Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №484/6209/25 — Миколаївський апеляційний суд

15.07.26

22-ц/812/1529/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Миколаїв

справа №484/6209/25

провадження №22-ц/812/1529/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю. В.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Гном» на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Маржиної Т. В. у приміщенні суду у м. Первомайську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Гном» про визнання відсутнім права оренди,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяв

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання відсутнім права оренди Фермерського господарства «Гном» на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 9,95 га з кадастровим номером 4825487600:06:000:0136, що розташована на території Тарасівської сільської ради Синюхинобрідської сільської громади Первомайського району Миколаївської області, оскільки договір оренди земельної ділянки від 03 вересня 2018 року є неукладеним.

06 травня 2026 року представник позивача Чобану В. В. надіслала до суду заяву про залишення позову без розгляду, у якій вказала, що наслідки залишення позову без розгляду, передбачені ст. 257 ЦПК України, зрозумілі.

26 травня 2026 року представник відповідача – адвокат Бєлоущенко А. Ж. надіслав до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Гном» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6285,00 грн.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд виходив із складності справи, тривалості витраченого представником відповідача часу, пропорційності витрат до предмету спору та обсягу фактичних наданих послуг і результатів розгляду справи, а також того факту, що дана справа до судового розгляду по суті не була призначена.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з ухвалою суду, Фермерське господарство «Гном» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило ухвалу суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства «Гном» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначав, що суд першої інстанції безпідставно, на власний розсуд зменшив розмір понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу. При цьому не врахував, що позивачем подано «штучний» позов, що свідчить про недобросовісну поведінку позивача. Більш того, позивачем не було надано до суду жодних заперечень щодо стягнення цих витрат. В свою чергу відповідачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалу суду в оскаржуваній частині залишити без змін. Позивач зазначав, що у справі жодне засідання по суті спору фактично не відбулося, жодні докази по суті спору не досліджувалися, справа не розглядалась в змагальному процесі. За таких обставин, фактичний обсяг роботи, який міг бути виконаний представником відповідача у межах даної справи, обмежується вивченням позовної заяви та доданих до неї документів, а також формальною підготовкою відзиву (за наявності) і заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Справа не становить значної фактичної чи правової складності, є типовою категорією спорів, що не потребує значних часових та інтелектуальних витрат для формування правової позиції. За цих обставин заявлений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн є явно неспівмірним з обсягом фактично наданих послуг, складністю справи та часом, витраченим на підготовку документів. Висновок суду першої інстанції щодо зменшення заявленого розміру витрат до 6285,00 грн є цілком обґрунтованим, відповідає критеріям реальності та розумності адвокатських витрат, а також принципу пропорційності судових витрат обсягу виконаної роботи.

Також позивач зазначав, що не подав заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, так як відповідач звернувся з такою заявою напередодні судового засідання, що позбавило позивача реальної можливості ознайомитися з поданими документами.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення статті 43 ЦПК України визначають перелік процесуальних прав учасників справи, зловживання якими статтею 44 цього ж Кодексу не допускається.

Серед іншого до прав позивача належить подання заяв та клопотань: позовної заяви, заяви про залишення позову без розгляду тощо.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх віднесені, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 8 статті 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частинами 5 та 6 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з ч.9 ст.141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі №917/243/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору. У випадку залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 ГПК України, не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін –«необґрунтованість», який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в тому числі передбачених частиною п`ятою статті 130 ГПК України.

Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, пов`язаних із розглядом справи (схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №925/1372/21, від 11.05.2023 у справі №921/811/21, від 25.04.2023 у справі №924/341/22, від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).

При цьому ЦПК України загалом та частина п`ята статті 142 ЦПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.

Саме по собі звернення з позовом до суду не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбаченим процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції представником відповідача – адвокатом Бєлоущенко А. Ж. було надано суду договір про надання правової допомоги від 28 листопада 2025 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 28 листопада 2025 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 18 травня 2026 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №87 від 18 травня 2026 року на суму 30 000,00 грн.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що виходячи із складності справи, тривалості витраченого представником відповідача часу, пропорційності витрат до предмету спору та обсягу фактичних наданих послуг і результатів розгляду справи, а також того факту, що дана справа до судового розгляду по суті не була призначена, такі витрати підлягають задоволенню на суму 6285,00 грн.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни судового рішення в бік збільшення цих витрат до 30 000,00 грн, оскільки за встановлених у справі обставин та вимог законодавства відповідач отримав достатнє відшкодування цих витрат.

У цій справі не можна стверджувати, як про це вказує відповідач, що позивачем був поданий завідомо безпідставний позов. Обставини справи свідчать, що позивач був певен, що не укладав спірний договір оренди. Подання ним заяви про залишення позову без розгляду було викликано висновком експерта, який був отриманий вже під час розгляду справи, а не до звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ «Гном» не підлягає задоволенню, бо є безпідставною.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гном» залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 16 липня 2026 року.