з недостатньою кількістю страхового стажу та відсутністю необхідних документів. Водночас орган Пенсійного фонду України як суб`єкт владних повноважень роз`яснив заявнику, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком може бути оскаржено відповідно до законодавства.

Отже, Органи ПФУ фактично не визнали право заявника на отримання дострокової пенсії за віком та відмовилися визнати факт безпосередньої участі особи в бойових діях.

За змістом обґрунтувань вимог заяви ОСОБА_1 у цій справі вбчається, що вимоги заявника у цій справі пов`язані з доведенням наявності у нього підстав для призначення дострокової пенсії за віком та заявлені саме у зв`язку з відмовою рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 10 квітня 2026 року у призначенні йому такої пенсії, а тому ця справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Отже, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, дійшов правильного висновку про те, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку цивільного судочинства, а тому правильно відмовив у відкритті провадження у справі.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи не є підставами для скасування ухвали суду, оскільки із заяви безперечно простежується публічно-правовий спір, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, то апеляційний суд не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року