Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №477/779/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.07.26

22-ц/812/1553/26

Єдиний унікальний номер судової справи 477/779/26

Номер провадження 22-ц/812/1553/26

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

14 липня 2026 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,

з секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката

Богданової-Пуфф Т.Д.,

представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Пугаченка С.Ю.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Пугаченком Сергієм Юрійовичем ухвалу, яка постановлена Вітовським районним судом Миколаївської області 11 червня 2026 року під головуванням судді Саукової А.А. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Богданову-Пуфф Тетяну Дмитрівну, звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Позов обґрунтований тим, що 10 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб в Інгульському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що 10 вересня 2022 року складено відповідний актовий запис №256, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 , виданим Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 10 вересня 2022 року.

Позивач вказувала, що шлюбні відносини погіршилися, зокрема, через наявність майнового спору між подружжям.

Так, в період шлюбу подружжя набуло у власність, завершило будівництво та здійснило ремонт об`єкту – нежитлових будівель загальною площею 750.60 кв.м. за рахунок грошових коштів дружини ОСОБА_1 , які отримувала в якості одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина – військовослужбовця ЗСУ, що підтверджується випискою по картковому рахунку з 01 січня 2024 року по 10 квітня 2026 року, виданою АТ «Ощадбанк» (філією Миколаївського обласного управління ТВБВ №10014/021), згідно опису: літ.А – адміністративна будівля, площа 47.0 кв.м., літ.Б – будівля складських приміщень, площа 234.1 кв.м., літ.В – будівля складських приміщень, площа 462.4 кв.м., літ.Д – сторожка, площа – 7.1 кв.м., №3,4,5,6,7 – огорожа, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 3098835748060.

При цьому ОСОБА_2 нараховане та виплачене йому грошове забезпечення (заробітну плату), в тому числі як військовослужбовця ЗСУ, в період з 10 вересня 2022 року по дійсний час, витрачає на власні потреби, а не в інтересах сім`ї, не узгоджуючи витрати із дружиною та не забезпечуючи її, що стало однією із причин погіршення відносин між подружжям.

Також вказувала, що на ім`я чоловіка ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби, набутті подружжям у шлюбі, частину з яких він переоформив на своїх дітей від попереднього шлюбу без згоди дружини ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що сторони на протязі тривалого часу не проживають разом, шлюб носить формальний характер, відносини між подружжям унеможливлюють подальше спільне проживання, сторони не ведуть спільне господарство, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 вересня 2022 року в Інгульському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що 10 вересня 2022 року складено відповідний актовий запис №256 та здійснити поділ майна подружжя у спосіб, запропонований в позовній заяві.

У підготовчому судовому засіданні районного суду представник позивача – адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. просила надати сторонам строк на примирення тривалістю чотири місяці, у зв`язку з чим зупинити провадження у справі.

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя зупинено та надано строк для примирення – чотири місяці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через свого представника – адвоката Пугаченка С.Ю., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вказував, що сторони перебували у шлюбі три з половиною роки. Шлюбні відносини фактично припиненні у зв`язку із постійними конфліктами через відсутність взаєморозуміння та несумісність характерів. Сторони дітей не мають, та між ними втрачено почуття любові та взаємоповаги, підстав для збереження шлюбу немає.

Зазначено, що справа перебуває у провадженні суду першої інстанції з 15 квітня 2026 року. Протягом цього часу сторони справи мали час для налагодження взаємовідносин та примирення подружжя. Отже, з самого початку укладення шлюбу та до цього часу намагання налагодити гарні відносини в сім`ї не призвели до позитивних результатів. Відповідач перебуває на службі у Збройних Силах України, не підтримує шлюбних стосунків з позивачем, а позивач вказані обставини не заперечувала, в зв`язку із чим самостійно звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Крім того, вважав, що позивач заявила клопотання про надання строку на примирення та зупинення провадження у справі виключно з метою затягування розгляду справи, оскільки однією з вимог про поділ спільного майна подружжя є визнання за позивачем права власності на 1/2 частку грошового забезпечення виплаченого відповідачу військовою частиною за період з 10 вересня 2022 року по день винесення рішення суду.

Зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд першої інстанції не в повній мірі оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони відповідача, який у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на заяву про надання строку для примирення висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Богданову-Пуфф Т.Д., посилаючись на безпідставність її доводів, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала районного суду зазначеним вимогам відповідає.

Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб в Інгульському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про що 10 вересня 2022 року складено відповідний актовий запис №256, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 10 вересня 2022 року (а.с.26).

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У підготовчому судовому засіданні районного суду представник позивача – адвокат Богданова-Пуфф Т.Д. просила надати сторонам строк на примирення тривалістю чотири місяці, у зв`язку з чим зупинити провадження у справі.

Ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя зупинено та надано строк для примирення чотири місяці.

За правилами ч.5 ст.211 ЦПК України під час розгляду справи по суті суд сприяє примиренню сторін.

У ч.7 ст.240 ЦПК України вказується на можливість суду у справах про розірвання шлюбу зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців, крім випадків, передбачених ч.2 ст.111 СК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення є обов`язковою підставою зупинення провадження у справі крім випадків, передбачених ч.2 ст.111 СК України.

Стаття 111 СК України передбачає, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечитиме моральним засадам суспільства (частина перша).

Якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються (ч.2 ст.111 СК України).

Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2025 року у справі №446/2076/24 зазначав ухвала про зупинення провадження у справі у зв`язку із наданням сторонам строку для примирення є одним процесуальним актом, який може бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду як в частині наданням сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення, так і в частині зупинення провадження у справі.

Оскаржуваною ухвалою від 11 червня 2026 року сторонам надано строк для примирення на 4 місяців, тобто в межах передбаченого законом строку.

Заперечуючи проти надання строку на примирення, відповідач не посилається на наявність передбачених ч.2 ст.111 СК України обставин.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, бажання позивача спробувати зберегти шлюб, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з метою збереження сім`ї необхідно вжити заходи для примирення подружжя та задовольнив клопотання ОСОБА_1 .

З огляду на викладене не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що шлюбні стосунки сторін фактично припинені, оскільки вони разом не проживають, не ведуть спільне господарство та втрачено почуття любові та взаємоповаги. До того ж колегія суддів враховує, що такі обставини будуть предметом дослідження судом першої інстанції при розгляді справи по суті у разі, якщо застосовані судом заходи для примирення подружжя не дадуть позитивного результату.

При вирішенні питання щодо зупинення провадження у справі суд першої інстанції дотримався положень ч. 7 ст. 240, п.4 ч.1 ст. 251 ЦПК України, відповідно до якого суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом Пугаченком Сергієм Юрійовичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Вітовського районного суду Миколаївської області від 11 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.О. Тищук

Повний текст судового рішення

складено 16 липня 2026 року